День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Минулого року
Верховна Рада України Законом “Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у
Другій світовій війні 1939–1945 років” встановила 8 травня як День пам’яті та
перемоги – єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує
памʼять загиблих у Другій світовій війні. Символом памʼяті про Другу
світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.
Друга світова охопила значну частину
планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько
40 країн - у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За
різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.
Поступовий
офіційний перехід до європейської традиції памʼятання розпочався після
Революції Гідності. Ця традиція полягає не тільки в зміні дати, а й у зміні
фокусу – з культу зброї та перемоги на внесок різних спільнот у подолання
нацизму, на окрему людину, її страждання і втрати у війні. День пам’яті та
перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей
двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині
й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав
світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими
вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини
та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський
та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних
втрат.
Варто
нагадати, що українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок
у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони
українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу,
сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі
українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас
українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних
битв і найзапеклішого спротиву.
Обидва тоталітарні режими під час окупації території України здійснювали
численні злочини проти цивільного населення – Голокост, масові вбивства та
депортації народів.
Разом із тим слід наголосити на внеску
саме українців у розгром нацизму і згадати як про військовослужбовців
Радянської армії (понад шість мільйонів), вояків УПА (понад 100 тисяч), так і
про тих українців і вихідців з України, що перебували у військових з’єднаннях
інших держав: Польщі (120 тисяч у 1939 році), США (до 80 тисяч у 1945), Канади
(до 45 тисяч у 1945), Франції (до п’яти тисяч у 1940 році). З різних причин
українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році
до 250 тисяч у 1941-1945), Румунії (24 тисячі), Угорщини (до 20 тисяч),
Словаччини (до двох тисяч), Хорватії (півтори тисячі).
Для
України війна почалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на
Польщу. Того дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста.
Від 17 вересня учасником Другої світової на боці Німеччини став Радянський
Союз. Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і
комуністами до складу Радянського Союзу в 1939 році були включені території
Західної України та Західної Білорусії, а в 1940-у - країни Балтії, Бессарабія
та Північна Буковина.
Нині спадкоємицею сталінського режиму є Російська Федерація, яка
привласнює перемогу над нацизмом та активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині власної країни та
серед держав, які колись були частиною СРСР, а й маніпулює ними в Європі та
світі. Держава-агресор використовує перемогу в Другій світовій війні і свою
нібито “виключну роль“ в ній як індульгенцією на вчинення масових злочинів в
Україні – проти військовополонених і цивільних. Кульмінацією цієї агресивної
політики Російської Федерації став напад на Україну в 2014 році та злочинне
повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.
Ми приєдналися до європейської
традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня - точка відліку закінчення
війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а
не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять
про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир,
категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також
виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й
несправедливістю.
8 травня,
в День пам’яті та перемоги, Україна вшановуватиме кожного, хто боровся з
нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які
загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти
війни, примусові робітники. Адже війна - це не лише танки, гармати й масштабні
бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.