День Державного Прапора України.

     

      Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
          Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

Синій і жовтий кольори символізували Київську державу ще до християнізації Русі. Вони були присутні майже на всіх гербах міст, а також на гербах князів за часів середньовіччя і Королівства Русь (Галицько-Волинського князівства) у XIV столітті.

З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

У сучасному вигляді український прапор вперше зафіксований під час “весни народів” — у червні 1848 року його підняли на міській ратуші Львова. Після цього прапори в таких кольорах стали використовувати під час Шевченківських та інших свят, а на початку XX століття український прапор з’явився на політичних демонстраціях.

У січні 1918 року Українська Центральна Рада затвердила тимчасовий закон про флот, в якому визначила порядок кольорів на прапорі військової флотилії як синьо-жовтий. А 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон, затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.

Під час правління гетьмана Павла Скоропадського на основі цієї колірної гами формувалися різні службові прапори. Синьо-жовтий стяг оголосила державним прапором і Західноукраїнська Народна республіка. Коли до влади прийшли більшовики, синьо-жовтий прапор був заборонений.

Офіційною державною символом України синьо-жовтий прапор став 18 вересня 1991 року — в цей день президія Верховної Ради ухвалила відповідну постанову.

А 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову “ Про затвердження Державним прапором України Національного прапора”.

День Державного прапора України встановлений указом Леоніда Кучми “ Про День Державного прапора України” від 23 серпня 2004 року.

У 2009 році Віктор Ющенко вніс до Указу зміни, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

  

 

Цікаві книги, які змінять вашу свідомість.

Знання про те, звідки в минулому з’явилися та чи інша річ, потрібне для нашого майбутнього. Бо все на світі має своє коріння, яке щоразу завуальовується черговими ідеологіями. З іншого боку, тепер про це незайве буде дізнатися з новодруків, які продовжують виходити, незважаючи на жорсткі обставини нашого воєнного часу.

Зіменковський  Андрій . Алхімія без упереджень. – Львів: Кварт, 2022.

Розповідаючи у своєму ґрунтовному і захопливому дослідженні про алхімію та її таємниці, автор реабілітує цю давню науку, пояснюючи, окрім того, що існують Древні Знання, які не цілком втрачені. Матеріальне і Духовне, наука і релігія, езотерика і наука – все можливе в поєднанні. Але найголовніше в “Алхімії без упереджень” Андрія Зіменковського – це те, що він нагадує – алхіміки були реальними, часом дуже обдарованими та значимими у суспільстві людьми. Родоначальник сучасної хімії Роберт Бойль, видатний медик та філософ Авіценна, прешодрукар Йоган Гутенберг, Папа Іоан ХХІІ та французький король Карл VI – перелік визначних осіб різних часів та народів у той чи інший спосіб причетних до алхімії дуже великий. Звісно, що у буденному житті все це мало таємний характер, тому не дивно, що пильну увагу в книжці приділено таємним товариствам. “Виявилось, що розірвані частини доісторичних знань “вижили” в різноманітних езотеричних формах таємних товариств. Ці малозрозумілі групи зберегли не лише такі релігійні поняття, як реінкарнація, чи переселення Душі, але й сучасні знання в архітектурі, будівництві, астрономії, агрономії, історії, в різноманітних технологіях, медицині тощо. Коли відкриваються певні секрети таємних товариств, з’являються факти, які зразу і не помітиш, тож змінюється історія”.

Марґолін Юліус . Подорож до країни Зе-Ка. – Київ: Дух і Літера, 2023.

Автор передмови до цієї книжки – а це сам Тімоті Снайдер – зайвий раз нагадує: без очевидців пам’ять перетворюється на пропаганду, яка слугує інтересам моменту. Тож у своїй книзі спогадів  “Подорож до країни Зе-Ка” Юліус Марґолін оповідає про свій п’ятирічний досвід в’язня концентраційних таборів Радянського Союзу, ставлячи питання: яка Росія є справжньою: та, що святкує перемогу над нацистською Німеччиною на Красній площі, чи та, що існує в незвіданому всесвіті концентраційних таборів, який автор називає “країною Зе-Ка”. Друга світова війна застала доктора філософії Марґоліна у Польщі, звідки він уже не зміг виїхати до родини в Палестину. Тож мова у цих літературно-філософських мемуарах про роки, що минули між депортацією автора з окупованої Радянським Союзом частини Польщі у 1940 році та поверненням до післявоєнної Польщі у 1946-му, а відтак його виїздом через Францію до Палестини. Після поневірянь на окупованих радянськими військами територіях він опиняється в ув’язненні. У таборах із непосильною рабською працею європейський філософ повсякчас перебуває на межі життя та смерті. Він бореться за виживання у нелюдських умовах Ґулаґу та скрупульозно документує у власній свідомості найменші деталі біографій своїх співтабірників, чиї життя раз у раз обриваються в неволі. Марґолін написав цю книгу з надією, що весь світ дізнається про злочини комуністичного режиму проти людяності та засудить їх.

Мюррей Вільямсон, Міллет Еллан Р. Війна, яку необхідно було виграти. Друга світова: стратегії, битви, рішення. – Київ: Дух і Літера, 2023.

Ця книжка – чи не найбільш повний і досконалий екскурс в історію Другої світової – від японо-китайської війни 1937 року до капітуляції Японії в 1945 році. По суті, “Війна, яку необхідно було виграти. Друга світова: стратегії, битви, рішення” Вільямсона Мюррея та Еллана Р. Міллета – це унікальна історія війни, яка відтворює повну картину битв на землі, на морі та в повітрі. Автори аналізують операції та тактику ведення війни як на європейському, так і на тихоокеанському театрах воєнних дій, а також представляють портрети воєначальників обох воюючих сторін, демонструючи неоднозначності, з якими вони стикалися, описуючи можливості, якими вони скористалися і ті, які пропустили. Усюди у цьому дослідженні ми бачимо зв’язок між фактичними військовими операціями та їхніми політичними і моральними наслідками. При цьому автори уникають пафосного погляду на війну, але зберігають глибоку зацікавленість щодо проблем, з якими зіткнулися союзники та які вони подолали, а також реалістичну оцінку досягнень і невдач Осі. “На безпрецедентну агресію з боку країн Осі держави, що сповідували інші ідеології, зокрема радянського комунізму та ліберально-капіталістичної демократії, відповіли не менш жорстоко, – нагадують автори про перебіг воєнної історії. – На момент завершення війни кількість загиблих цивільних унаслідок дій обох сторін перевищила бойові втрати у співвідношенні два до одного. Ідеологічний і моральний імператив Заходу покарати німців за їхні численні злочини досяг кульмінації у спільних стратегічних бомбардуваннях, які здійснювали Королівські повітряні сили Великої Британії та Повітряні сили армії США. Чотири роки нищівних повітряних нальотів та наступне просування з боями на суходолі сплюндрували практично всі великі міста в Центральній Європі, за винятком Праги та Відня. Почуття расової помсти могло вплинути на рішення США скинути фугасні бомби на Токіо й атомні на Хірому та Нагасакі в Японії, вбивши сотні тисяч цивільних і перетворивши міста на купу каміння”.

Денисенко Вадим. Як зруйнувати русскій мір. – Київ: Наш Формат, 2023.

Ця книга про те, чому росіяни саме такі, які вони є, але головне — як можна зруйнувати “русскій мір”. На відміну від більшості досліджень про Росію, “Як зруйнувати “русскій мір” Вадима Денисенка увагу його автора передусім приділено утворенню та функціонуванню механізмів управління російською імперією, які залишаються практично незмінними останні 400 років. “Глибинна помилка більшості людей, які в силу різних обставин займаються Росією, полягає в тому, – наголошує автор, – що вони вважають, що “русскій мір” — це якесь новітнє явище, створене групою ідеологів, які зібралися навколо Путіна. Справа в тому, що і “русскій мір”, і система управління державою, де-факто були створені ще за часів Івана Грозного, а остаточно зацементувалися в часи Петра І і з певними косметичними змінами дійшли до наших днів”. Також автор висновує, що “русскій мір” не має і не може мати свого “символу віри”, а саме його визначення автоматично приведе до його розпаду. Всеїдний і шизофренічний, він “уміщує в собі православ’я і комунізм, білогвардійців і Сталіна”. Таким чином, у книжці досліджується виникнення, розвиток та функціонування русского міра від часів Івана Грозного до сучасності, а деякі питання ставляться руба. Наприклад, як змінити ідеологію русского міра? Як розвалити символічні структури? Чи потрібна росіянам свобода? Або чим відрізняється новітнє юродство Путіна від юродства його “великих попередників”? “Лише одним – наголошує автор, – зашкальним рівнем брехні на всіх рівнях. Жоден попередник Путіна стільки не брехав, щоправда, ніхто й не творив паралельну реальність для своїх громадян, а паралельна реальність – це і є абсолютна брехня”.

Рацебуржинська Юлія . Як створюють монстронароди? – Чернівці: Чорні вівці, 2023.

На прикладі цієї книжки можна простежити зокрема те, як сьогоднішні реалії проникають навіть у найнесподіваніші галузі нашого життя. Зокрема дитячого. Утім, несподіванками, як знати, сповнене саме життя наших дітей, про що й мова в історії “Як створюють монстронароди?”  Юлії Рацебуржинської, повна назва якої – “Книжка про пропаганду, дурнероб і Чухлера”. Адже наразі, наприклад, вони дізнаються про те, що таке пропаганда. Як вона влаштована та чому здатна перетворювати цілі народи на монстрів. Про все це розповідається в історії, яка трапилася на горищі будинку No3 на вулиці Сонячній. Там, як і на будь-якому іншому горищі, мешкають лепетунчики. Дві лепетунські країни – Доладиківство й Абищойство – мали досить пристойні стосунки, аж доки абищойці не обрали своїм першуном жадібного тирана Чухлера. Звісно, аналогії цілком прозорі, чи не так? “Для лепетунчиків, які жили в будинку No3 на вулиці Сонячній, їхнє горище булоцілим світом. Вони мало знали проте, що за його межами. Час від часу лепетунчики бачили людей. Ті піднімалися на горище – здебільшого щоб занести якісь старі речі. Ледь зачувши чиїсь кроки, лепетунчики ховалися, тому люди не підозрювали про їхнє існування, а мешканці горища не могли навіть як слід роздивитися, хто навідується в їхню домівку, – розпочинає авторка свою історію. – Чую-чую, ти вже нетерпляче запитуєш: “Та хто ж вони такі, ті лепетунчики? Які вони на вигляд?”. На перше запитання навряд чи можна відповісти точно (які на запитання “хто такі люди?”, наприклад)”. Що ж до подальших питань про дитячий всесвіт сьогоднішніх фантазій, то краще дізнатися відповідь на них на сторінках цієї незвичайної книжки.

 

 

ЛІТНІ ЧИТАННЯ.

 

Літо. Як хочеться , щоб воно було якнайдовше.

Бажання ще хоч на мить затримати літо виникає не тільки у школярів, а й у дорослих. Здавалося б, можна просто не перевертати календар, нехай так і залишається літня атмосфера. А допоможуть нам в цьому книги

Знайомтесь: книги, які ще на мить затримають літо, принаймні у Вашій уяві.

Марк Твен. Пригоди Тома Сойєра.

Ця книга не могла не опинитися у топі, адже саме слово літо асоціюється із пригодами. Томасу 12, і він краще за усіх розуміє принади дитинства. А ще, вчить нас легше ставитись до негативних митей життя, і з більшою силою цінувати дружбу! То що, пофарбуємо паркан разом із Сойєром?

“Після цього він відкрив одну нову істину: якщо хочеш, щоб людина щось зробила, нехай дасть обітницю, що не стане робити цього на віки віків.”

Жуль Верн.  Навколо Світу за 80 днів.

А хто сказав, що пригоди читають тільки у дитинстві? Аж ніяк! Тільки у дорослому віці можна переосмислити написане, і відкритий новий дорослий зміст. Уявіть собі, здійснити навколосвітню подорож через парі! Цей роман дарує можливість не тільки схопити літо за хвіст, але й відправитись у найвіддаленіші куточки планети: Велика Британія, Індія, Гонконг, США!

Хто знає, можливо вас надихне на свою власну пригоду.

“- Треба визнати, містере Ральф, ви обрали справді кумедний спосіб доказу того, що земля зменшилася! Отже, якщо її тепер можна об’їхати за три місяці…
– Усього у 80 днів, – зауважив Філеас Фогг”.

Рей Бредбері. Кульбабове вино.

Це повість для тих, хто любить поміркувати над сенсом життя, його плинністю і силою. Два брати переживають вир історій зі своїми друзями й родичами.

Якщо ви були у захваті від “Пригод Тома Сойєра”, то ця повість точно не залишить байдужим. Вона не менше динамічна і яскрава, щоправда, дитячу голову Дугласа відвідують по-дорослому глибокі думки.

“Вино з кульбаб. Ці слова — наче літо язиці. Вино з кульбаб — спіймане та закоркуйте у пляшці літо”.

Роберт Гайнлайн. Двері до літа.

А чи готові ви заморозити себе на 30 років, щоб помститися кривдникам? Якщо ні, але цікаво, що із цього вийде – цей роман знахідка! І якщо Едмон Дантес не заморожував себе, а чекав, виношував план помсти кожен день протягом більш ніж 10-ти років, то Девіс, головний герой роману, просто “заснув”. Прокинувшись у 2000-му році, Девіс опинився у новому Світі, із яким треба знайти спільну мову. Чи вдасться йому?

“Щодо дітей, я не сентиментальний: здебільшого це маленькі чудовиська, і це з ними не минає, поки вони не виростуть (а в деяких і після цього теж…)”.

Джоан Гаріс. П’ять чверток апельсина.

Ця книга занурить вас у Францію. Так глибоко, що на мить ви забудете де самі знаходитесь і захочете говорити із головними героями однією мовою. Фрамбуазі у спадок від матері залишилась книга рецептів, у той час, як братам і сестрам уся ферма і винний погріб. На перший погляд – обділили. Аж ніяк! Поміж кулінарних рядків спогади мами, які вона так ретельно приховувала від дітей, і тільки після своєї смерті наважилась зізнатись одній доньці. Цей роман – один рецепт. І страва, яка вийде наприкінці, залишить вас у літературному екстазі.

“Можливо, тому вона й передала мені свій альбом, річ, прямо скажемо, не надто цінну, якщо не брати до уваги особистих позначок і деяких зізнань, приписаних нею на полях поруч із кулінарними рецептами”.

Девід Ніколз. Ми.

Інколи так трапляється, що в одну мить розумієш – твоє життя пішло шкереберть. Із чоловіком ви абсолютно не підходите один одному, хоча й прожили усе життя разом. Стосунки із сином жахливі. Здавалося б, кінець…

Ця книга саме про той переламний момент у житті багатьох людей. Коли здавалося б усе втрачено. Але з іншого боку, саме зараз останній шанс поборотися за своє щастя. Попри не надто веселу зав’язку, роман веселий і легкий. Так би мовити, життєвий, де якоїсь мить кожен упізнає себе.

“- Я ні слова не сказала про грабіжників. Я сказала, що напевно наш шлюб себе вичерпав. Дуглас, мабуть, я хочу тебе залишити.
Я залишився сидіти на краю ліжка”.

Марк Лівін. Бабине літо.

Дитинство тільки з першого погляду безтурботне. Із перших рядків книги нам так і здається, адже що може хвилювати 10-ти річного хлопця?

Історія Ждана тим і примітна. що через призму дитячих міркувань, аналізу того, що коїться навколо ми бачимо дорослішання. Звичайно на те були свої причини – розлучення батьків. Це весела і водночас трагічна історія одного літа…

“Бува, отак якусь дрібничку знайдеш і потім довго-довго нею тішишся. Навіть більше тішишся, ніж чимось великим”.

 

 

 

1 червня – Міжнародний день захисту дітей

Вітаємо з Днем захисту дітей! Діти - наша найдорожча цінність! Бажаю, щоб завжди була можливість створити їм щасливе дитинство, повне здоров'я, радості, любові і знань! Нехай від посмішок світяться очі. Нехай у них буде багато вірних і чуйних друзів. Хочеться, щоб всі вони були щасливі, а небо над головою завжди було мирним.

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей – найпрекрасніше свято радості та надії. Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї мирної процвітаючої країни.

Міжнародний день захисту дітей – це одне з найстаріших міжнародних свят. За однією із версій, у 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе (Фестиваль човнів-драконів), яке якраз припала на 1-ше червня. Завдяки щасливому випадку цей день збігся із часом проведення "№дитячої" конференції в Женеві. Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році. ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

      

   У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки ‒ червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, ‒ це символ нашого загального дому.

На жаль, День захисту дітей 2023 в Україні проходить в умовах повномасштабної війни. Сотні тисяч дітей були змушені тимчасово виїхати з країни, десятки тисяч перечікують повітряні тривоги в укриттях, тисячі живуть в зоні бойових дій. Війна торкнулася життя кожного маленького українця. Тому в це свято дорослим особливо важливо підтримати дітей і показати, що ми завжди поруч.

 

 

Книги про геніальних, розумних, міцних духом українців.

 

Українці щодня доводять свою міць світу. Міцними духом, розумними, геніальними були й тисячі наших предків. Саме українець Іван Пулюй створив рентген, Сікорський – “залізних птахів”, себто, гвинтокрили й літаки з незвичайною конструкцією. У всьому світі виконують “Щедрика” Леонтовича та захоплюються картинами Айвазовського, а балет Сержа Лифаря підкорив не тільки французьку публіку. Кожен з видатних людей України достойний цілої книги чи навіть томів. Історію творять не події, а люди, які ці події пережили. Кожна маленька й велика подія їх життя є частиною більшого. Художники, поети, винахідники, актори, театрали, науковці, майстри, просто селяни чи містяни — кожен вніс лепту в хід подій. Видатні українці надихають, допомагають краще вивчити історичну епоху через їх досвід. Досліджуйте та знайомтеся із нашими супергероями.  Отже, читайте про видатних українців

Десяток вартих прочитання книг про видатних українців зібрали у статті. Обирайте та не зупиняйтеся на цих виданнях.

Скицька Уляна . Ми з України. Історії про людей, якими захоплюється світ, 2022.

Нове видання книги журналістки Уляни Скицької – це відстоювання “наших” українців, яких у світі вважають американцями, швейцарцями чи навіть… росіянами, бо ті жили в часи імперії. Усі 75 героїв книги мають українське походження. Об’єднує їх ще й талант, величезна праця та біографії, за якими можна знімати фільми. Нашими є – дешифрувальник писемності майя, генетик, який розвивав теорію Дарвіна, дівчина, яка вигадала Wi-Fi, лауреат Греммі, відомий боєць сумо.

Прочитаєте про: Соломію Крушельницьку, Енді Воргол, Марію Примаченко, Юрія Кнозорова, Казимира Малевича .

Булгакова Ганна , Курлович А., В. Морозова В.  Історії про життя 50 українців та українок, 2021.

25 історій чоловіків та 25 історій жінок. Про когось ви точно чули не раз, а інші видатні співвітчизники стануть відкриттям.

Прочитаєте про: Софію Русову, Миколу Лисенка, Леся Курбаса, Івана Марчука, Катерину Ющенко

Юрко Журавель. Знай наших, 2019.

Відважні полководці від княжих часів до сьогодення, українські митці, художники, лікарі й науковці, герої війни… Книга “Знай наших” наповнена не просто біографіями. На кожному розвороті – історія з життя видатних українців з ілюстраціями художника Юрка Журавля.

В цій книзі не сухі факти й описи, тому що історії запам’ятовуються, найкраще показуються дух епохи, коли жили наші земляки. Ілюстрації сподобаються дітям і дорослим, а ще до кожної книги автор вкладає ілюстрацію-автограф від руки.

Прочитаєте про: Івана Пулюя, Соломію Крушельницьку, Миколу Амосова, Володимира Титла, Василя Стуса.

Назар Розлуцький. Українці у світі: 33 правдиві історії, 2022.

Їх знає весь світ. Але так само мало хто в курсі, що всі ці 33 особи пов’язані з Україною. Військові, політики, зірки фільмів, космонавти, спортсмени, дружини султанів і королів були українцями та українками. Повертати наших і заявляти про них як українців – теж важливо. Бо з часом пам’ять стирається, і ми втрачаємо частину історії. Відповідно, розуміння себе.

Чому багатьом талантам довелося виїхати? Як вони досягали успіху та стали ідолами за кордоном? Чому українці мають пам’ятати про кожного з 33 популярних земляків? Відповіді знайдете у збірці. Книга наповнена ілюстраціями студентів і викладачів Харківської академії дизайну і мистецтв, тож і сама нагадує витвір мистецтва та має незвичайну подачу.

Прочитаєте про: сміливого мандрівника  і поборника острівних народів, кавовара, що врятував Європу, королеву Франції, американську акторку і модель з Києва, зірку канадського хокею.

Панасов Ігор, Шутко Олександра, Промахов Олег, Рубан Марина. Комплект книжок Видатні українці, 2019.

П’ять книг про визначних українців з різних часів. Про кожного ви точно чули та зможете швидко відповісти, що Роксолана – дружина османського султана, Леонід Каденюк – космонавт, а Кузьма Скрябін – відомий співак. Але чи знаєте ви цих людей та їх біографії насправді? Кожному герою присвячена окрема книга зі спільної серії. Історії дитинства, життя, цікаві випадки покликані надихнути дітей досягати цілей та мріяти навіть про, на перший погляд, неможливе.

Прочитаєте про: Роксолану, Леоніда Каденюка, Ігоря Сікорського, Валерія Лобановського, Кузьму Скрябіна,

 Серія книг про видатних українців “Генії від А до Я”, видається з 2015.

Наймолодших виховувати з патріотизмом теж ніколи не зарано. У Видавництві Старого Лева з 2015 року започаткували традицію, видавати біографії-абетки видатних українців з нагоди ювілеїв. Першою стала книга про Андрея Шептицького, наступного року видання присвятили Франку. Зараз придбати можна абетки-енциклопедії про п’ятьох українців(письменник, скульптор і художник Тарас Шевченко, філософ Григорій Сковорода, письменник Богдан-Ігор Антонич). Кожна книга має глибокі ілюстрації, щоб краще зрозуміти й уявити ситуації з біографій.

 

Сорока Юрій. 100 важливих постатей України, 2019.

Українці заявили про себе не тільки у боротьбі за свободу та державність. Світ без багатьох наших вчених, фізиків, письменників, біологів чи філософів не був би таким, як є зараз. У книзі – 100 постатей, невелика частина видатних українців та іноземців з українським корінням. Вивчайте історію з кожним новим героєм книги. Минуле оживає з ілюстраціями важливих документів, фото, цитатами видатних українців.

Прочитаєте про: Рюрика, Ігоря Сікорського, Любомира Гузара, Квітку Цісик.

Ушаков Дмитро. Видатнi українці, 2011.

Книга розповідає про видатних діячів мистецтва, науки, політики та військового діла; про людей, чиї життя та справи не можна оцінити однозначно. Утім, кожен з них зробив значний внесок у становлення й розвиток нашої держави, кожен залишив помітний слід в історії України. На сторінках історія дійсно оживає завдяки ілюстраціям та описам діячів.

Прочитаєте про: Володимира Винниченка, Степана Бандеру, Марка Кропивницького, Олексу Довбуша, Миколу Гоголя.

Ростислав Коломієць, Любов Кияновська, Богдана Пінчевська, Ігор Коляда, Олег Дорошенко, Тетяна Панасенко. Знамениті українці, 2021.

Серія з 11 книг познайомить з біографіями відомих, таких як Леся Українка, та загадкових, як Віктор Домонотович, українців. Їх біографії має знати кожен, і не на рівні сторінки у книжці з історії. Серія про композиторів, письменників, поетів, художників, полководців і режисерів. Талановитих і наполегливих людей, які вражали весь світ своєю відданістю Україні.

Прочитаєте про: Олега Ольжича, Мирослава Скорика, Миколу Глущенка, Євгена Плужника, Віктора Домонтовича.  

Терен Тетяна. RECвізити. Антологія письменницьких голосів, 2015.

Книга у двох томах, у якій журналістка Тетяна Терен зібрала думки, цінності, правила життя й творчості сучасних українських письменників. Кожен герой розповідає про дитинство, секрети творчості, сенси, любов. Незвичайне видання тим, що письменники у книзі починають спілкуватися не тільки з інтерв’юером, а й між собою.

Прочитаєте про: Івана Драча, Сергія Жадана, Віктора Домонтовича, Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Анатолія Дімарова.

 

 

Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік. 7 травня 1945 року командування Третього Рейху підписало акт про капітуляцію Німеччини у Франції. Наступного дня 8 травня його ратифікували в Берліні. Потім вночі 8 травня на вимогу Сталіна був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини" - за московським часом це сталося 9 травня. 8 травня в більшості країн Європи відзначається як День Перемоги. В СРСР свято відзначали 9 травня через різницю часових поясів. 

Україна також довгий час святкувала День Перемоги 9 травня. Однак у 2015 році Верховна Рада України встановила День пам'яті і примирення і День Перемоги над нацизмом 8 травня. Символом дня став червоний мак, який уособлює кривавий слід від кулі. Світова традиція вшановувати пам’ять жертв війни саме квіткою маку з’явилася після Першої світової. Її появу пов’язують з іменами двох людей: канадського військового лікаря Джона Мак-Крея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Під враженням боїв у Бельгії в 1915 році Мак-Крей написав вірш “На полях Фландрії”, що починався словами:
У полі Фландрії поміж хрестами
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є… (переклад Наталії Безсонової)

У 1918 році викладачка Університету Джорджії Мойна Майкл під враженням від вірша Мак-Крея написала власний вірш "Ми збережемо віру", в якому заприсяглася завжди носити червоний мак на знак пам’яті за загиблими. Мойна Майкл опікувалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни і для того, щоб зібрати більше коштів, запропонувала виготовляти штучні маки з шовку і продавати їх. Вона ж уперше з’явилася на людях у чорному пальті, прикрашеному шовковим червоним маком.

У 1920 році Національний Американський легіон зробив червоний мак офіційним символом вшанування пам’яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. У 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. Пізніше цей символ поширився у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії. Після Другої світової мак став загальноприйнятим символом вшанування пам’яті жертв війни.

В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у кровопролитних світових війнах. Червоний мак із давніх-давен є могутнім талісманом українського роду, адже означає красу, молодість та їхню скороминущість. Із 2014 року Україна приєдналася до світової традиції. Харківський дизайнер Сергій Мішакін розробив символічне зображення маку у вигляді чотирьох кіл, що накладаються одне на одне.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних. 

На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.

Після перемоги у російсько-українській війні наша держава та український народ отримають нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ. Нехай цей День пам'яті стане важливим символом нашої єдності та співчуття з тими, хто став жертвою війни та насильства. Нехай ми завжди пам'ятаємо про те, що лише разом ми можемо зберегти мир та свободу. Тримаймося українці, адже ворог не спить і щодня атакує нашу Батьківщину. Хочеться сказати словами кобзаря: "Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!". Ця сумна врочиста подія ще одна можливість пережити відчуття гордості за український народ, згадати його патріотичні подвиги у боротьбі з нацизмом.