пʼятниця, 23 серпня 2019 р.


Вітаємо з Днем Державного Прапора України!!!

У переддень Незалежності, 23 серпня, Україна святкує День Державного Прапора.
Вперше поєднання цих кольорів зафіксовано на гербі Львова ще у XII столітті.



      За Конституцією України український прапор — синьо-жовтий. Але в 1918-му році Центральна рада на чолі з першим президентом України Грушевським ствердила жовто-синій прапор.

        Золотий, жовтий колір символізує Творця, Бога-батька і взагалі — Вищу Духовність. Синій ж — це усе земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння в надії, що вони нею не зловживатимуть.

         Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли колись трипольці за часів грандіозного переселення народів з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. е., зокрема і в Індію, де вона збереглася до наших днів в первинному виді. Ця країна буквально уся прикрашена таким поєднання кольорів. Але там ви ніде не побачите, щоб синій колір домінував над жовтим.

         На початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб в тільки виниклій самостійній Україні передусім змінили розміщення кольорів на головному державному символі — синьо-жовтому прапорі. Мовляв, якщо він і далі залишатиметься таким же, то під цим поєднанням кольорів країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, нарешті, крах.

         Синій колір згори і жовтий знизу утворюють гексаграму “Пі”. Згідно з класичною китайською Книгою змін “И-цзин”, — це одне з чотирьох найгірших комбінацій. Її розшифровують так: “Будьте пильні і передбачливими. Не беріться ні за одну важливу справу, тому що вона швидше не збудеться, чим збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без всяких підстав сваритеся з друзями”.
Тоді як зворотне розміщення кольорів, коли жовтий розташований вгорі, а синій — внизу, утворює абсолютно іншу гексаграму “Тай”, яка означає: “Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток”.
         Українська революція 1917-го року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. Під жовто-синім прапором йшли у бій українські юнаки під Крутами.

         Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства XIV століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу.

         У XVIII столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою.

          1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор.
     Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі.


четвер, 1 серпня 2019 р.


Літо. Канікули. А як, щодо подорожі у минувшину? Тоді вперед! Пропонуємо:
Стародавні народи і цивілізації.
Мабуть, кожного з нас в школі зацікавлювали розповіді вчителя історії про стародавні народи і цивілізації. Десятки століть тому люди любили, народжували дітей, воювали, вбивали, і все заради того, щоб через багато років археологи знайшли кілька цеглин і керамічних черепків.
Збережені до наших днів руїни прекрасних палаців і храмів, які не тільки нагадують нам, що ніщо не вічне, але й змушують замислитися: а з чого складатиметься культурний шар нашого часу, коли до нього дістануться майбутні вчені? З планшетів і смартфонів?
Вашій увазі представлено Десять древніх цивілізацій, культура яких практично втрачена, але сам факт, що ми про них все ж знаємо, вселяє оптимізм. Можливо, і наш час будуть пам’ятати, тільки не хотілося б, щоб про культуру рубежу XX-XXI століть археологи майбутнього судили тільки за залишками актуального мистецтва.

1. Майя

Класичний приклад цивілізації, більша частина спадщини якої безповоротно загублена. Дивовижно красиві палаци й цілі міста колись могутнього народу, що населяв півострів Юкатан (територія сучасної Мексики, Белізу та Гватемали), зараз практично зруйновані або поглинені джунглями.Розквіт цивілізації майя припав на перше тисячоліття нашої ери: вони створили складний календар, вигадали писемність і математичні формули, розробили інженерні конструкції, що дозволяли їм будувати величезні піраміди і багатоступінчасті системи зрошення сільськогосподарських угідь.
Поступове згасання цивілізації почалося близько 900-го року, тобто задовго до візиту Христофора Колумба на американський континент. Історики досі точно не знають, що послужило причиною втрати колишньої могутності і загибелі майя, проте, за деякими версіями, винні міжусобні війни і погіршення клімату, через що почався голод, і майя були змушені покинути свої міста.

2. Індська цивілізація

Одну з найбільших цивілізацій давнини називають також Хараппською (місто Хараппа було одним з її центрів). Число жителів долини річки Інд у період розквіту цивілізації досягало 5 млн осіб – близько 10% від загального населення світу на той час.Хараппці могли похвалитися розвиненою металургією, монументальною архітектурою, скульптурою, живописом і унікальною писемністю, яка, до речі, досі не розшифрована. Індський народ активно торгував з Месопотамією, Шумером, Аравією та державами Середньої Азії.
Високий рівень культури і промисловості не врятував Хараппську цивілізацію від загибелі: приблизно 3,5 тисячі років тому велика частина населення долини перемістилася на південний схід, залишивши величезні міста з широкими проспектами, багатоповерховими будинками і системою водопроводу.
Найбільш ймовірною причиною відходу хараппців з насидженого місця вважається погіршення природних умов. Протягом декількох століть переселенці втратили практично всі досягнення предків, а останні носії хараппської культури були знищені вторгненням аріїв.

3. Острів Пасхи

Заселення острова почалося, за деякими даними, близько 300-го року нашої ери, перші жителі прибули зі Східної Полінезії на величезних човнах, які дозволяли долати величезні відстані.До приходу на Рапа-Нуї (місцева назва острова) європейців тут проживало два племені: «довговухих», які створили знамениті статуї моаї, і «коротковухих», які фактично були у становищі рабів. У XVI-му столітті «коротковухі» підняли повстання, в результаті якого практично всі представники панівного народу були знищені, а їх культура і писемність швидко пішли в занепад.
Зараз про цивілізацію стародавніх рапануйців практично нічого невідомо. На думку вчених, період її розквіту був зовсім недовгим і закінчився з вирубкою лісів близько 1200 го року, після чого населення острова почало скорочуватися – більшість перебралися на інші острови, а решту знищили «коротковухі».

4. Чатал-Гююк

Чатал-Гююк – одне з найдавніших міст світу: його історія почалася більше 9500 років тому. Місто було частиною досить розвиненої неолітичної цивілізації, яка існувала на території сучасної Туреччини.
Від більшості інших поселень того періоду Чатал-Гююк відрізняє унікальна архітектура: в місті не було вулиць у сучасному розумінні цього слова, будинки будувалися впритул один до одного, а входили в них через дах. Жителі займалися землеробством і тваринництвом, вирощували пшеницю і бобові, збирали горіхи і фрукти. Більшість знарядь праці вони виготовляли з обсидіану, причому забезпечували ними й інші поселення.
Чатал-Гююк для свого часу був справжнім мегаполісом – його населення налічувало близько десяти тисяч людей, а археологічні знахідки свідчать про складний суспільно-політичний устрій міста і розвинену культуру. Що змусило жителів покинути місто з більш ніж 2000-річною історією, невідомо.

5. Кахокія

Розташовані на території американського штату Іллінойс кургани Кахокії – все, що залишилося від цивілізації індіанців, що існувала тут задовго до приходу європейців. Кахокія довгий час була найбільшим містом Північної Америки, її площа становила більше 15-ти кв. км, а кількість населення досягала 40 тисяч.
109 курганів, що збереглися до нашого часу – частина церемоніального комплексу, де проводилися різні релігійні свята. У центрі комплексу розташований знаменитий чотириярусний Монахів курган, розміри якого дійсно грандіозні – 28 метрів у висоту і 290 метрів в довжину.
Деякі археологічні знахідки свідчать про те, що індіанці з берегів Міссісіпі були прекрасними художниками, скульпторами та архітекторами. Вони створювали прикраси з міді і черепків, прикрашали стіни храмів майстерним орнаментом і зображеннями богів і навіть розробили складну систему зрошення полів, в якій використовувалися води річок Міссісіпі та Іллінойс. Близько 1200-го року жителі почали залишати місто. На думку деяких вчених, через страхітливу ​​антисанітарію довкілля, яка стала причиною численних епідемій та голоду.

6. Гебеклі-Тепе

Храмовий комплекс Гебеклі-Тепе був побудований, імовірно, близько десяти тисяч років до нашої ери. Це одна з найзагадковіших споруд давніх епох – про нього практично нічого невідомо. «Пузатий пагорб» (саме так перекладається назва археологічної пам’ятки) знаходиться на південному сході сучасної Туреччини. Навколо «Пагорбу» не знайдено жодних слідів поселення, тому історики вважають, що він служив основною релігійною спорудою місцевим кочовим племенам. Швидше за все, у храмі постійно жили кілька служителів культу, а кочівники приходили сюди для проведення обрядів і ритуалів.
Храм побудований у формі концентричних кіл, поверхня його колон прикрашена рельєфними зображеннями тварин і людей. В даний час вивчено лише близько 5% території комплексу, тому археологам ще належить відповісти на багато питань, головні з яких – який народ його створив і кому молилися в цьому храмі.

7. Ангкор

Ангкор-Ват – одна з найзнаменитіших пам’яток Камбоджі, проте не всі знають, що храмовий комплекс колись був частиною величезного міста Ангкор, столиці кхмерської імперії. Розквіт Ангкора припав на 1000-1200 роки нашої ери, а кількість його населення, за деякими оцінками, досягала одного мільйона – ймовірно, у свій час це було найбільше місто світу. Існують різні версії щодо того, чому місто занепало – від війни до стихійного лиха. Велика частина руїн, що є чудовими зразками індуїстської архітектури, заросла джунглями, що ускладнює їх дослідження.

8. Фірузкух.

Чудовий Джамський мінарет – єдина вціліла до нашого часу споруда міста Фірузкух («Бірюзова гора»), столиці імперії Гурідів, до складу якої входили території сучасного Афганістану, Пакистану та Ірану. Мінарет побудований в кінці XII-го століття на честь перемоги султана Гіяз-ад-Діна над газневидами і був одним з головних культових споруд міста, проте всього через кілька десятиліть військо Чингісхана стерло Фірузкух з лиця землі, і про мінареті надовго забули.
На жаль, через важкодоступність пам’ятника і нестабільність суспільної ситуації в Афганістані археологи досі не можуть розпочати повноцінні розкопки в цій місцевості. Нещодавно фахівці забили тривогу: повені та землетруси можуть зруйнувати мінарет, тому в терміновому порядку розробляється система заходів щодо його зміцнення та відновлення, адже це єдиний у своєму роді зразок середньовічної культури Гурідів.

9. Ния.

Більше 1,5 тисяч років тому Ния була квітучим оазисом, в якому зупинялися на відпочинок каравани, що йшли по Великому Шовковому шляху, хоча здогадатися про це важко – зараз тут пустеля, посеред якої розташувалося невелике селище Ния, що входить до складу Сін’цзян-Уйгурської автономної області Китаю.
Пустеля надійно сховала руїни дерев’яних будинків, храмів і палаців, тому про існування тут величезного міста довгий час ніхто не підозрював. Ния стала справжньою скарбницею для археологів: тут знайдені сліди безлічі культур і народів, яких пов’язував між собою Шовковий шлях. У місто тисячами прибували купці, вчені, паломники і всілякі авантюристи, що перетворили його в киплячий котел, в якому «варилися» цивілізації Китаю, Європи, Африки та Центральної Азії. Поступово Шовковий шлях втратив своє значення: торговці все частіше обирали морські подорожі, тому Ния занепала. Зараз залишки цього унікального культурно-історичного поселення ретельно вивчають археологи.

10. Поселення на Набта-Плайя.

Важко повірити, але на території сучасної Сахари колись жив народ з високорозвиненою культурою і наукою – про це свідчать залишки стародавньої обсерваторії, яка, імовірно, була побудована 7-6,5 тисяч років до нашої ери. Жителі поселення на березі озера Набта-Плайя вміли обпалювати і розписувати кераміку, займалися скотарством і землеробством.
Астрономічна споруда, яка на тисячу років старша за Стоунхендж, дозволяла мешканцям цих місць визначати день літнього сонцестояння, за яким кожен рік слідував розлив озера – так вони дізнавалися, що пора переселятися на «зимові квартири». Як і багато інших стародавніх міст, поселення на озері Набта-Плайя погубив клімат – поступово він ставав все більш посушливим, і, врешті-решт, люди покинули ці місця.

середа, 5 червня 2019 р.


Диво техніки.

5 червня 1977 року в  продажі з’явився перший персональний комп’ютер Apple II. Сучасники пригадують, що преса оминула своєю увагою прояву Apple II, але саме він став одним з найуспішніших персональних комп’ютерів. Це був перший комп’ютер, який серійно почала випускати компанія “Apple Computer”, він має 4 Кбайти оперативної пам’яті та підходив для користування як в офісах чи школах, так і вдома. Дуже швидко ПК набув популярності саме серед звичайних споживачів, а не лише науковців. Секретом його успіху стали, зокрема, звукові можливості, кольорове зображення на моніторі та доступність в опануванні. Початкова роздрібна ціна комп’ютера становила 1298 доларів США, без врахування ціни на монітор. Це була чимала сума, попри це модель стала лідером продажу.

пʼятниця, 24 травня 2019 р.


5 дитячих видань «Книжкового Арсеналу»

На Книжковому Арсеналі було представлено чимало новинок художньої та науково-популярної літератури, але є в ній такі, що поєднують всі жанрові якості, адже це книжки для дітей. Утім, не лише для них, але й для дорослих, тобто для батьків, які зможуть придбати для своїх дітлахів виховну і розважальну літературу на будь-який смак.

Тетяна Маслова. Енциклопедія видатних винаходів. – Х.: Ранок, 2019

Як люди придумали колесо? Хто першим прокотився на автомобілі? Кому спало на думку передавати голос через кілометри? І коли люди, нарешті, полетять на Марс? «Енциклопедія видатних винаходів» знайшла відповіді на ці та ще багато інших запитань. Читач цієї захоплюючої книжки дізнається, як звичайні люди змінили світ. А може, він один із них?

Наталія Чуб. Друг із Мезозою. – Х.: Ранок, 2019

Не знаємо, чи траплялося таке з вами, але герої цієї книги опинилися в дещо незвичайній ситуації. У них у квартирі була виявлена діра у часі – якраз у середину Мезозойської ери! Так-так, тієї самої: багато мільйонів років тому: спека, динозаври і дерева-папороті. Це виявилося досить клопітно, іноді лячно та трохи потішно.

Алекс Кабрера, Віньєт Монтанер. Як важливо вміти слухати. – Х.: Кенгуру, 2019

Питання, на які маленький читач знайде відповіді у цій захоплюючій книжці, дуже актуальні. Ти колись дослухався до звуків власного тіла? А чи знаєш ти, що в міста, лісу, дощу й ночі є своя музика? Уміння слухати — це не лише вияв поваги, це ще спосіб навчатися: у себе, в оточення, у природи. Міні-історії, які містить ця книжка, переконають будь-яку дитину, що вміти слухати — дуже важливо. Чому б не застосувати цю якість на практиці? В серії також представлені книги: «Як важливо бути наполегливим», «Як важливо бути розсудливим», «Як важливо бути терплячим».

Зайченя шукає маму. – Х.: Ранок, 2019

У цій книжці уважливому читачеві доведеться вирішувати самі, де Зайченя шукатиме свою маму на кожному розвороті. Тож за сюжетом цієї книжки, маленьке Зайченя загубило маму. Допомогти її знайти зможуть справжні розумники. Тобто саме ви! Обирайте потрібні шляхи, шукайте підказки, стрибайте зі сторінки на сторінку – робіть усе, що вам заманеться, але допоможіть героєві потрапити до друзів. І пам’ятайте: ви самі вирішуєте, в якій послідовності гортати сторінки!

Енн-Клер Кляйнденст. Маленький ілюстрований довідник. Дитина в умовах кризи. Коли криза допомагає нам зростати. – Х.: 4mamas, 2019

«Дитина в умовах кризи» — це маленький ілюстрований довідник замість безлічі батьківських «ЯК?» Позачерговий похід у супермаркет знову закінчився дитячою істерикою, безкінечним «ну купи-и-и» та образою на увесь світ… Умовляння дитини покласти гаджети та почати робити уроки закінчуються криками, родинним конфліктом та стресом як у дитини, так і у батьків… Кожна із цих ситуацій є кризовою. Частіше у таких випадках батьки вдаються до ШВИДКИХ способів розв’язання, які, як уже відомо, безрезультатні, а лише погіршують взаємини із дітьми. Саме тому на Міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті увагу видавництва привернув цей маленький ілюстрований довідник, що ми випустили на допомогу кожному із батьків! Книга містить ключі до розуміння та алгоритми реагування на низку дуже специфічних життєвих ситуацій: дитина не хоче одягатися; має залежність від гаджетів; не контролює себе у магазині чи у громадських місцях; говорить неправду; не хоче їсти тощо. Загалом у книзі розглянуто 35 ситуацій, а також 10 порад для досягнення успіху у вихованні. Авторка книги, мама 4-х дітей та клінічний психолог, яка має сертифікат з «Позитивної дисципліни», що і покладено в основу довідника. Доповнюють книгу життєві ілюстрації Лінди Корацца, мами двох дітей. Разом вони діляться власним досвідом, злетами і падіннями у вихованні, доцільними порадами і конкретними настановами.


середа, 22 травня 2019 р.


                           Останній шлях генія.

На Чернечій горі під Каневом відбулося перепоховання Тараса Шевченка. Після смерті 10 березня 1861 року Шевченко був похований на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі. Але у своєму заповіті Тарас Григорович бажав спочивати на Батьківщині. І останню волю Кобзаря виконали. Того ж року 8 травня  труну з прахом поета перевезли до Москви, а звідти – до Києва. У столиці відбулася прощальна панахида у церкві Різдва Христового на Подолі. 20 травня на пароплаві “Кременчук” прах Шевченка привезли до Канева, адже ще за життя поет мріяв про “тихе пристанище і спокій коло Канева”. 22 травня в Успенському соборі відслужили панахиду і поховали українського генія на Чернечій горі, яку згодом перейменували на Тарасову.

середа, 15 травня 2019 р.


                              Дебют Міккі Мауса.

15 травня 1928 року у Лос-Анжелесі  відбулася прем’єра анімаційного фільму “Міккі Маус” у божевільному літаку” студії Волта Діснея. Саме цього дня вперше на екранах зявився персонаж під іменем Міккі Маус. Він був безголосим і мало схожим на відомий нам образ. Презентація мультику закінчилась провалом – жоден із дистриб’ютерів не захотів придбати фільм, в якому Міккі Маус разом із своєю подругою Мінні з карколомними пригодами летять літаком. Головним недоліком фільму була відсутність звуку, тому восени цього ж року Міккі Маус став персонажем іншого фільму “Пароплав Віллі”, який був першим анімаційним фільмом зі звуком і мав величезний успіх.

середа, 27 березня 2019 р.


Прочитайте 1 квітня. Твори українських письменників –  дуже хороша можливість відпочити від буденності, збагатити свій словниковий запас та краще пізнати історію та культуру свого краю. А якщо вдало підібрати автора, можна ще й добряче посміятися. 

“Тореадори з Васюківки” Всеволод Нестайко.

         Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка, якого часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. Це перше видання нової авторської редакції роману з новими надзвичайно веселими епізодами.

“Кайдашева Сім’я”  Іван Нечуй-Левицький.

Іван Нечуй-Левицький — видатний український письменник-реаліст, перу якого належать оповідання і повісті з народного життя, що становлять найбільш вагому та класично викінчену сторінку його творчості. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

“За двома зайцями”  Михайло Старицький.

Головний герой комедійної п`єси – легковажний цирульник (перукар) Свирид Голохвастов, який вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвастов починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.


“Мисливськi усмiшки та інші оповідання”  Остап Вишня.

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — самобутній український сатирик і гуморист. Його творам властиві лаконізм, дотепність і образність мови. Здоровий гумор та нищівна сатира роблять його твори не лише цікавими, але й актуальними.


“Мина Мазайло”  Микола Куліш.

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами.У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедій них і навіть фантасмагорійних.

“Дефіляда в Москві”  Василь Кожелянко.

Цей роман належить до жанру альтернативної історії, адже основою його сюжетної лінії стала перемога спільних німецько-українських сил над Росією та пишний парад союзників 7 листопада 1941 року на Красній площі в Москві.Написаний вигадливо і з гумором, він нагадує про те, що творити історію, долати міфи та стереотипи ніколи не пізно. І звучить особливо актуально саме зараз, саме в цей час.


“Зачарована Десна  Олександр Довженко.

Зачарована Десна (1956) — автобіографічна повість, спогади Олександра Довженка про дитинство в рідному селі на Чернігівщині. Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.


“Старосвітські батюшки та матушки”  Іван Нечуй-Левицький.

Повість «Старосвітські батюшки та матушки» І. Нечуя-Левицького ─ багатоплановий твір про світське життя священиків, написаний в гумористичному ключі.



“Вишня і я  Олексій Чупа.

Легка, приємна книга про дитину, яка вміє бути дорослою і дорослого, який вміє бути дитиною. Автор намагався писати максимально простою мовою без запозичених слів. Сюжет також без крутих поворотів, але незвичність ситуації спонукає дочитати до останньої сторінки. Книга, над якою встигаєш і посміятися, і подумати про важливі речі.