Для маленьких українців про війну: нові книги.

             Щоб допомогти дітям, їхнім батькам та вчителям знизити рівень стресу, впоратися з емоційним навантаженням та піклуватись про здоровя, безпеку та розвиток дітей під час війни, ми знайомимо вас з художньою книгою, в якій автори м'яко і поступово доносять потрібні речі. Добірка нових книг для дітей різного віку, що по-різному говорять до дитини, але завжди - про важливе.

Якщо ми не будемо давати дітям свою картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то діти фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається. Найбільше, що травмує дітей – невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків упевненими людьми.“В нашій країні біда. Дорослі вирішують, що робити. Ти в безпеці. Зараз важливо всім відпочити, щоб була сила допомагати в разі потреби”, – ось що сказала своїй дочці дитячий та сімейний психолог, Світлана Ройз.

“Перше, що треба визнати батькам, вчителям чи вихователям дітей, які живуть поруч з війною, це право дітей на тривогу. Не варто думати, що маленькі діти не розуміють і не усвідомлюють реальності. Адже вони слухають розмови дорослих, вловлюють їхню нервовість, чують новини по ТБ, і шкірою відчувають небезпеку”, так говорить італійська письменниця й психоаналітик єврейського походження Мазаль Пас Багдаді.

А найголовніше – не панікуємо,бо ми не нападаємо, а захищаємо! Слава Україні! Знайомтесь з книгами, які вам допоможуть:

Корній Дара. Пасіка Україна та інші казки з війни.

Які часи, такі й казки. У своїй новій книжці відома українська письменниця Дара Корній вплела у казки реалії повномасштабної війни. Де поряд зі звичайними людьми землю сміливо захищають тварини, духи природи та навіть міфічні істоти. Всі вони допомагають боротися зі злом. Тут і привид Києва, і бабай з Чорнобаївки, і Рудий лис і навіть глиняний півник.

Легенди минулого переплітаються із сьогоденням, щоб створити нові добрі історії про незламний український дух. Коли всі герої пліч-о-пліч відстоюють своє майбутнє, надихаючи сміливістю, відданістю, мудрістю і стійкістю.

Горянська Мар’яна. Нам не потрібна війна.

Нам не потрібна війна, щоб виявляти турботу. Нам не потрібна війна, щоб поважати одне одного. Нам не потрібна війна, щоб бути щасливими.

Ця книга – про події, емоції та відчуття, соціально помітні речі та особи, через які ми говоримо до себе та світу: нам не потрібна війна, щоб бути сміливими та відважними. Щоб по-особливому ставитися до себе, інших людей, тварин, подій. Книгу покликали до життя наша безмежна любов до свого народу і захоплення українцями та українками. Вона розповідає дітям про цінності, що були, є і будуть основою людяності за будь-яких обставин. Прямо зараз роблять свій важливий внесок у прийдешню спільну перемогу, тому читачі неодмінно впізнають себе або своїх близьких у деяких ситуаціях.

Нам не потрібна війна – літопис подій першого півріччя війни. Це був певною мірою особливий час, тригер, розлом у житті кожного з нас. Через цей розлом ми стали іншими, і ця книга дуже добре закарбувала те, якими ми були на початку війни. Це книга для родинного читання, яка славить звитягу нашого народу і стверджує: нам не потрібна війна, щоб бути справжніми людьми.

Ілюха Юлія. Зеро

“Я – Зеро”. Перше речення повісті. Потужна історія про дівчинку Лілю, яка мешкає з мамою в селі на Донеччині, в сірій зоні. Така собі різдвяна повість, де на диво годі й сподіватися. Зеро Лілю називає/обзиває Бісектриса – вчителька алгебри: “Ти нуль без палички, зеро”, – повідомляє Бісектриса, “Я зеро”, – погоджується Ліля”, — цитата з книжки.

На долю Лілі випало немало трагедій і проблем. Взяти хіба те, що вона у своєму місті аутсайдерка за фактом народження. Не маючи дому ніде, не почуваючи себе собою та не маючи й натяку на нормальне щасливе життя. Це міг бути твір про різдвяне диво, от тільки живуть герої на хуторі в сірій зоні, де диво буде, якщо тебе не розріже навпіл міна на твоєму ж городі. За такого життя вимоги до різдвяного дива не надто високі.

Так, розповідь могла б бути типовою історією переродження та успіху, якби не кілька особливих деталей. Насправді Лілю звати не Лілею, і “сірою” її складно назвати. Коли ти інакша, злитися з оточенням не вийде.

Грицюк Олена. Чернігів-2022. Війна цивільними очима.

Чернігів був одним із перших українських міст, який окупували в лютому 2022 року. Але він вистояв. Оточений, голодний, вимерзлий, попалений і пощерблений російськими снарядами, Чернігів вистояв. І продовжує стояти попри постійні атаки. Місто-герой війни зализує відкриті рани зруйнованих домівок, розлучених сімей, розпорошених громад. Загиблих рідних. А чернігівці готові розповідати світові, як це було.

Олену Грицюк, авторку книги та чернігівську архітекторку, війна застала вдома, у розпал звичних справ і спроб улаштувати особисте життя. Намагаючись уберегти близьких, якось організувати воєнний побут і допомогти людям довкола, вона фіксує все, що відбувається з нею в блокадному місті, у нотатках, дописах і повідомленнях. Це майже щоденник, особиста хроніка.

Тихозора Катерина. Дім

Ця книга розповідає історію хлопчика, який був вимушений полишити свій дім, зруйнований через початок повномасштабного вторгнення росії в Україну. Оповідь ведеться від імені хлопчика й описує його відчуття дорогою до безпечного місця – іншої країни. Чи стаєш ти бездомним, якщо твій дім зруйновано? Що таке дім і де його шукати, якщо зненацька втратив? У кінці книги ми дізнаємося, що дім завжди у твоєму серці. Малюнки до книги авторки Катерини Тихозорої створив талановитий український художник Олександр Продан.

Фіалко Ніна. Новітня війна.

Авторка Ніна Фіалко відважилась написати низку оповідок, де спробувала доступно розкрити і самі події, і участь дітей у коловороті війни… Когось війна ледь зачепила, когось морально травмувала, а ще когось випробувала на людяність.Ця книжка не для дітей, а про дітей війни, і хоч вона й адресована передовсім дорослим читачам, проте зорієнтована і на сімейне прочитання.

Вертола Світлана. Юна. Війна

Юна та Рома опиняються в епіцентрі подій 2014 року. Їхнє рідне місто – Іловайськ, але від початку війни Юна їде в Київ, а Рома залишається в окупації.

Чи зможуть вони зберегти свої почуття? Чи розділить їх війна? Повість написана від імені Юни і Роми почергово, тому читачі зможуть побачити хід думок та емоції кожного з героїв.

 

 

Автори просто й щиро розповідають свої історії про війну та історії людей довкола неї. Історії страшні і світлі, про відчай і про вибір, про побут і мистецтво міст у вогні. Проживати різні складні ситуації і знаходити вірні виходи з них допоможуть ці  книги

 

 

 

Міжнародний день безневинних дітей - жертв агресії

 

Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей день надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу. Безневинні діти стають жертвами різних форм агресії, чи то фізичне, психологічне або сексуальне насильство.

В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради 2021 року.

“Майже 1,5 тисячі зазнали поранень. Ще близько 20 тисяч дітей рф викрала й примусово вивезла з України. І це лише офіційні дані”, – Премʼєр-міністр України.

19 серпня 1982 на своїй надзвичайній спеціальній сесії з питання про Палестину Генеральна Асамблея, “будучи приголомшеною величезною кількістю безневинних палестинських і ліванських дітей - жертв актів агресії Ізраїлю”, постановила відзначати 4 червня кожного року як Міжнародний день безневинних дітей - жертв агресії.

Порушуючи тему дітей і їх майбутнього, неможливо сьогодні не згадати про те, що є діти, у яких немає сьогодення - це діти, що перебувають в зоні воєнних конфліктів. Навряд чи ведеться статистика, яка враховує, скільки дітей гине під час локальних конфліктів по всьому світу.

Але для того, щоб громадськість не забувала про те, що під час війни гинуть не тільки солдати, ООН заснувала Міжнародний день дітей - безневинних жертв агресії.

Але діти гинуть не тільки в зоні військових дій. Сколихнувша світ хвиля небачених по аморальності терористичних атак також забрала багато життів невинних дітей, визначила новий вимір загрози, яка походить від міжнародного тероризму для всього людства.

 

День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

                                               

Минулого року Верховна Рада України Законом “Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” встановила 8 травня як День пам’яті та перемоги – єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні. Символом памʼяті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн - у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.

Поступовий офіційний перехід до європейської традиції памʼятання розпочався після Революції Гідності. Ця традиція полягає не тільки в зміні дати, а й у зміні фокусу – з культу зброї та перемоги на внесок різних спільнот у подолання нацизму, на окрему людину, її страждання і втрати у війні. День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Варто нагадати, що українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Обидва тоталітарні режими під час окупації території України здійснювали численні злочини проти цивільного населення – Голокост, масові вбивства та депортації народів.

Разом із тим слід наголосити на внеску саме українців у розгром нацизму і згадати як про військовослужбовців Радянської армії (понад шість мільйонів), вояків УПА (понад 100 тисяч), так і про тих українців і вихідців з України, що перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тисяч у 1939 році), США (до 80 тисяч у 1945), Канади (до 45 тисяч у 1945), Франції (до п’яти тисяч у 1940 році). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році до 250 тисяч у 1941-1945), Румунії (24 тисячі), Угорщини (до 20 тисяч), Словаччини (до двох тисяч), Хорватії (півтори тисячі).

Для України війна почалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Того дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової на боці Німеччини став Радянський Союз. Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і комуністами до складу Радянського Союзу в 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940-у - країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.

Нині спадкоємицею сталінського режиму є Російська Федерація, яка привласнює перемогу над нацизмом та активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині власної країни та серед держав, які колись були частиною СРСР, а й маніпулює ними в Європі та світі. Держава-агресор використовує перемогу в Другій світовій війні і свою нібито “виключну роль“ в ній як індульгенцією на вчинення масових злочинів в Україні – проти військовополонених і цивільних. Кульмінацією цієї агресивної політики Російської Федерації став напад на Україну в 2014 році та злочинне повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.

Ми приєдналися до європейської традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня - точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.

8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановуватиме кожного, хто боровся з нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти війни, примусові робітники. Адже війна - це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.

 

 

ЧОРНОБИЛЬ... ТРАГЕДІЯ... ПАМ'ЯТЬ...

26 квітня виповнюється 38 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Тоді, у квітні 1986 року радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.

         Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС “Фукусіма-1”, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії мінявся з часом і повністю єдиної думки не існує досі.

      

   Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС У перші дні основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором. Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний “саркофаг” (об'єкт “Укриття”). Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в кінці листопада 1986 року.

Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Нинішня поведінка росії знову ставить світ на межу катастрофи, і це треба зупинити. В день річниці Чорнобильської катастрофи про це варто нагадати усім світовим лідерам.

http://www.odb.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=430&dep_cur=432#gsc.tab=0

Фільм “Чорнобиль. Хроніка важких тижнів”, 1986, кадри якого знімали в Прип'яті влітку 1986 року.

Фільм “Розпад” (1990) – американсько-радянська стрічка, один з перших художніх фільмів про Чорнобильську трагедію. Режисер: Михайло Беліков. В головній ролі : Сергій Шакуров.

Фільм “Чорнобиль. Останнє попередження” (“Chernobyl: The Final Warning”) (1991) – американсько-британсько-радянська стрічка. Режисер: Ентоні Пейдж.

Фільм "Аврора” (2006) – українська стрічка. Режисер:  Оксана Байрак.

Фільм “Прорвемось (друга версія)” – українська стрічка. Режисер: Іван Кравчишин.

Фільм “У суботу” (2011) – німецько-українська стрічка. Режисер: Олександр Міндадзе.

Фільм “Земля забуття»” (2011) – франко-українська стрічка. Режисер:  Міхаль Боганім.  В головній ролі:  Ольга Куриленко.

Фільм “Чорнобиль.3828” (2011) – українська стрічка. Режисер: Сергій Заболотний.

Фільм “Заборонена зона” (2012) – голлівудський фільм 2012 року.

Поема Івана Драча “Чорнобильська мадонна”.

Симфонія для органу “Чорнобиль” Мікаела Тарівердієва, 1988 рік.

Пісня Тарас Петриненка “Чорнобильська зона”.

Пісня гурту “Брати Гадюкіни”  – “Мамуню, рехтуйте весіллє”.

Пісні Тризубого Стаса “Чорнобильський метелик” та “Атомне кохання”.

Пісня гурту “Скрябін” – “Чорнобиль форева”

Пісня Адріано Челентано “Sognando Chernobyl” (“Мені сниться Чорнобиль”), 2008 рік, альбом “L'animale”.

Серія комп'ютерних ігор S.T.A.L.K.E.R.

Комп'ютерна гра “Cold War” (2005) – показана альтернативна (фантастична) версія причини аварії на ЧАЕС.

Комп'ютерний вірус ”Чорнобиль”.

Квебецький драматург Філіпп Ландрі присвятив місту свою драму “Повернення до Прип'яті”, яка отримала високу оцінку канадських театралів

 

 

Класичні твори, зміст яких ми сприймаємо по новому.

Знайомтесь – це класичні твори, які відкривають важливі змістовні теми і залишають слід у нашому серці. Перечитайте їх, і ви по новому будете сприймати такі актуальні теми як соціальна нерівність, війна та конфлікт людини з суспільством. Чи змінилась у вас думка про класичну літературу?

  Михайло Коцюбинський. Intermezzo

Актуальність цього твору не зникне, поки не зникне остання людина у цивілізованому світі. Адже поки існує розумна людина – існує і її відвічна боротьба з собою та навколишнім світом. А у великому місті кожному часом хочеться сховатись, або втекти куди подалі і залишити себе – собі. Облишити все, аби тебе оточували лише тиша, сонце і природа. А місто все тягне свої залізні руки по твою душу. Той, хто хоча б одного разу прочитає цей твір – безперечно захоче перечитати його знову.

Михайло Коцюбинський. Цвіт Яблуні

Людське життя сповнене як прекрасних моментів, так і моментів втрат і розпачу. Інколи, вони навіть можуть переплітатись між собою, даруючи людині невідомі раніше почуття. Так сталось і з головним героєм твору — вбитий горем батько не міг нічого вдіяти, спостерігаючи, як вмирає його маленька донечка. Але при цьому він спостерігав, як цвітуть дерева, все навколо продовжує жити і його оточує неймовірна краса. Таким складним поєднанням почуттів, автор намагався донести до читача, що людина — істота куди складніша, ніж вона сама про себе думає.

Михайло Старицький. Не судилося

Соціально-психологічний твір, котрий розкриває складність відносин між людьми з різним фінансовим становищем, та перепони, які можуть трапитись на шляху у кохання, коли гроші визначають твоє місце у житті. Також твір вдало розкриває конфлікт особистості, що йде наперекір громадськості. Безперечно, він вартий уваги у будь-який час.

Ольга Кобилянська.  Людина

Тематика цього твору була у ті часи для України не властивою, але Ольга Кобилянська певно випереджала свій час, адже твір її лишається актуальним і донині. Він розкриває проблематику ставлення суспільства до жінки і її ролі у цьому суспільстві. Ідею необхідності відстоювання жінками своїх прав та свобод, прагнення до освіти і гідної праці та поваги до жінки як до особистості.

Олександр Довженко. Україна в огні

У творі зображено український народ під час другої світової війни. Добре описані всі типи персонажів: герої, зрадники, окупанти і пристосуванці. І як ніколи актуальною тематика війни і участі в ній українців є сьогодні. Хтось пішов на фронт, хтось бореться на стороні ворога, а хтось наживається на чужому горі. У творі дуже добре описано, як легко українців розсварити і розкинути по різні сторони барикад, що ми не можемо не помічати в нашій сучасності.

 

Валер’ян Підмогильний. Місто

Відвічний потік селян у місто, в пошуках кращого життя, описаний у цьому романі зовсім з іншого боку. Твір написаний у форматі, зовсім не притаманному українській літературі того періоду, адже автор був одним із тих, хто випереджає час.

Герої твору – амбіційна селянська молодь, котра вирушає у великі міста, або здобувати освіту, розвиватись та реалізувати власні амбіції, на противагу поділу між селянами та жителями міста.

 

Юрій Яновський. Вершники

Серед тоді ще радянської літератури, цей твір був справжньою знахідкою, адже між його рядками яскраво просвічувався головний заклик до українців – досить вбивати одне одного за чужі ідеали. Він був актуальним, коли українці знаходились в радянські окупації і на стороні ворога боролись проти іншого ворога. Він є актуальним і зараз, коли вороги внутрішні і вороги зовнішні розривають країну у новій війні.

 

Марко Вовчок. Інститутка

Твір Інститутка описує волелюбність українців, які все ж рано чи пізно втомлюються від несправедливості та пробуджуються до протестів і боротьби. Але це також соціально-побутовий твір, більшість уваги в якому приділено різним соціальним верствам та конфліктам між ними, які є актуальними й досі.

 

Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева Сім’я

Іван Нечуй-Левицький – видатний український письменник-реаліст, перу якого належать оповідання і повісті з народного життя, що становлять найбільш вагому та класично викінчену сторінку його творчості. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити “непочаті рудники” українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

 

Микола Хвильовий. Я (Романтика)

Автор показує антигуманність Революції 1917 року, її вплив на людину. В центрі цієї психологічної новели — ліричний герой. Точніше, його внутрішні переживання, емоції, сприйняття навколишнього. Головне, що треба зрозуміти після прочитання — мета зовсім не виправдовує засоби. Залишитися людиною з цінностями та бути чекістом, який страчує невинних, неможливо.

 

Іван Багряний. Тигролови

Книга, яка чудово нагадує про те, чому “совок” повертати не треба. Григорій Многогрішний потрапив в м’ясорубку тоталітарного режиму. У свої 25 він вже пережив тортури, катування й заслання на Сибір. Сильний та нескорений, Григорій втікає та знайомиться з сім’єю Сірків. Тепер він знайшов притулок в Зеленому Клині, де тигрів ловлять руками. Людина в тайзі справді відчуває себе вільною. Як тигри, яких приборкує.

 

 

Іван Франко. Украдене щастя

Твори Івана Франка справедливо мають стояти поруч з “Кобзарем”. Читати твори Франка можна у будь-якому настрої дорослим і дітям. П’єса “Украдене щастя” написана на основі народної “Пісні про шандаря” та наскрізь пронизана фольклором.

Три персонажі, три різні долі й украдене щастя. Важкі умови життя й нестача землі при владі Австро-Угорщини породили справжнє “галицьке пекло”, в якому Анна, Микола й Михайло зрештою втратили усе, що мали. Будь-яка надія на щасливе життя згасла серед зрад, вбивств та ворожнечі. Варто читати з погляду сучасної людини та знаходити для себе нові сенси любити: сім’ю, свою землю, історію.