День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

                                               

Минулого року Верховна Рада України Законом “Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” встановила 8 травня як День пам’яті та перемоги – єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні. Символом памʼяті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн - у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.

Поступовий офіційний перехід до європейської традиції памʼятання розпочався після Революції Гідності. Ця традиція полягає не тільки в зміні дати, а й у зміні фокусу – з культу зброї та перемоги на внесок різних спільнот у подолання нацизму, на окрему людину, її страждання і втрати у війні. День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Варто нагадати, що українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Обидва тоталітарні режими під час окупації території України здійснювали численні злочини проти цивільного населення – Голокост, масові вбивства та депортації народів.

Разом із тим слід наголосити на внеску саме українців у розгром нацизму і згадати як про військовослужбовців Радянської армії (понад шість мільйонів), вояків УПА (понад 100 тисяч), так і про тих українців і вихідців з України, що перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тисяч у 1939 році), США (до 80 тисяч у 1945), Канади (до 45 тисяч у 1945), Франції (до п’яти тисяч у 1940 році). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році до 250 тисяч у 1941-1945), Румунії (24 тисячі), Угорщини (до 20 тисяч), Словаччини (до двох тисяч), Хорватії (півтори тисячі).

Для України війна почалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Того дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової на боці Німеччини став Радянський Союз. Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і комуністами до складу Радянського Союзу в 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940-у - країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.

Нині спадкоємицею сталінського режиму є Російська Федерація, яка привласнює перемогу над нацизмом та активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині власної країни та серед держав, які колись були частиною СРСР, а й маніпулює ними в Європі та світі. Держава-агресор використовує перемогу в Другій світовій війні і свою нібито “виключну роль“ в ній як індульгенцією на вчинення масових злочинів в Україні – проти військовополонених і цивільних. Кульмінацією цієї агресивної політики Російської Федерації став напад на Україну в 2014 році та злочинне повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.

Ми приєдналися до європейської традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня - точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.

8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановуватиме кожного, хто боровся з нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти війни, примусові робітники. Адже війна - це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.

 

 

Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік. 7 травня 1945 року командування Третього Рейху підписало акт про капітуляцію Німеччини у Франції. Наступного дня 8 травня його ратифікували в Берліні. Потім вночі 8 травня на вимогу Сталіна був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини" - за московським часом це сталося 9 травня. 8 травня в більшості країн Європи відзначається як День Перемоги. В СРСР свято відзначали 9 травня через різницю часових поясів. 

Україна також довгий час святкувала День Перемоги 9 травня. Однак у 2015 році Верховна Рада України встановила День пам'яті і примирення і День Перемоги над нацизмом 8 травня. Символом дня став червоний мак, який уособлює кривавий слід від кулі. Світова традиція вшановувати пам’ять жертв війни саме квіткою маку з’явилася після Першої світової. Її появу пов’язують з іменами двох людей: канадського військового лікаря Джона Мак-Крея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Під враженням боїв у Бельгії в 1915 році Мак-Крей написав вірш “На полях Фландрії”, що починався словами:
У полі Фландрії поміж хрестами
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є… (переклад Наталії Безсонової)

У 1918 році викладачка Університету Джорджії Мойна Майкл під враженням від вірша Мак-Крея написала власний вірш "Ми збережемо віру", в якому заприсяглася завжди носити червоний мак на знак пам’яті за загиблими. Мойна Майкл опікувалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни і для того, щоб зібрати більше коштів, запропонувала виготовляти штучні маки з шовку і продавати їх. Вона ж уперше з’явилася на людях у чорному пальті, прикрашеному шовковим червоним маком.

У 1920 році Національний Американський легіон зробив червоний мак офіційним символом вшанування пам’яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. У 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. Пізніше цей символ поширився у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії. Після Другої світової мак став загальноприйнятим символом вшанування пам’яті жертв війни.

В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у кровопролитних світових війнах. Червоний мак із давніх-давен є могутнім талісманом українського роду, адже означає красу, молодість та їхню скороминущість. Із 2014 року Україна приєдналася до світової традиції. Харківський дизайнер Сергій Мішакін розробив символічне зображення маку у вигляді чотирьох кіл, що накладаються одне на одне.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних. 

На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.

Після перемоги у російсько-українській війні наша держава та український народ отримають нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ. Нехай цей День пам'яті стане важливим символом нашої єдності та співчуття з тими, хто став жертвою війни та насильства. Нехай ми завжди пам'ятаємо про те, що лише разом ми можемо зберегти мир та свободу. Тримаймося українці, адже ворог не спить і щодня атакує нашу Батьківщину. Хочеться сказати словами кобзаря: "Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!". Ця сумна врочиста подія ще одна можливість пережити відчуття гордості за український народ, згадати його патріотичні подвиги у боротьбі з нацизмом.

І ОЖИВАЮТЬ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ: ХРОНІКА, ПОДІЇ, ІМЕНА...

Події Другої світової війни не перестають вражати силою народного духу, величчю подвигу мільйонів, що піднялись на захист рідної землі, своїх осель і родин. Про це створено тисячі книг і кінофільмів, картин і пісень. Однак тема війни нескінчена, бо має вічне джерело – пам'ять. Це пам'ять незгасна – вона в наших серцях.

Досить цікавим і необхідним електронним документом з історії краю для читачів стала підготовлена нашим відділом флеш-довідка “І оживають сторінки історії: хроніка, події, імена”, присвячена  звільнення Хмельницької області від фашизму Тут зібрано вичерпний матеріал про підпільний та партизанський рух в роки окупації області, відомості про героїв-підпільників і юних партизан, цифри, факти. Подається також список літератури по темі флеш-довідки.

http://www.odb.km.ua/index.php?dep=1&dep_up=1526&dep_cur=1528