До вашої уваги добірка  сучасних, приголомшливо-цікавих та анітрохи не нудних книг!

Гарантуємо: жодного позіхання над сторінками – лише захопливі сюжети, щирі емоції та справжня насолода для душі.

Особливо зараз, у цей непростий і тривожний час, коли щодня так хочеться бодай трохи тепла, спокою та внутрішнього світла, книги стають справжнім прихистком для душі. Вони допомагають відволіктися, підтримують, надихають і нагадують, що навіть після найтемнішої ночі неодмінно приходить світанок.

А для найкращого “засвоєнняˮ літератури радимо простий рецепт ідеального читання:

-  гамак або затишний куточок у тінистому садку,

- тацю соковитих черешень,

- горнятко ароматного липового чаю – і кілька годин лише для себе та хорошої історії.

 

Завітайте до нашої бібліотеки, візьміть ці книги (адже вони є у нашому фонді) та читайте із задоволенням, знаходьте сили у словах і бережіть світло всередині себе!

 

Лоурі Л. Хранитель  / Л. Лоурі ; пер. з англ. О. Стукало. – Харків : Читаріум, 2018. – 240 с.

Книга, яка підкреслює важливість теми ідеалізованого суспільства та ціни, яку доводиться платити за гармонію. Читачі з нетерпінням стежитимуть за подорожжю Джонаса, його відкриттями та внутрішнім конфліктом. Зацікавить і вразить кожного, кому близькі антиутопії та питання свободи вибору. Її сюжет про ідеальне суспільство, яке маскує темні та неприємні сторони, захоплює з перших рядків. Читаючи про пригоди Джонаса, не можна не відчути його внутрішню боротьбу та розчарування, коли він дізнається правду. Ця книга залишає глибокий слід у серці кожного, хто її читає.

 

Ілюха Ю. Зеро / Ю. Ілюха. – Харків : Ранок, 2023. – 224 с.

Це розповідь про 15-річну Лілю, чорношкіру дівчинку, яка живе в глухому селі на Донеччині в сірій зоні на п’ятому році російсько-української війни. Ліля стикається з булінгом і несприйняттям як у школі, так і в сім’ї, зокрема з боку матері, яка ставиться до неї як мачуха. У школі вчителька називає її “Зеро»ˮ – нулем, що підкреслює її відчуття непомітності та марності. Ліля мріє стати стюардесою і зустріти свого батька, але її життя змінюється, коли вона разом із матір’ю переїжджає до Харкова. Тут війни немає, але є страх і відчуття непотрібності, бо мати приїхала сюди з утилітарною метою – зустрітися з багатим німцем. Роман майстерно змальовує складні питання життя на лінії розмежування: відносини матері та доньки, булінг у школі, життя під обстрілами. Першу частину “Зероˮ можна вважати більш цікавою завдяки її реалістичному підходу. Однак коли дія переміщується до Харкова, з’являється елемент казковості, що робить розповідь дещо фантастичною. У творі також важливий образ Харкова – міста, яке стало для українців символом незламності. Ліля гуляє вулицею Сумською, живе на Салтівці, п’є чай на площі Свободи, яка була прикрашена новорічною ілюмінацією. Ці локації все ще існують, але тепер це інший Харків – стомлений, розбитий, але нескорений. “Зероˮ – це історія про виживання, надію та пошук свого місця у світі. Чи втілить Ліля свої мрії, чи зустріне батька і хто стане її “принцом»ˮ?

Рубан Т. #Фізик  / Т. Рубан ; худож. О. А. Бардєєва. – Харків : Талант ; Харків : Юнісофт, 2021. – 112 с. : ілюстр. – (Порадник підлітка).

Книга про важливу та болючу тему домагань у закладах освіти. Сюжет зосереджується на групі студентів, які намагаються врятувати свою подругу Валю від небажаної уваги викладача. Тетяна Рубан майстерно розкриває внутрішній світ кожного з персонажів: почуття Валі, її друзів-однолітків, що спостерігають за ситуацією, та самого викладача, який не бачить нічого неприйнятного у своїй поведінці. Авторка вдало поєднує основний сюжет із дописами в соціальних мережах від інших жертв домагань. Ці вставки нагадують реальні історії, зокрема із флешмобу #ЯНеБоюсьСказати, що додає тексту автентичності та глибини. Рубан детально описує, що відчуває жертва під час нападу та після нього, як дівчата намагаються зрозуміти ситуацію і усвідомлюють її ненормальність. Вона також демонструє, як працюють механізми витіснення, самозвинувачення та як можна знайти вихід із ситуації. Цікавим є майже авантюрний поворот сюжету, коли студенти вирішують боротися з домаганнями викладача, записавши його одкровення на аудіо та пригрозивши розголосом. Попри те, що ситуація швидко виходить з-під контролю, фінал показує, що найбільше такі агресори бояться викриття своїх дій. «#Фізик» – це не просто історія про боротьбу зі зловживанням владою, а й інструкція з виживання для тих, хто опинився у подібних ситуаціях.

Матолінець Н. Я. Варта у Грі. Артефакти Праги  / Н. Матолінець ; худож. М. Розенфельд. – Харків : АССА, 2019. – 416 с. – (Час фентезі).

 Це той тип книг, що закликає читача відчути атмосферу таємничості, яку можна знайти лише в магічних світах. Наталія Матолінець майстерно вплітає відчуття магії та міфології в пригодницьку історію, яка знову зачаровує нас величною Прагою та її таємницями. Вартова та Златан стають учасниками захопливого пошуку магічних артефактів, а їхні пригоди залишають нас в очікуванні подальших подій та розгадування таємниць. Ця книга точно варта уваги кожного, хто любить фантастичні пригоди та захопливі історії!

Макарик В. Кеди в небі : повість / В. Макарик. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. – 168 с.

Ця книга – справжня подорож емоцій та відкриття. Вона не лише розповідає історію Лесі, а й відкриває перед читачем широкий спектр почуттів і досвідів, з якими стикаються підлітки в сучасному світі. Від різних відтінків кохання до важливості самовідкриття і протистояння власним страхам – у книзі є все, що потрібно для захопливого читання. Автор чудово передає емоції головного героя і залишає відчуття задоволення від прочитаного.

 Д. Журавель ; худож. О. Шкаврон. – Харків : АССА, 2022.  – 224 с. : ілюстр. – (Книжкові мандри).

Справжня авантюрна повість, що переносить читача в мальовничу Одесу. Троє підлітків, мешканці прибережного міста, гублять собаку, і від цього моменту їхнє життя перетворюється на низку карколомних пригод. Підліткам доведеться докласти максимум зусиль, щоб знайти свого чотирилапого друга, при цьому залишаючи пошуки в таємниці від батьків. Журавель майстерно створює живі й кінематографічні образи персонажів, серед яких особливо виділяється Зима –  хлопчик, який завжди діє за своїми власними правилами. Його хитрість, винахідливість і здатність знаходити щастя в дрібницях роблять його особливо привабливим для читача. Як зазначає автор, мама одного з героїв вважає, що таке поводження є наслідком поганого виховання, на що його друг відповідає: “Він просто вміє бути щасливимˮ. Повість сповнена не лише пригод і гумору, а й глибоких емоцій. Читачі зустрінуть яскраву антагоністку та вірних друзів, які допоможуть врятувати собаку і наповнять історію абрикосами – хоч і трохи частіше, ніж, можливо, хотілося б. Книга зачаровує своєю легкістю, динамічністю і теплом, що робить її ідеальною для підлітків і всіх, хто любить добрі та захопливі історії.

 

     

 Горіха Зерня Т. Доця / Т. Горіха Зерня. – Київ : Білка, 2025. – 304 с.

Цей роман розповідає про події, що відбуваються на Донеччині навесні-влітку 2014 року. Авторка висвітлює жорстоку реальність війни, де героїня втрачає все, але знаходить силу зібрати уламки життя заново. Крізь трансформацію героїні читач відчуває наслідки війни та її вплив на людину. Авторка висловлює свою мету написання книги як реакцію на спробу ворога штампувати книги про війну, перекручуючи події на Донбасі. Ця книга відображає важливість розповіді власної історії та відчуття солідарності у складні часи. Роман не лише розкриває важливість пізнання власної історії, а й зміцнює віру в силу людського духу та здатність переживати й змінюватися навіть у найскладніших обставинах.

 

 

 

 

 

Друзі!

    Продовжуєм  знайомство з періодикою Хмельницької обласної бібліотеки для дітей. Знайомтесь, газета “ЮННАТ” (Юний натураліст).  Це – науково-популярне дитяче  та юнацьке видання про природу, природознавство, біологію,   екологію та технічні новинки. Газета виходить раз на місяць. В № 4 ми познайомились з цікавою статтею  про музеї науки, які захоплюють весь світ. Це найстаріші і найвідоміші наукові музеї. Основне завдання таких музеїв - популяризувати науку. Не просто говорити, що вона важлива, показати, що це цікаво, весело і відкриває безліч можливостей для самореалізації. До вашої уваги  коротеньке відео  про найцікавіші експонати!

 

 

Наші земляки серед лауреатів.

Наші земляки – це не тільки мужні захисники, військові медики, звільнені з полону Герої, а також талановита молодь, що здобуває перемоги у кінематографії, спорті та науці. Вітаємо режисера Павла Острікова та актора Володимира Кравчука, який виконав головну роль у фільмі “Ти – космосˮ.

                                                  

 

Шановні друзі!

Пропонуємо вам переглянути нові журнали для малечі, які надійшли в березні.

 

 Цікаві факти про Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Національна премія України імені Тараса Шевченка – офіційно найвища державна фінансова й “іміджеві“ нагорода, якою від 1961 року відзначають найвидатніші, на думку, Шевченківського комітету, події культури, у тому числі – твори літератури й мистецтва, публіцистики та журналістики. За цей час премію отримало понад півтисячі осіб і колективів. Серед них – письменники Василь Стус, Іван Багряний, Дмитро Білоус, Ірина Вільде, Роман Іваничук, Ліна Костенко, Юрій Мушкетик, Галина Пагутяк, Марія Матіос, Євген Сверстюк, Валерій Шевчук, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк та інші.

Час від часу з-поміж лауреатів з’являються імена, які викликають обурення й підважують і без того суперечливий авторитет премії, що довго обслуговувала офіціоз. Останніми роками фінальні списки викликають постійні хвилі дискусій у середовищі культури. Та й самі ймовірні претенденти та лауреати, які підписують “ґарантійний лист” зі згодою щодо свого висунення та щодо умов, влаштовують задерикуваті інформаційні приводи. Наприклад, 2011 року переможець у галузі літератури відмовився від державної відзнаки. Прозаїк Василь Шкляр попросив Президента відтермінувати вручення нагороди “на той час, коли при владі не буде українофоба Дмитра Табачника”…

За умовами, твори на здобуття премії мають право висувати творчі спілки, колегії, художні й вчені ради. Грошову винагороду визначає Президент України. 2014 року вона становила рекордно велику суму – 1,3 млн. грн. (тоді як 2013-го йшлося про 260 тисяч грн.). Також лауреат отримує Диплом і Почесний знак. Урочистості традиційно відбуваються в день народження Тараса Шевченка – 9 березня.

Від часу заснування Шевченківська відзнака не раз зазнавала реформ. Зокрема одним із цікавих фактів із історії премії є те, що від кінця 1970-х до кінця 1990-х років з-посеред на той час семи “вільних” основних номінацій була закріплена восьма. Нею обов’язково мали нагороджувати (на відміну від інших, де премія могла не знайти свого переможця) за літературні та образотворчі твори для дітей. Серед ілюстраторів державне визнання заслужили Олександр Івахненко та Сергій Якутович. Одними з перших нагороджених письменників були Микола Вінграновський та Ярема Гоян. Утім, черговий голова премії – Володимир Яворівський – відмінив цю номінацію. Тоді ж з’явилася Мала Шевченківська премія, якою відзначали молодих митців, проте вона проіснувала лише рік.

Відтоді дитячі письменники рідко коли становилися лауреатами “Шевченківки”. І лише в 2010 році за ілюстрації до дитячих книжок був нагороджений художник Кость Лавро. А в 2012 році за напрямом “Література” за трилогію “Джури” (“Джури козака Швайки”, “Джури-характерники”, “Джури і підводний човен”) – Володимир Рутківський.

 

 

 

 

 

Попередник сучасних стендаперів.

 

Остапа Вишню насправді звали Павло Губенко,  народився він на одному з хуторів біля села Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії в листопаді 1889 у багатодітній родині (у батьків було 17 дітей, і всі вони отримали гідну освіту). Остап Вишня жив у харківському будинку “Словоˮ і київському “РоЛітˮ для письменників. Гумористичний хист у нього був від мами Параски. Вона добре співала, була дотепною та сипала жартами-примовками.

Псевдонім “Остап Вишня” вперше з’явився в 1921 році. Є кілька версій того, чому письменник Павло Губенко вирішив обрати для себе такий “ягідний” псевдонім. Вибір імені письменником пояснюють любов’ю до творчості Миколи Гоголя, зокрема, захопленням романом “Тарас Бульбаˮ. Вибір прізвища пов’язують з банальною любов’ю до цих ягід. Згідно з іншою версією, вибір пояснюється звичайним приємним звучанням псевдоніма. Деякі експерти бачать у прізвищі захоплення творчістю Шевченка, в знаменитому творі якого фігурують ці дерева разом з хрущами.

Вишня був переконаний, що сміх має здатність зцілювати організм від недуг. Сам же він прожив недовго – 66 років.

Остап Вишня був не лише гумористом, а й працював у санітарних частинах Центральної Ради, мав прізвисько “король тиражівˮ за свою величезну популярність. До 1928 року з’явилося 25 збірок “Вишневих усмішокˮ, а згодом – чотиритомник його вибраних усмішок. До 1930 року загальний тираж його книжок досягав двох мільйонів – нечуваний результат на той час. Люди в селах буквально зупиняли роботу, аби прочитати свіжу публікацію Вишні. Його гуморески вчили українців позбутися комплексу меншовартості.

Свою літературну роботу Губенко (Остап Вишня) розпочав у Кам’янці на Поділлі влітку 1919 року. До міста він прибув у складі міністерства в зв’язку з військово-політичними подіями. Саме тут він покинув службу й зайнявся літературною справою. Гуморист опублікував на шпальтах газет Кам’янця-Подільського понад 40 творів. 17 лютого 1920 року змушений був виїхати до Києва.

Цікавим є й епізод, внаслідок якого йому якимось дивним чином вдалося уникнути розстрілу: коли приходить наказ про його розстріл, виконання затягується через погодні умови. А поки готують страту, керівника табору самого розстрілюють, а документи та наказ про покарання Остапа Вишні якимось дивним чином зникають. Не інакше, як доля захистила свого обранця.

Остап Вишня був найзапеклішим мисливцем і другом багатьох відомих письменників. Він заснував новий жанр – усмішка, а його твори мали величезний вплив на українську культуру.  Його "усмішки" й сьогодні надихають, дарують сміх і світле бачення життя.

 

Декілька книг із фондів нашої бібліотеки:

Вишня О. Вишневі усмішки / Вишня О.; Упоряд. В.О.Губенко-Маслюченко. – Київ : Дніпро, 1979. – 541 с.

Вишня О. Мисливські усмішки  / Вишня О.; Худож.-оформ. А.С.Ленчик. –  Харків : Фоліо, 2006. – 255 с.

Вишня О. Твори : в 4 т.. Т.1. : Усмішки. Фейлетони. Гуморески (1919-1925) / О. Вишня. – Київ : Дніпро, 1988. – 526 с.

Вишня О. Фейлетони, гуморески, усмішки, щоденникові записи              / О. Вишня. – Київ : Наукова думка, 1984. – 558 с.

Качеровська Н. Н. Великі, величні, незабутні : поділля в їх долі : худож.-публіцист. вид. / Н. Н. Качеровська. – Хмельницький : Стрихар А. М., 2021. – 101 с.

 Український поет доби “Розстріляного відродження”.

Свідзінський Володимир Юхимович (Євтимович) народився 26 вересня (8 жовтня) 1885 р. у с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівський район, Вінницька область.

Був другою дитиною в сім’ї, мав 4 братів і сестру. Батько – Євтим (Євфимій) Аксентійович, священик. Мати – Наталка Прохорівна (уроджена Стопакевич), попівна.

Закінчив 1899 р. Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Звільнено 25 серпня 1904 р. з четвертого класу на прохання батька, переміщеного на той час до Лянцкоруня. 1906 р. вступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів, реорганізованих 1908 р. в комерційний інститут.

1912 р. в журналі «Українська хата» (№ 1) надруковано перший вірш Свідзінського – «Давно, давно тебе я жду…».

Працював у Вінниці економістом. Узяв участь в організованому земством вивченні народних промислів Поділля. У виданій згодом книзі «Кустарні промисли Подільської губернії» (К., 1916) йому належав нарис про ткацтво. У березні 1915 р. переїжджає до Житомира, працює у Волинській контрольній палаті: спочатку за наймом, від 3 червня 1915 р. канцелярським служителем, а з жовтня тимчасовим виконувачем обов’язків облікового урядовця. Учасник Першої світової війни.

У Кам’янці-Подільському Свідзінський одружився з народною вчителькою Зінаїдою Йосипівною Сулковською (померла 12 липня 1933 р.). 1921 р. у них народилася донька Мирослава. Від січня 1921 р. Свідзінський працює архіваріусом у Кам’янець-Подільському університеті (невдовзі – інститут народної освіти) та в редакціях місцевих газет. В 1922 р. в Кам’янець-Подільській філії Державного видавництва України виходить перша збірка Свідзінського «Ліричні поезії».

У жовтні 1925 р. Свідзінський переїздить до Харкова, де працював літературним редактором у місячнику «Червоний шлях», від листопада 1930 р. – в газеті політуправління Українського військового округу «Червона армія». У Харкові сім’я Свідзінського розпалася: дружина з дочкою переїхала до сестри у Вінницю.

У Харкові Свідзінський видав другу поетичну збірку «Вересень» (1927). Остання прижиттєва збірка «Поезії» вийшла 1940 р. у Києві. Багато перекладав із літератур народів СРСР, з французької, іспанської, польської мов. Серед перекладів – «Слово о полку Ігоревім» (1938), комедії Арістофана «Хмари», «Оси», «Жаби» (видано 1939).

Член Спілки письменників СРСР з 1936 р.

1941 р. Володимир Світзінський був репресований. Помер 18 жовтня 1941 р. у с. Непокрите. Реабілітований у 1964 р. посмертно. 

Використані джерела:

Вибрані твори / В.Ю. Свідзінський ; упоряд. Е. Соловей. – Київ : Смолоскип, 2011. – 502 с. 

Живуща вода : поезії (вибрані твори) / В.Ю. Свідзінський. – Київ : Київ. правда, 2002. – 192 с.

Медобір : поезії / В. Свідзінський. – Мюнхен : Сучасність, 1975. – 204 с.

Народні українські пісні про останню світову війну / В. Свідзінський // Освіта. – 1919. – № 3. – С. 8-11. 

О ковровом ткачестве в Подольской губернии / В. Свидзинский // Экономическая жизнь Подолии. – 1915. – № 4.

Поезії / В.Ю. Свідзинський. – Київ : Рад. письменник, 1986. – 349 с.

Твори у двох томах. Т. 1. Поетичні твори / В. Свідзінський ; Вид. підгот. Е. Соловей; Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту, Ін-т критики. – Київ : Критика, 2004. – 582 с. – (Відкритий архів. Нове українське письменство).

Твори у двох томах. Т. 2. Переклади. Статті. Листи / В. Свідзінський ; Вид. підгот. Е. Соловей; Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту, Ін-т критики. – Київ : Критика, 2004. – 512 с. + фронтиспіс. – (Відкритий архів; Нове українське письменство).

Ткачество на Подолье / В. Свидзинский // Кустарные промыслы Подолья. – Киев, 1916.

Про В.Ю. Свідзинського

***

Бондар-Терещенко, І. Як загинув Свідзинський... / І. Бондар-Терещенко // Літ. Україна. – 2000. – 11 трав. – С. 11.

Бортняк, А. «Пам’ять, відроджена з попелу» : [про В.Ю. Свідзинського] / А. Бортняк // Реабілітовані історією : у двадцяти семи томах. Вінницька область. – Вінниця, 2006. – Кн. 1 : розділ 4. – С. 747-750.

Василенко, В.С. Подільський фенікс : до 130-річчя від дня народження В. Свідзинського (08.10.1885-18.10.1941) / В.С. Василенко // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2015 року : хронолог. довід. / Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. – Вінниця, 2014. – С. 251-254. 

Гальчак, С. Свідзинський Володимир Юхимович / С. Гальчак // Краєзнавці Вінниччини : Біографії. Бібліографія / С. Гальчак. – Вінниця, 2005. – С. 171-172.

Гальчак, С.Д. Свідзинський Володимир Юхимович (Євтимович) / С.Д. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі : XIX – поч. XXI ст. / С.Д. Гальчак ; ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2011. – С. 683.

Горбатюк, В. «Там, на рідній межі ...» : В. Свідзінський : дитинство у Моломолинцях / В. Горбатюк // Русалка Дністровая : літ.-краєзнав. зб. / голов. ред. М. Каменюк. – Вінниця, 2013. – С. 205-210.

Дятчук, В. Володимир Свідзинський: Маянів. До джерел : екскурс по невідомих сторінках / В. Дятчук, Л. Барабан // Вінниц. край. – 2014. – № 2. – С. 148-155.

Завальнюк, К. Володимир Свідзинський – поет, учений, патріот... / К. Завальнюк // Маяк. – 1996. – 12 жовт. – С. 3.

Завальнюк, К.В. Поет, учений, патріот Володимир Свідзинський (1885-1941) / К.В. Завальнюк, Т.В. Стецюк // Подільська старовина : наук. зб. / Вінниц. обл. краєзнав. музей. – Вінниця, 2008. – Вип. 4 : до 90-річчя музею. – С. 296-307.

Зборовець, І. Обставини загибелі поета В. Свідзинського / І. Зборовець // Краєзнавство. – 1995. – № 1/4. – С. 53-55.

Зонова, І. «Охоронці підпалили клуню, хто вискакував – розстрілювали». Багато років рідня не знала про долю нашого земляка Володимира Свідзинського / І. Зонова // Поділ. порадниця. – 2005. – 2 лют. – С. 4.

Історія відсутності й повернення : [кн. про В. Свідзинського] // Слово і час. – 2007. – № 5. – С. 78-80.

Коцарев, О. Тихий поет і драматичний символ : [про поета В. Свідзінського] / О. Коцарев // Літ. Україна. – 2011. – 5 трав. – С. 7.

Мандрівник і риболов : природа у творчості В. Свідзінського й М. Рильського / уклад. І. Андрусяк. – Київ : Факт, 2003. – 352 с. 

Мацько, В. Науково-художня версія Елеонори Соловей шляхів «Невпізнанного гостя» – Володимира Свідницького : [про дослідження творчості В. Свідзінського] / В. Мацько // Вітчизна. – 2008. – № 7-8. – С. 162-165.

Мельник, В. «Друг, що загинув передчасно» : [про поета В.Ю. Свідзинського] / В. Мельник // Долі в інтер’єрі історії / В. Мельник. – Вінниця, 2006. – С. 79-85.

Наєнко, М. Володимир Свідзинський: засвітився від себе й від бога : [про життя і творчість поета] / М. Наєнко // Дивослово. – 2008. – № 11 . – С. 51-53.

Основні дати життя і творчості Володимира Свідзінського // Володимир Свідзінський (1885 - 1941). – Київ, 2006. – С. 5.

Перевишко, К. Тихе повернення Володимира Свідзінського : [про укр. поета В. Свідзінського] / К. Перевишко // Літ. Україна. – 2011. – 3 листоп. – С. 15.

Подолинний, А.М. Свідзінський Володимир Юхимович (Євтимович) / А.М. Подолинний // З-над Божої ріки : літ. біобібліогр. слов. Вінниччини / упоряд. і заг. ред. А.М. Подолинного. – Вінниця, 2001. – С. 301-302.

Поліщук, О. Феномен Володимира Свідзинського: перші підсумки : [укр. поета, етнографа, уродженця с. Маянів Тиврів. р-ну] / О. Поліщук // Слово і час. – 2006. – № 9. – С. 89-96.

Положення про Всеукраїнську літературну премію імені В. Свідзинського // Літ. Україна. – 2000. – 10 лют.

Свідзинський, В. Спогади про батька / В. Свідзинський // Слово і час. – 1990. – № 10. – С. 46-50.

Свідзінський Володимир Юхимович : укр. поет і перекладач // Провідники духовності в Україні. – Київ, 2003. – С. 304-305.

Сегеда, Ю. Володимир Свідзинський і модернізм / Ю. Сегеда // Філологічні студії / ВДПУ ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2003. – Вип. 1. – С. 190-197.

Український письменник Володимир Свідзінський, (1885-1941) : біобібліогр. покажч. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В.Г. Короленка. – Харків, 2002. – 82 с.