16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.

Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

Толерантність – це насамперед  чесність… Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо ви не погоджуєтесь. Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу.  

Водночас  толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.

У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш терпимих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал.

Отже, толерантність – це миролюбність, терпимість до етичних, релігійних, політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншого». 

Спрощене сприйняття толерантності включає одночасно всі види, коли толерантність має місце і у висловлюваннях, і у відносинах, і в діях. 

Своє практичне вираження вона знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час терпіти несприятливі впливи. І на кінець – варто відмітити, що  толерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт». 

Сподівання на те, що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушує Ваші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, не справджуються. 

Тому будьмо добрішими! Будьмо терпимими! Будьмо толерантними один до одного! І буде всім нам щастя.

І у цьому питані допоможуть книги для дітей, які є в нашій бібліотеці

 

Пригоди допоможуть не сумувати.

Осінні дні такі короткі, але пригоди можна продовжити вечорами, коли стемніє, тому обирайте одну з десятка класичних книг, перевірених часом і читайте.  Класика в багатьох людей асоціюється лиш зі шкільною програмою. Насправді ж класичні книги варто читати в будь-якому віці та не обмежуватися написаною програмою, а шукати щось своє.

Рей Бредбері. Напередодні Дня всіх святих / Дерево Геловіну  (The Halloween Tree), 1972 р.

Роман, який дуже добре передає осінню атмосферу. Ви підете з містером Смерчем в чудесну мандрівку до дерева з гарбузами всіх форм, кольорів та розмірів. Там ви дізнаєтеся про День всіх святих, обдумаєте життя та смерть, згадаєте предків. Насправді ж книга ще й розповідає про справжню дружбу та самопожертву.

Чарльз Дікенс . Пригоди Олівера Твіста (Oliver Twist, or The Parish Boy’s Progress), 1839 р.

Добра та натхненна книга про юного хлопчика-сироту вже понад 50 років і перевидається, і отримує нові екранізації. Олівер попри складне життя зберіг у собі найкращі людські якості. Цей персонаж може повернути віру в людей та добро, розчулити серце. Роман став одним з найвідоміших творів Чарльза Дікенса, описи Лондона з боку «низів» суспільства знайомлять з містом зовсім з іншого боку.

Марк Твен. Жанна д’Арк (Personal Recollections of Joan of Arc, by the Sieur Louis de Conte), 1896 р.

Жанна д’Арк — дівчина, яка стала символом Франції та боротьби. Роман нарешті доступний українською мовою. Сам Марк Твен готувався до написання твору довгих 13 років, і дуже серйозно поставився до висвітлення історії Орлеанської діви. Це був останній його завершений роман. Через славу гумористичного письменника, автор видав твір за переклад спогадів пажа Жанни д’Арк.

Артур Конан-Дойл. Етюд у багряних тонах (A Study in Scarlet), 1887 р.

Перший вихід Доктора Ватсона та Шерлока Холмса у світ. Холмс не втрачає своєї популярності багато років, чому свідченням є успіх нових екранізацій історії. Та радимо таки спочатку почитати оригінал. Лондон — місто, яке наче постійно має осінній настрій, дощі, тумани. У цьому його шарм, як і в неймовірних розслідуваннях Холмса.

Джек Лондон.  Мартін Іден (Martin Eden), 1909 р.

Постійні пригоди й випробування з юного віку зробили з Джека Лондона геніального письменника. Цей твір є частково автобіографічним: звичайний моряк Мартін Іден закохався в дівчину з багатої сім’ї та хоче ціною будь-яких зусиль добитися прихильності. Заради мрії про кохану Мартін змінює життя та стає письменником, але навряд ця стежка принесе йому істинне щастя. Роман про творчість, кохання і пошук свого місця в цьому світі.

 

Ґабріель Ґарсіа Маркес.  Осінь патріарха (El otoño del patriarca), 1975 р.

Це історія невеликої країни на березі Карибського моря та збірного образу правителя з різних диктаторів світу. Диктатор вже 100 років при владі після воєнного перевороту. Він вже й забув, коли почалося правління. У Диктатора є безмежна влада, з якою нічого не можна зробити. Завдяки книзі можна розширити кругозір, відчути, як живеться в інших країнах при диктатурі. Може, вам навіть вдасться співпереживати Диктатору, який водночас має все і нічого.

 

Емілі Бронте.  Буремний перевал (Wuthering Heights), 1847 р.

Любов і ненависть, моральні дилеми й важкі рішення наповнюють цей роман. Любов сироти Хіткліфа та дочки господаря «Буремного перевалу» Кетрін притягує та зачаровує. Книгу називають найромантичнішим романом, еталоном англійської класичної літератури. Свого часу твір перевернув літературний світ, адже кохання тут зображено з іншого боку. Диявольська пристрасть, почуття можуть перетворити життя на пекло. Чи вартує це коротких митей щастя?

Річард Бах. Чайка Джонатан Лівінгстон (Jonathan Livingston Seagull), 1970 р.

На що ви готові піти на шляху до мрії? Якою б вона не була, натхнення десь брати треба, і цей філософський твір допоможе. Чайки не літають, мов соколи. Все життя вони рибалять і живуть лише зграєю. Тільки якщо це не наш чайка Джонатан. Він мріє про польоти, швидкість і висоту, до повної втоми вчиться літати та робити маневри в небі. Зовсім сам, без будь-якого розуміння від родичів, які постійно розповідають, як треба жити. Навіть маленька чайка змогла повірити в себе, зробити зусилля та стати мрійником і новатором попри тиск «чайкової спільноти». Вийде і у вас!

Ернест Гемінґвей. Свято, яке завжди з тобою (A Moveable Feast), 1964 р.

Ідеальна книга, щоб відчути атмосферу Парижа, яким він був на початку XX століття. Це книга спогадів самого Гемінґвея про тодішнє життя, перші проби пера та життя з дружиною Хедлі. З книги можна дізнатися не лише про автора та місто, а й побачити портрети інших популярних письменників: Алістера Кроулі, Френсіса Скотта Фіцджеральда, Гертруди Стайн. Сама книга з’явилася із записок письменника в блокноті й видана була вже після його смерті.

Луїза Мей Олкотт.  Маленькі жінки (Little Women), 1868 р.

Роман по чотирьох сестер та їх непрості долі. Усі сестри різні за характерами та шляхом, просто маленькі жінки. Під час читання можна співпереживати кожній, захоплюватися простими американськими дівчатами, які живуть у непростий воєнний час. Водночас можна і подумати про життєві цінності: благородність, вірність, кохання.

 

 

День української писемності та мови

Це свято було встановлено Указом президента України від 6-го листопаду 1997-го № 1241/97 і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним з авторів «Повісті временних літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців, за різними оцінками, від 40 до 45 млн осіб, більшість з яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови – полянського, деревлянського та сіверянського. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

Продовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються. Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де. В іншому разі вона стане виключно «солов’їною».

19 цікавих фактів про українську мову:

1.     Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 р. задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.

2.     В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.

3.     У 1918-1920 рр. українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Так, значно ширшими були межі поширення української мови раніше. Слід лише поглянути на мовну карту 1871 р., де солов’їна розлітається «Від Сяну до Дону».

4.     Українська мова тісно пов’язана зі старослов’янською – спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян.

5.     За доведеними результатами дослідження вченого В. Кобилюха наша мова сформувалась ще Х-IV тис.р. до нашої ери. Тож походження багатьох слів слід шукати в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах. Адже вони виникли значно пізніше за українську.

6.     Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там – навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.

7.     Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».

8.     Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір).

9.     7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці.

10. В українській мові дві букви «г». Раніше, одна із них, яка позначається як «ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову.

11. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.

12. Починаючи з ХVIII ст. і до ХІХ ст. в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю орфографії українська мова перевершує навіть найскладнішу – монгольську.

13. В кінці XVI ст. – на початку ХІХ ст. в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.

14. Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даній місцевості.

15. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря. В «Остромировому Євангелії» (XI ст.) та інших найдавніших пам'ятках писемності січню відповідала назва просинець (бо в цей час ставало світліше), лютому – перетынъ (бо це був сезон вирубки лісу), березню – сухыи (безводний; є версія, що в деяких місцях вже підсихала земля), квітню – березень, березозолъ (імена, пов'язані з березою, що починає цвісти), травню – травень (від «трава»), червню – изокъ (коник; запозичено зі ст.-болг.), липню – червень, серпень (від «серп», що вказує на час жнив), серпню – загравъ (від «заграва»), вересню – рюєнъ (можливо, від «ревіти», рев тварин), жовтню – листопадъ, листопаду-грудневі – грудень (від «груда», «грудка» – мерзлі горбки на дорозі), іноді – студень. Так само слід враховувати, що наведені давньоруські місяці є такими, ймовірно, тільки для певних земель.

16. Найдовше слово в українській мові – «дихлордифенілтрихлорметилметан». Назва хімікату для боротьби з шкідниками складається аж з 30 літер!

17. Сучасна українська мова налічує близько 256 тис. слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються до сьогодні.

18. Івана Котляревського не дарма вважають основоположником нової української мови. Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди», наша мова була прирівняна до літературної.

19. Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у древньо-індійській мові – санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тис. р.