Книги про геніальних, розумних, міцних духом українців.

 

Українці щодня доводять свою міць світу. Міцними духом, розумними, геніальними були й тисячі наших предків. Саме українець Іван Пулюй створив рентген, Сікорський – “залізних птахів”, себто, гвинтокрили й літаки з незвичайною конструкцією. У всьому світі виконують “Щедрика” Леонтовича та захоплюються картинами Айвазовського, а балет Сержа Лифаря підкорив не тільки французьку публіку. Кожен з видатних людей України достойний цілої книги чи навіть томів. Історію творять не події, а люди, які ці події пережили. Кожна маленька й велика подія їх життя є частиною більшого. Художники, поети, винахідники, актори, театрали, науковці, майстри, просто селяни чи містяни — кожен вніс лепту в хід подій. Видатні українці надихають, допомагають краще вивчити історичну епоху через їх досвід. Досліджуйте та знайомтеся із нашими супергероями.  Отже, читайте про видатних українців

Десяток вартих прочитання книг про видатних українців зібрали у статті. Обирайте та не зупиняйтеся на цих виданнях.

Скицька Уляна . Ми з України. Історії про людей, якими захоплюється світ, 2022.

Нове видання книги журналістки Уляни Скицької – це відстоювання “наших” українців, яких у світі вважають американцями, швейцарцями чи навіть… росіянами, бо ті жили в часи імперії. Усі 75 героїв книги мають українське походження. Об’єднує їх ще й талант, величезна праця та біографії, за якими можна знімати фільми. Нашими є – дешифрувальник писемності майя, генетик, який розвивав теорію Дарвіна, дівчина, яка вигадала Wi-Fi, лауреат Греммі, відомий боєць сумо.

Прочитаєте про: Соломію Крушельницьку, Енді Воргол, Марію Примаченко, Юрія Кнозорова, Казимира Малевича .

Булгакова Ганна , Курлович А., В. Морозова В.  Історії про життя 50 українців та українок, 2021.

25 історій чоловіків та 25 історій жінок. Про когось ви точно чули не раз, а інші видатні співвітчизники стануть відкриттям.

Прочитаєте про: Софію Русову, Миколу Лисенка, Леся Курбаса, Івана Марчука, Катерину Ющенко

Юрко Журавель. Знай наших, 2019.

Відважні полководці від княжих часів до сьогодення, українські митці, художники, лікарі й науковці, герої війни… Книга “Знай наших” наповнена не просто біографіями. На кожному розвороті – історія з життя видатних українців з ілюстраціями художника Юрка Журавля.

В цій книзі не сухі факти й описи, тому що історії запам’ятовуються, найкраще показуються дух епохи, коли жили наші земляки. Ілюстрації сподобаються дітям і дорослим, а ще до кожної книги автор вкладає ілюстрацію-автограф від руки.

Прочитаєте про: Івана Пулюя, Соломію Крушельницьку, Миколу Амосова, Володимира Титла, Василя Стуса.

Назар Розлуцький. Українці у світі: 33 правдиві історії, 2022.

Їх знає весь світ. Але так само мало хто в курсі, що всі ці 33 особи пов’язані з Україною. Військові, політики, зірки фільмів, космонавти, спортсмени, дружини султанів і королів були українцями та українками. Повертати наших і заявляти про них як українців – теж важливо. Бо з часом пам’ять стирається, і ми втрачаємо частину історії. Відповідно, розуміння себе.

Чому багатьом талантам довелося виїхати? Як вони досягали успіху та стали ідолами за кордоном? Чому українці мають пам’ятати про кожного з 33 популярних земляків? Відповіді знайдете у збірці. Книга наповнена ілюстраціями студентів і викладачів Харківської академії дизайну і мистецтв, тож і сама нагадує витвір мистецтва та має незвичайну подачу.

Прочитаєте про: сміливого мандрівника  і поборника острівних народів, кавовара, що врятував Європу, королеву Франції, американську акторку і модель з Києва, зірку канадського хокею.

Панасов Ігор, Шутко Олександра, Промахов Олег, Рубан Марина. Комплект книжок Видатні українці, 2019.

П’ять книг про визначних українців з різних часів. Про кожного ви точно чули та зможете швидко відповісти, що Роксолана – дружина османського султана, Леонід Каденюк – космонавт, а Кузьма Скрябін – відомий співак. Але чи знаєте ви цих людей та їх біографії насправді? Кожному герою присвячена окрема книга зі спільної серії. Історії дитинства, життя, цікаві випадки покликані надихнути дітей досягати цілей та мріяти навіть про, на перший погляд, неможливе.

Прочитаєте про: Роксолану, Леоніда Каденюка, Ігоря Сікорського, Валерія Лобановського, Кузьму Скрябіна,

 Серія книг про видатних українців “Генії від А до Я”, видається з 2015.

Наймолодших виховувати з патріотизмом теж ніколи не зарано. У Видавництві Старого Лева з 2015 року започаткували традицію, видавати біографії-абетки видатних українців з нагоди ювілеїв. Першою стала книга про Андрея Шептицького, наступного року видання присвятили Франку. Зараз придбати можна абетки-енциклопедії про п’ятьох українців(письменник, скульптор і художник Тарас Шевченко, філософ Григорій Сковорода, письменник Богдан-Ігор Антонич). Кожна книга має глибокі ілюстрації, щоб краще зрозуміти й уявити ситуації з біографій.

 

Сорока Юрій. 100 важливих постатей України, 2019.

Українці заявили про себе не тільки у боротьбі за свободу та державність. Світ без багатьох наших вчених, фізиків, письменників, біологів чи філософів не був би таким, як є зараз. У книзі – 100 постатей, невелика частина видатних українців та іноземців з українським корінням. Вивчайте історію з кожним новим героєм книги. Минуле оживає з ілюстраціями важливих документів, фото, цитатами видатних українців.

Прочитаєте про: Рюрика, Ігоря Сікорського, Любомира Гузара, Квітку Цісик.

Ушаков Дмитро. Видатнi українці, 2011.

Книга розповідає про видатних діячів мистецтва, науки, політики та військового діла; про людей, чиї життя та справи не можна оцінити однозначно. Утім, кожен з них зробив значний внесок у становлення й розвиток нашої держави, кожен залишив помітний слід в історії України. На сторінках історія дійсно оживає завдяки ілюстраціям та описам діячів.

Прочитаєте про: Володимира Винниченка, Степана Бандеру, Марка Кропивницького, Олексу Довбуша, Миколу Гоголя.

Ростислав Коломієць, Любов Кияновська, Богдана Пінчевська, Ігор Коляда, Олег Дорошенко, Тетяна Панасенко. Знамениті українці, 2021.

Серія з 11 книг познайомить з біографіями відомих, таких як Леся Українка, та загадкових, як Віктор Домонотович, українців. Їх біографії має знати кожен, і не на рівні сторінки у книжці з історії. Серія про композиторів, письменників, поетів, художників, полководців і режисерів. Талановитих і наполегливих людей, які вражали весь світ своєю відданістю Україні.

Прочитаєте про: Олега Ольжича, Мирослава Скорика, Миколу Глущенка, Євгена Плужника, Віктора Домонтовича.  

Терен Тетяна. RECвізити. Антологія письменницьких голосів, 2015.

Книга у двох томах, у якій журналістка Тетяна Терен зібрала думки, цінності, правила життя й творчості сучасних українських письменників. Кожен герой розповідає про дитинство, секрети творчості, сенси, любов. Незвичайне видання тим, що письменники у книзі починають спілкуватися не тільки з інтерв’юером, а й між собою.

Прочитаєте про: Івана Драча, Сергія Жадана, Віктора Домонтовича, Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Анатолія Дімарова.

 

 

Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік. 7 травня 1945 року командування Третього Рейху підписало акт про капітуляцію Німеччини у Франції. Наступного дня 8 травня його ратифікували в Берліні. Потім вночі 8 травня на вимогу Сталіна був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини" - за московським часом це сталося 9 травня. 8 травня в більшості країн Європи відзначається як День Перемоги. В СРСР свято відзначали 9 травня через різницю часових поясів. 

Україна також довгий час святкувала День Перемоги 9 травня. Однак у 2015 році Верховна Рада України встановила День пам'яті і примирення і День Перемоги над нацизмом 8 травня. Символом дня став червоний мак, який уособлює кривавий слід від кулі. Світова традиція вшановувати пам’ять жертв війни саме квіткою маку з’явилася після Першої світової. Її появу пов’язують з іменами двох людей: канадського військового лікаря Джона Мак-Крея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Під враженням боїв у Бельгії в 1915 році Мак-Крей написав вірш “На полях Фландрії”, що починався словами:
У полі Фландрії поміж хрестами
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є… (переклад Наталії Безсонової)

У 1918 році викладачка Університету Джорджії Мойна Майкл під враженням від вірша Мак-Крея написала власний вірш "Ми збережемо віру", в якому заприсяглася завжди носити червоний мак на знак пам’яті за загиблими. Мойна Майкл опікувалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни і для того, щоб зібрати більше коштів, запропонувала виготовляти штучні маки з шовку і продавати їх. Вона ж уперше з’явилася на людях у чорному пальті, прикрашеному шовковим червоним маком.

У 1920 році Національний Американський легіон зробив червоний мак офіційним символом вшанування пам’яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. У 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. Пізніше цей символ поширився у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії. Після Другої світової мак став загальноприйнятим символом вшанування пам’яті жертв війни.

В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у кровопролитних світових війнах. Червоний мак із давніх-давен є могутнім талісманом українського роду, адже означає красу, молодість та їхню скороминущість. Із 2014 року Україна приєдналася до світової традиції. Харківський дизайнер Сергій Мішакін розробив символічне зображення маку у вигляді чотирьох кіл, що накладаються одне на одне.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних. 

На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.

Після перемоги у російсько-українській війні наша держава та український народ отримають нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ. Нехай цей День пам'яті стане важливим символом нашої єдності та співчуття з тими, хто став жертвою війни та насильства. Нехай ми завжди пам'ятаємо про те, що лише разом ми можемо зберегти мир та свободу. Тримаймося українці, адже ворог не спить і щодня атакує нашу Батьківщину. Хочеться сказати словами кобзаря: "Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!". Ця сумна врочиста подія ще одна можливість пережити відчуття гордості за український народ, згадати його патріотичні подвиги у боротьбі з нацизмом.

     

26 квітня виповнюється 37 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Тоді, у квітні 1986 року радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.

    Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС “Фукусіма-1”, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії мінявся з часом і повністю єдиної думки не існує досі.

    Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС У перші дні основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором. Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний “саркофаг” (об'єкт “Укриття”). Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в кінці листопада 1986 року.

Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Нинішня поведінка росії знову ставить світ на межу катастрофи, і це треба зупинити. В день річниці Чорнобильської катастрофи про це варто нагадати усім світовим лідерам.

http://www.odb.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=430&dep_cur=432#gsc.tab=0

• Фільм “Чорнобиль. Хроніка важких тижнів”, 1986, кадри якого знімали в Прип'яті влітку 1986 року.
• Фільм “Розпад” (1990) – американсько-радянська стрічка, один з перших художніх фільмів про Чорнобильську трагедію. Режисер: Михайло Беліков. В головній ролі : Сергій Шакуров.
• Фільм “Чорнобиль. Останнє попередження” (“Chernobyl: The Final Warning”) (1991) – американсько-британсько-радянська стрічка. Режисер: Ентоні Пейдж.
• Фільм "Аврора” (2006) – українська стрічка. Режисер:  Оксана Байрак.
• Фільм “Прорвемось (друга версія)” – українська стрічка. Режисер: Іван Кравчишин.
• Фільм “У суботу” (2011) – німецько-українська стрічка. Режисер: Олександр Міндадзе.
• Фільм “Земля забуття»” (2011) – франко-українська стрічка. Режисер:  Міхаль Боганім.  В головній ролі:  Ольга Куриленко.
• Фільм “Чорнобиль.3828” (2011) – українська стрічка. Режисер: Сергій Заболотний.
• Фільм “Заборонена зона” (2012) – голлівудський фільм 2012 року.
• Поема Івана Драча “Чорнобильська мадонна”.
• Симфонія для органу “Чорнобиль” Мікаела Тарівердієва, 1988 рік.
• Пісня Тарас Петриненка “Чорнобильська зона”.
• Пісня гурту “Брати Гадюкіни”  – “Мамуню, рехтуйте весіллє”.
• Пісні Тризубого Стаса “Чорнобильський метелик” та “Атомне кохання”.
• Пісня гурту “Скрябін” – “Чорнобиль форева”
• Пісня Адріано Челентано “Sognando Chernobyl” (“Мені сниться Чорнобиль”), 2008 рік, альбом “L'animale”.
• Серія комп'ютерних ігор S.T.A.L.K.E.R.
• Комп'ютерна гра “Cold War” (2005) – показана альтернативна (фантастична) версія причини аварії на ЧАЕС.
• Комп'ютерний вірус ”Чорнобиль”.
• Квебецький драматург Філіпп Ландрі присвятив місту свою драму “Повернення до Прип'яті”, яка отримала високу оцінку канадських театралів

 

 

Українські твори, які піднімають настрій.

 

Твори українських письменників –  дуже хороша можливість відпочити від буденності, збагатити свій словниковий запас та краще пізнати історію та культуру свого краю. А якщо вдало підібрати автора, можна ще й добряче посміятися. Ці твори,  для вас, які забезпечать кілька годин приємного і корисного відпочинку:

Котляревський Іван. Енеїда.

         Іван Котляревський не тільки відомий український письменник, а й особистість, навколо якої досі ходять різноманітні думки і суперечки. Автор вічної книги "Енеїда" саме завдяки своїй найвідомішій праці отримав не тільки славу, але й критику. У своєму головному творі письменник використовував українську мову, чого ніхто не робив до цього і це було ризикованим ходом, так як в XVIII столітті після епохи Гетьманства, всілякі спроби виділити українську культуру і мову придушувались. Використавши гумористичне забарвлення для своєї повісті, письменник зміг виправдати власні дії ніби він приймає на сміх український народ, - однак домігся свого і перша книга українською мовою була видана. Це перша масштабна пам’ятка нашого письменства. Не дивно, що українці так люблять гумор, у нас навіть література почалася з цього гумористичного твору!

“Енеїда” – українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Віргілія. Розповідає про пригоди троянського отамана Енея, який після зруйнування батьківщини ворогами, за кілька років поневірянь, разом зі своїм козацьким військом засновує омріяну державу в Римі, майбутню імперію.

Перечитати варто, щоб побачити справжню просту українську мову 18 століття. Такий переклад Вергілія справді унікальний та запальний.

Олександр Довженко. Зачарована Десна. 

Олександр Довженко (1894 - 1956) – український радянський кінорежисер, фундатор поетичного кіно, творець нового літературного жанру –  кіноповісті. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань.

Зачарована Десна – автобіографічний твір, спогади Олександра Петровича Довженка про дитинство, перші кроки пізнання життя, про “перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...”, про діда і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають у авторські роздуми – про “тяжкі кайдани неписьменності і несвободи”, інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до “найвищого і тонкого”, про війну, спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: “Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої' пив колись воду...” і в якому висловлено знамениту формулу: “Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє”.

Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.

Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки.

         “Торе­а­дори з Васюківки” – перший український дитячий бестселер. Важко знайти в нашій літе­ра­турі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка. Цей твір внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для ді­тей. Всеволода Нестайка часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно “Тореадори з Васюківки” перекладено двадцятьма мовами. Це перше видання нової авторської редакції роману з новими надзвичайно веселими епізодами. Завдяки чудовому вмінню автора створювати гумористичні історії, серія веселих оповідань часом доводить читачів до нестримного сміху.

Вічна класика дитячої української літератури. Ніхто не витримається хоча б від посмішки під час читання, бо кумедна історія про хлопчаків із Васюківки варта набагато більшого. 

Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева Сім’я.

Іван Нечуй-Левицький — видатний український письменник-реаліст, перу якого належать оповідання і повісті з народного життя, що становлять найбільш вагому та класично  сторінку його творчості. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

“Кайдашева сім’я” – реалістична соціально-побутова повість класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. У творі описано події, що відбувалися у великій сільській родині Кайдашів. Конфлікти усередині сім’ї зображено з гумором, проте добре ставлення до сварливих Кайдашів не перешкоджає автору безжально критикувати суспільний лад, спосіб організації громади, поведінку. Автор розповідає про сім'ю, що живе на Київщині у великому селі. Ми читаємо про типове сільське життя, яке сповнено важкої роботи, про любов, проблеми взаємин батьків і дітей, свекрух з невістками, чоловіків з дружинами.

Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

Михайло Старицький. За двома зайцями.

П’єса “За двома зайцями” українського поета, прозаїка, драматурга, театрального й культурного діяча Михайла Старицького (1840–1904), написана 1883 року, це комедійна історія про авантюриста Свирида Голохвостого. Легковажний цирульник вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище, сподіваючись на свою привабливу зовнішність. Голохвастов намагається одружитись із багатою міщанкою Пронею, і, водночас, залицяється до бідної красуні Галі. Але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

“За двома зайцями” - це книга, яка розповідає про те, що якщо хотіти всього і одразу можна не отримати нічого. У центрі подій молодий чоловік, який вирішив одружитися на не молодій та не красивій Проні, аби отримати гроші її батька. І все б у нього вийшло... Некрасива дівчина, якій давно уже час заміж, одразу уподобала собі симпатичного та харизматичного Свирида Петровича і без сумнівів погодилася стати його дружиною. Та Свирид Петрович хотів мати ще й красиву коханку – Галю. І сталося так, що мати Галі та Проні рідні сестри і обман, як би вправно його не приховували розкрився. Та книга розповідає не лише про походеньки брехливого Голохвастого та про те, що все таємне стає очевидним. Автор відкрито засуджує намагання Голохвастого та Проні слідкувати моді. Вони не мали вишуканих манер, але намагалися вдавати із себе велику рибу, забули про звичаї, не поважно ставилися до батьків і тому потрапили у таку кумедну ситуацію.

Остап Вишня. Мисливськi усмiшки та інші оповідання.

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — самобутній український сатирик і гуморист. Його творам властиві лаконізм, дотепність і образність мови. Здоровий гумор та нищівна сатира роблять його твори не лише цікавими, але й актуальними.

Герой цих оповідань – кумедний, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві - збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому – здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього – не трофей, а спілкування з природою. Отже, це збірка творів вітчизняного майстра художнього слова.

 Микола Куліш. Мина Мазайло.

Комедія “Мина Мазайло” відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами.

У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків – веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних.

“Мина Мазайло” - це книга, яка читається дуже легко. Головний герой - Мина Мазайло хоче зміните своє українське прізвище на російське, бо вважає, що саме через це в його житті відбувається все погане. Але його син, Мокій, категорично не хоче цього чути, бо пишається своїм українським походженням. На основі цього відбуваються подальші події твору. 

Василь Кожелянко. Дефіляда в Москві.

     Цей роман належить до жанру альтернативної історії, адже основою його сюжетної лінії стала перемога спільних німецько-українських сил над Росією та пишний парад союзників 7 листопада 1941 року на Красній площі в Москві.

Написаний вигадливо і з гумором, він нагадує про те, що творити історію, долати міфи та стереотипи ніколи не пізно. І звучить особливо актуально саме зараз, саме в цей час.

Яскраві образи українців, іронічний і якийсь принизливо-слабкий образ Вірного Сину Німецького Народу і Його Великого Фірера, Рятівника Світу від комунізму...Великого Імператора Третього Райху - Адольфа Гітлера. Автор взяв і подумав, а що було б, якби...? І як же цікаво читати його версію, і твір шестикласника, у якому аналізується роман, і фантазію про інопланетне майбутнє. Колоритно, смішно, інколи сумно, лаконічно, але надзвичайно образно!

 Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки.

     Повість “Старосвітські батюшки та матушки” І. Нечуя-Левицького – багатоплановий твір про світське життя священиків, написаний в гумористичному ключі. Життя і побут духовенства були добре відомі письменнику. Батько  Нечуя-Левицького був священиком і численна рідня теж була пов'язана з цим суспільним станом. Крім того, письменник здобув вищу духовну освіту.

У центрі повісті – історії життя двох попівських родин – Моссаківських і Балабух, які представляють два напрямки в українському духовенстві: традиційний та “новомодний”. Зображуючи існування-животіння обох духовно убогих пастирів, письменник ставиться до них із сумною поблажливістю, максимально використовуючи гумористичні можливості ситуацій, в які потрапляють герої. Іноді гумор переходить в сатиру, найчастіше у зображенні “новомодних” панотців. Але сміх у творі не злий, часто це “сміх крізь сльози”. В його основі лежить усвідомлення митцем недосконалості світу і людини в ньому.

Повість багата на широке використання народної пісенної творчості, колоритних пейзажів, інтер'єрів, екстер'єрів, вдалих метафор та порівнянь, засобів контрасту, гумористичних сцен й епізодів. У “Старосвітських батюшках та матушках” спостерігаємо вже новий тип гумору – модерний, інтелектуальний, більш віддалений від народної сміхової культури.

Олексій Чупа. Вишня і я.

Легка, приєна книга про дитину, яка вміє бути дорослою і дорослого, який вміє бути дитиною. Автор намагався писати максимально простою мовою без запозичених слів. Сюжет також без крутих поворотів, але незвичність ситуації спонукає дочитати до останньої сторінки.

Ярчик і не підозрює, що найважливішою людиною у його житті стане маленька дівчинка, яку він випадково зустрів у крамниці. Спочатку трохи сторожко і боязко, а чим далі - тим легше і невимушеніше вони повністю змінюють життя одне одного. Вишня дізнається, а Ярчик по-новому відкриває для себе, якою важкою і водночас потрібною ношею є відповідальність, що таке справжня турбота і наскільки цінним є здобути чиюсь беззастережну довіру.

Книга, над якою встигаєш і посміятися, і подумати про важливі речі.