Книги-картинки. Що таке Віммельбух?

Книги-картинки корисні для тренування уваги, логічного мислення та уяви. Вони допомагають розвивати мовлення дитини. Поки батьки розповідають про те, що відбувається на сторінках, малеча запам’ятовує нові слова та вчиться вимовляти. “Читання” можна переривати завданнями. Наприклад, попросити дитину знайти на зображенні певного персонажа або порахувати кількість предметів одного кольору. У сучасному світі  такі книги називаються Віммельбухи. У перекладі з німецької Віммельбух це “ілюстрована книга-головоломка”. У ній зовсім мало тексту, а іноді його взагалі немає. Кожен розворот Віммельбуха – велике барвисте зображення, яке складається з найдрібніших фрагментів, героїв, явищ і безлічі сюжетних ліній. Вважається, що жанр з’явився завдяки фламандським художникам Ієроніму Босху та Пітеру Брейгелю-старшому, відомим своїми деталізованими картинами. Їхні роботи надихнули німецького ілюстратора Алі Мітгуча на створення віммельбухів. Перша книга для дітей вийшла 1968 року і називалася “Навколо мого міста”. У ній описувалися сцени із повсякденного життя Мюнхена. Дітям та дорослим так сподобалося розглядати, а не читати, що жанр прижився і залишається популярним досі.

Незважаючи на відсутність тексту, будь-який Віммельбух – довга книга. У ній немає єдиного сюжету. Дивлячись на яскраві розвороти, можна писати стільки історій, скільки дозволить фантазія. Вивчення Віммельбухів більше схоже на гру, тому є чудовим способом провести час усією родиною.

Книга дає масу можливостей проявити фантазію. Можна просто розглядати барвисті сюжети, не вдаючись у подробиці, а можна влаштовувати змагання історій, виконувати завдання на якийсь час і навіть вивчати іноземну мову за допомогою Віммельбуха.

Разом із дитиною можна зробити картинку-головоломку своїми руками. Визначте цікаву йому тему та зробіть фон. Можна намалювати на ватмані карту зоряного неба або надрукувати готовий лісовий краєвид. Потрібні герої та предмети знайдуться на сторінках старих журналів – разом із дитиною вирізайте все, що сподобалося, та приклеюйте на заготовку. У результаті вийде ваш унікальний Віммельбух, з яким можна працювати так само, як із книгою з друкарні.

Як правило, з 6-9 місяців дитина вже може концентруватися на картинці протягом декількох хвилин, поки дорослий розповідає, де котик або куди біжить конячка. У цьому віці основний акцент можна зробити саме на вивчення нових слів. Наприклад, сьогодні ви показуєте і називаєте тварин, завтра – транспорт, післязавтра – рослини і таке інше. Намагайтеся не перевтомити дитину. Якщо він утомився і більше не хоче розглядати картинки, поверніться до гри через пару днів.

У віці 3-х років можна не лише вивчати слова, а й наповнювати мову новими значеннями. Розповідайте про форму та колір предметів, пояснюйте дії героїв, створюйте прості логічні ланцюжки. Наприклад, “Почався дощ, тому всі дістали парасольки”, “Велосипед зламався, тато його лагодить”, “Бабуся йде в магазин, щоб купити молоко”. Це допоможе дитині навчитися розуміти причинно-наслідкові зв’язки та підштовхне її інтерес до вивчення навколишнього світу. Допитливі діти будуть ставити багато запитань батькам. Не відмахуйтеся від них і намагайтеся знаходити відповіді на всі репліки на кшталт “Чому небо блакитне, а ліс зелений?”.

Поступово у малечі збільшуйться обсяг інформації. Вже можна писати довгі історії про героїв книги, робити речення розгорнутими. Розповідати про емоції персонажів, описувати погоду чи природні явища. Доросліші, дитина сильніше втягується в процес. Задавайте діткам запитання, просіть вигадати свою історію, обговорюйте те, що відбувається, – загалом, перетворюйте гру на дискусію.До речі, у цьому віці можна навчати дитину рахувати. Почніть із простого. Наприклад, допоможіть дізнатися, скільки дерев. Згодом вдасться приступити до складніших завдань: “На картинці дві корови і три качки. Скільки всього птахів ти бачиш?”. Навички можна тренувати і після гри з Віммельбухом, наприклад на прогулянці, підраховуючи качок у ставку або голубів на дитячому майданчику.