Міжнародні десятиліття за рішенням ООН:

2014-2024 роки – Десятиліття стійкої енергетики для всіх

2015 – 2024 роки – Міжнародне десятиліття осіб африканського походження 2016 – 2025 роки – Десятиліття дій ООН з проблем харчування

2018 – 2028 роки – Міжнародне десятиліття дій "Вода для сталого розвитку" 2019 – 2028 роки – Міжнародне десятиліття ООН щодо сімейних фермерських господарств

2021– 2030 роки – Міжнародне десятиліття Організації Об'єднаних Націй з відновлення екосистем

2021 – 2030 роки – Міжнародне десятиліття науки про океан в інтересах сталого розвитку

2022 – 2032 роки – Міжнародне десятиліття мов корінних народів

 2024 – 2033 роки – Міжнародне десятиліття науки для сталого розвитку

 

На державному рівні оголошено:

2018–2028 – Десятиліття української мови (Указ Президента України

No 156/2018 від 31.05.2018 р.)

 

ЄС оголосив:

Валенсію (Іспанія) – “зеленою” столицею Європи

Тарту (Естонія) – культурною столицею Європи

Страсбург (Франція) – Всесвітньою столицею книги

Тренто (Італія) – європейською волонтерською столицею

 

 Відомі події світової історії:

35 років тому резолюцією Генеральної Асамблеї ООН схвалено

“Конвенцію про права дитини” (1989)

40 років від часу заснування американської компанії з виробництва

комп’ютерної техніки Dell (1984)

65 років тому Генеральною Асамблеєю ООН проголошено “Декларацію

прав дитини” (1959)

 

 

2024 року виповнюється:

 Відомі події в Україні:

90 років від часу створення Національної спілки письменників

України (1934)

130 років від часу запуску у Львові електричного трамвая – одного

з найперших у Європі (1894)

150 років від часу створення Всесвітньої поштової спілки – міжнародної

організації, що нині об’єднує 192 країни (1874)

190 років від часу заснування Наукової бібліотеки імені М. Максимовича

Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1834)

190 років від часу заснування дендрологічного парку “Тростянець”

НАН України (1834)

290 років від часу заснування Нової Січі, останньої Запорозької Січі (1734)

350 років від першого видання Києво-Печерською друкарнею “Київського

Синопсиса”, першого короткого нарису історії України від найдавніших

часів до останньої чверті XVII ст. (1674)

450 років від часу появи першого друкованого в Україні слов’янського

“Букваря”, упорядкованого та виданого І. Федоровим у Львові (1574)

880 років від часу створення Галицького Євангелія, однієї з найдавніших

книжкових пам’яток Київської Русі (1144)

 

Ювілеї письменників:

1 січня

110 років від дня народження Збана́цького Ю́рія Оліфе́ровича (1914-1994), українського письменника, кінодраматурга

 6 січня

190 років від дня народження Руданського Степана Васильовича (1834-1873), українського поета, перекладача античної літератури

 8 січня

145 років від дня народження Васи́льченка Степа́на Васи́льовича (1879-1932), українського письменника і педагога

 9 березня

 210 років від дня народження Шевче́нка Тара́са Григо́ровича (1814-1861), українського поета, прозаїка, мислителя, живописця, гравера, етнографа, громадського діяча

 13 травня

 175 років від дня народження Панаса Мирного (Рудченка Пана́са Я́ковича) (1849-1920), українського прозаїка та драматурга

17 червня

175 років від дня народження Олени Пчілки (Косач Ольги Петрівни) (1849-1930), української письменниці, меценатки, перекладачки, етнографки, фольклористки, публіцистки, громадської діячки

25 серпня

100 років від дня народження Загребельного Павла Архи́повича (1924-2009), українського письменника, сценариста, Героя України

 9 вересня

 255 років від дня народження Котляре́вського Іва́на Петро́вича (1769-1838), українського письменника, військового, класика нової української літератури, громадського діяча

10 вересня

130 років від дня народження Довже́нка Олекса́ндра Петро́вича (1894-1956), українського письменника, кінорежисера, кінодраматурга, художника, класика світового кінематографа

17 вересня

 160 років від дня народження Коцюбинського Михайла Михайловича (1864-1913), видатного українського письменника, громадського діяча, майстра психологічної прози

20 вересня

 95 років від дня народження Світли́чного Іва́на Олексі́йовича (1929-1992), українського літературознавця, мовознавця, літературного критика, поета, перекладача

9 жовтня

120 років від дня народження Бажа́на Мико́ли Плато́новича (1904-1983), українського поета, перекладача, культуролога, енциклопедиста, філософа, громадського діяча

13 листопада

135 років від дня народження Остапа Вишні (Губенка Павла Михайловича) (1889-1956), українського письменника, новеліста, класика сатиричної прози XX століття

 

 Видатні особистості:

95 років від дня народження Адель Григорівни Гілевич (1929- 1994), української художниці-ілюстраторки

140 років від дня народження Олександра Васильовича Лінецького

(1884–1953), українського архітектора

160 років від дня народження Віктора Валер’яновича Величка

(1864–1923), українського архітектора

160 років від дня народження Михайла Мелетійовича Плохинського

(1864–1906), українського історика, архівіста

170 років від дня народження Олексія Михайловича Іваницького

(1854–1920), фотохудожника

170 років від дня народження Йосипа Абрамовича Маршака (1854–1918),

українського купця, ювеліра, мецената

180 років від дня народження Сергія Олександровича Раєвського

(1844 – після 1922), діяча просвітницького руху, члена (1869–1920) та голови

(1911–1915) Харківського товариства грамотності

180 років від дня народження Єгора Єгоровича Шрейдера (1844–1922),

українського живописця

210 років від дня народження Амвросія Лук’яновича Метлинського

(1814–1870), українського поета, перекладача, етнографа, видавця, педагога

210 років від дня народження Джона Джеймса Юза (1814–1889), британсь-

кого гірничого інженера, засновника міста Юзівка (нині – місто Донецьк)

245 років від дня народження Олександра Дмитровича Засядька (1779–1837), українського винахідника-артилериста, генерал-лейтенанта артилерії

380 років від дня народження Мацуо Басьо (1644-1694), японського поета, майстра коротких хайку

510 років від дня народження Андреаса Везалія (1514–1564), творця

сучасної анатомії як науки, першого, хто дав опис тіла людини, побудований

на докладному анатомуванні

555 років від дня народження Васко да Гами (1469–1524), португальсь-

кого дослідника і мореплавця, який відкрив морський шлях із Європи

до Індії навколо мису Доброї Надії

555 років від дня народження Еразма Ротердамського (1469–1536),

французького богослова, філософа, поета

770 років від дня народження Марка Поло (1254–1324), венеціанського

купця, мандрівника

945 років від дня народження П’єра Абеляра (1079–1142), французького

філософа, теолога, поета

1670 років від дня народження Аврелія Августина (354–430), середньо-

вічного філософа, родоначальника християнської історії

1555 років від дня народження Сократа (469–399 рр. до н. е.),

грецького філософа

1640 років від дня народження Аристотеля (384–322 рр. до н. е.),

давньогрецького філософа, першого науковця-енциклопедиста

 

 

Книги-картинки. Що таке Віммельбух?

Книги-картинки корисні для тренування уваги, логічного мислення та уяви. Вони допомагають розвивати мовлення дитини. Поки батьки розповідають про те, що відбувається на сторінках, малеча запам’ятовує нові слова та вчиться вимовляти. “Читання” можна переривати завданнями. Наприклад, попросити дитину знайти на зображенні певного персонажа або порахувати кількість предметів одного кольору. У сучасному світі  такі книги називаються Віммельбухи. У перекладі з німецької Віммельбух це “ілюстрована книга-головоломка”. У ній зовсім мало тексту, а іноді його взагалі немає. Кожен розворот Віммельбуха – велике барвисте зображення, яке складається з найдрібніших фрагментів, героїв, явищ і безлічі сюжетних ліній. Вважається, що жанр з’явився завдяки фламандським художникам Ієроніму Босху та Пітеру Брейгелю-старшому, відомим своїми деталізованими картинами. Їхні роботи надихнули німецького ілюстратора Алі Мітгуча на створення віммельбухів. Перша книга для дітей вийшла 1968 року і називалася “Навколо мого міста”. У ній описувалися сцени із повсякденного життя Мюнхена. Дітям та дорослим так сподобалося розглядати, а не читати, що жанр прижився і залишається популярним досі.

Незважаючи на відсутність тексту, будь-який Віммельбух – довга книга. У ній немає єдиного сюжету. Дивлячись на яскраві розвороти, можна писати стільки історій, скільки дозволить фантазія. Вивчення Віммельбухів більше схоже на гру, тому є чудовим способом провести час усією родиною.

Книга дає масу можливостей проявити фантазію. Можна просто розглядати барвисті сюжети, не вдаючись у подробиці, а можна влаштовувати змагання історій, виконувати завдання на якийсь час і навіть вивчати іноземну мову за допомогою Віммельбуха.

Разом із дитиною можна зробити картинку-головоломку своїми руками. Визначте цікаву йому тему та зробіть фон. Можна намалювати на ватмані карту зоряного неба або надрукувати готовий лісовий краєвид. Потрібні герої та предмети знайдуться на сторінках старих журналів – разом із дитиною вирізайте все, що сподобалося, та приклеюйте на заготовку. У результаті вийде ваш унікальний Віммельбух, з яким можна працювати так само, як із книгою з друкарні.

Як правило, з 6-9 місяців дитина вже може концентруватися на картинці протягом декількох хвилин, поки дорослий розповідає, де котик або куди біжить конячка. У цьому віці основний акцент можна зробити саме на вивчення нових слів. Наприклад, сьогодні ви показуєте і називаєте тварин, завтра – транспорт, післязавтра – рослини і таке інше. Намагайтеся не перевтомити дитину. Якщо він утомився і більше не хоче розглядати картинки, поверніться до гри через пару днів.

У віці 3-х років можна не лише вивчати слова, а й наповнювати мову новими значеннями. Розповідайте про форму та колір предметів, пояснюйте дії героїв, створюйте прості логічні ланцюжки. Наприклад, “Почався дощ, тому всі дістали парасольки”, “Велосипед зламався, тато його лагодить”, “Бабуся йде в магазин, щоб купити молоко”. Це допоможе дитині навчитися розуміти причинно-наслідкові зв’язки та підштовхне її інтерес до вивчення навколишнього світу. Допитливі діти будуть ставити багато запитань батькам. Не відмахуйтеся від них і намагайтеся знаходити відповіді на всі репліки на кшталт “Чому небо блакитне, а ліс зелений?”.

Поступово у малечі збільшуйться обсяг інформації. Вже можна писати довгі історії про героїв книги, робити речення розгорнутими. Розповідати про емоції персонажів, описувати погоду чи природні явища. Доросліші, дитина сильніше втягується в процес. Задавайте діткам запитання, просіть вигадати свою історію, обговорюйте те, що відбувається, – загалом, перетворюйте гру на дискусію.До речі, у цьому віці можна навчати дитину рахувати. Почніть із простого. Наприклад, допоможіть дізнатися, скільки дерев. Згодом вдасться приступити до складніших завдань: “На картинці дві корови і три качки. Скільки всього птахів ти бачиш?”. Навички можна тренувати і після гри з Віммельбухом, наприклад на прогулянці, підраховуючи качок у ставку або голубів на дитячому майданчику.

 

 

З 4 по 8 жовтня у Львові проходив 30-й міжнародний літературний фестиваль Lviv BookForum. Локація – Порохова вежа – одна із небагатьох збережених до сьогодні фортифікаційних споруд Львова у самому центрі міста. Серед основних тем для обговорення були: як війна в Україні змінить Європу, про імперіалізм та ідентичність, про пропаганду та покарання пропагандистів.  Видавництво Старого Лева поділилося топ-10 своїх книг, які найбільше розкуповувалися читачами.

 

 

Ілларіон Павлюк. Я бачу, вас цікавить пітьма.

Це історія про київського кримінального психолога Андрія Гайстера, якого відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір – серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

Як визначають самі видавці, «Я бачу, вас цікавить пітьма» письменника Іларіона Павлюка – це історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

 

Генрі Марш. І наостанок.

Автор цієї художньої книги – нейрохірург із багаторічним стажем, уже на пенсії. Він боровся за людські життя, а тепер сам опинився в ситуації, що може стати його смертним вироком. У своїй книжці він пише про заплутаний шлях від лікаря до пацієнта. Генрі Марш нотує спогади про минуле та розмірковує про справи, які треба завершити. І зараз він більше, ніж будь-коли, зачарований таємницями науки і мозку, красою світу природи та любов’ю до своєї родини.

“Я усе своє життя провів за розгляданням таких медичних сканів. І написання про мозок – це не була хороша ідея, бо я все ще міркував, як лікар. Це люди хворіють, всі інші, а лікар – ні, такий, як я. І я на цій томографії побачив мозок 70-річного чоловіка. Я вже дійшов до того віку, що не люблю дивитися на свої фотографії, і те саме – з томографією. Наш мозок з процесом старіння зменшується і з’являються різні зони, які зазнали ушкодження”, – каже автор.

Тож книжка розпочинається із розповіді про старіння мозку і тіла загалом, чому люди з віком “зношуються”. На цю тему є багато різних наукових теорій. Проте автор не був упевнений, чи достатньо матеріалу для книги. А потім розпочалася пандемія COVID-19. Раптово зайнятий і шумний Лондон цілковито стих, навіть було чутно, як співають птахи. І з одного боку це було дуже прекрасно, а з іншого – дуже сумно, адже вмирали тисячі людей.

“А після пандемії мені поставили діагноз – рак. Я був надзвичайно стривожений, хоч мав справу із раком все своє життя. Але попри страх, я був водночас щасливий, що в мене хороше і повноцінне життя”, – додав британець.

 

Андрій Гудима. 69 спецій для Серця.

Цю книгу написав ресторатор, художник, письменник та воїн 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Андрій Гудима, який загинув у липні в бою під Бахмутом. “Для рідних Андрія, для його друзів та всіх, хто його знав і не знав, “69 спецій для Серця” – це дуже важлива книжка. Це ніби продовження історії автора. Він продовжує жити в тому, що він робив, що після себе залишив. Андрій Гудима був дуже багатогранною людиною і вмів цінувати та смакувати життя. Ця книжка – це невеличкі есеї про спеції, про емоції, які вони пробуджують у людині, доповнені чудовими ілюстраціями Світлани Фесенко”, – розповіла головна редакторка і співзасновниця “Видавництва Старого Лева” Мар’яна Савка.

У цій книзі – кулінарні секрети й таємниці досвіду Андрія Гудими – Майстра, Воїна Світла, який прагнув ділитися зі світом знаннями і любов’ю до всього. Автор не встиг побачити власну книгу, віддавши за свою країну життя. Життя, яке надзвичайно любив. “Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією із тут описаних”, – переконані видавці. Усе минуще, а Любов – ніколи не перестає і не минає.

 

 

 Кобзар Незалежної України. Блаженніший Святослав про Блаженнішого Любомира.

Ця книга розповідає про шлях Любомира Гузара до Патріаршества УГКЦ, його роль у становленні Української Незалежності, розвитку Церкви після розпаду СРСР, а також про те, як йому вдалося посприяти приїзду Папи Івана Павла ІІ та змінити ставлення світу до України. Це книжка про те, як бути Людиною. Образ Любомира Гузара постає у спогадах його наступника, отця і глави Української греко-католицької церкви Блаженнішого Святослава, які записала й упорядкувала Оксана Климончук. З Блаженнішим Любомиром я познайомилася ще тоді, коли він був главою церкви, – розповідає Оксана Климончук. – Спершу як журналістка, яка прийшла до нього на інтерв'ю. І перша наша зустріч була справді вражаюча. Це було перебування поруч із якоюсь неземною людиною, під час спілкування було дуже легко і світло. Відтоді ми доволі часто спілкувалися на різні теми, записували інтерв’ю.

Вона додала, що згодом, вже після смерті Блаженнішого Любомира, коли працювала над його біографією, їй потрібен був коментар його наступника Блаженнішого Святослава. І під час їхнього спілкування Оксана Климончук зрозуміла, що Блаженніший Святослав дуже добре відчував Любомира Гузара як людину і міг гідно оцінити його значення для церкви і для суспільства загалом.

“Розмова з Блаженнішим Святославом дала мені розуміння, що це матеріал для цілої книжки. Бесіди між нами відбувалися в час епідемії коронавірусу і зазвичай це були онлайн-розмови по Zoom. Книжка була майже готова на початок повномасштабного вторгнення. Та з початком війни я стала військовослужбовицею і вже не могла працювати над книгою. В той час багато людей не могли взятися до звичних їм справ. Та вже через пів року після повномасштабного вторгнення я таки опанувала себе і завершила роботу над книгою”, – розповіла упорядниця книги “Кобзар Незалежної України. Блаженніший Святослав про Блаженнішого Любомира“ Оксана Климончук.

 

Сильвія Плат. Під скляним ковпаком.

 “Під скляним ковпаком” – єдиний роман американської письменниці Сильвії Плат (1932–1963), знаної насамперед як поетка. У романі, значною мірою автобіографічному, описано досвід молодої жінки, яка намагається подолати великий депресивний розлад (так фахівці ретроспективно класифікують її захворювання). Книжка побачила світ 1963 року, через десять років по часу дії та за кілька тижнів до самогубства Плат. Українською роман видано вперше.

У 2019 році роман “Під скляним ковпаком” потрапив до ТОП-100 романів, які надихають. Провідні британські письменники і літературні критики виділили 100 романів, що вплинули на їхнє життя. До списку входили англомовні романи, написані за останні 300 років – сучасні бестселери і переклади, класика для дітей і дорослих. Вони були згруповані за темами, і відображали те, як книги допомагають формувати і впливати на наше мислення. “Під скляним ковпаком” Сильвії Плат був названим серед кращих у темі “Особистість”.

 

Стюарт Ґіббс. Шпигунська школа.

 Стюарт Ґіббс – американський письменник, який написав переважно загадкові та гумористичні книжки, призначені для підлітків. Видавці описують книги цього автора як “веселі, стрімкі” та “розважальні”.

“Шпигунська школа” – також легка, життєрадісна, сповнена доброго гумору книжка, що розповідає про пригоди 12-річного школяра Бена Ріплі, котрий повернувся після уроків додому та побачив у вітальні справжнісінького агента ЦРУ, який запросив його на навчання до Академії шпигунства. У першу ж свою ніч там Бен стає свідком злочину, а тоді дізнається, що він втрапив до чийогось хитрого плану – операції “Полювання борсука”. Хлопцеві доведеться розплутати чимало загадок, пережити викрадення й уникнути небезпек, щоб виявити подвійного агента. Але, на щастя, на допомогу йому приходить напарниця.

 

Енді Шепард. Хлопчик, який вирощував драконів.

Це перша книжка в серії британської письменниці Енді Шепард про Томаса та його дивовижні пригоди з драконами. У саду дідуся юний Томас знаходить дивне дерево із незвичними плодами. Ні про що не здогадуючись, хлопець забирає один плід додому. Яке ж його здивування, коли звідти вилуплюється крихітний дракон! Хто б не мріяв мати найкрутішу в світі домашню тваринку? Та якщо хочете вирощувати драконів, варто знати, у що вплутуєтеся. Бо дракони – то не тільки веселощі та ігри. Тож тепер Томасові доведеться навчитися доглядати за справжніми драконами.

Віталіна Макарик. Кеди в небі

 Це перша книга авторки – молодої журналістки з міста Володимир, у якій вона виписала історію дівчини-восьмикласниці, котра переживає депресію, пов’язану з тяжкою втратою, та вихід із неї за допомогою розкриття свого серця. Віталіна Макарик зауважує, що всі герої вигадані, усі збіги випадкові, але поштовхом до цієї книжки стала реальна історія. Вона “позичила” своїй героїні (та її мамі) власний музичний смак, тож вони слухають Металліку, Хардкіс і Лінкін Парк. “Деякі речі, описані в ній, стали відбуватися зі мною в реальному житті. Не один в один, але доволі схоже”, – говорить авторка.

У житті восьмикласниці Лесі настав час справжніх випробувань, боротьби з болем, образами і новими викликами. Але все може змінитися в одну мить. Червоні кеди – маленький секрет, стіна сили, за якою вразливий підліток відкриває у собі нове вміння – долати шлях без остраху й вагань. Ця подорож може виявитися цікавою та захопливою, бо коли відкриваєш серце й отримуєш багато любові, вона здатна латати найбільші рани.

 

Володимир Вакуленко. Татусева книга.

Це книга письменника, громадського діяча, волонтера Володимира Вакуленка, якого вбили російські військові під час окупації Ізюма на Харківщині. Він – лауреат міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка, лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича, лауреат міжнародного конкурсу “Коронація слова”, нагороджений відзнакою “Срібний тризуб” до 20-річчя Незалежності України за літературні досягнення.

Видавництво Старого Лева перевидало “Татусеву книгу”, вперше видану в 2014 році, щоб у такий спосіб підтримати родину Вакуленків і перш за все Віталіка, в якого не залишилося тата, котрий любив його понад усе, але залишаться татові вірші, присвячені йому, – зазначила головна редакторка й співзасновниця видавництва Мар’яна Савка. Хоч і не кожен татко пише вірші для своїх малюків, однак читати цю книгу може кожен, бо ці веселі, грайливі віршики написані люблячим татом, Володимиром Вакуленком-К для свого сина. Вірші цікаві, ритмічні, їх легко запам’ятовувати і декламувати. А яскраві малюнки Наталки Гайди можна розглядати годинами і щоразу знаходити щось кумедне й цікаве.

 

 Меґан МакДоналд. Джуді Муді.

Ця серія книг відомої американської авторки дуже полюбилася українським юним читачам, її називали серед найбільш популярних і в 2021-му, й у 2022-му роках. “Серед наших бестселерів є серія письменниці Меґан МакДоналд “Джуді Муді” – фантастично успішна серія книжок, авторка просто впіймала хвилю. Це те, що дітям подобається – про неординарну, з міцним характером, дівчинку й її пригоди; діти чекають наступних книг, бо вони написані легко, з гумором”, – розповідає Мар’яна Савка про цю авторку.

У першій книжці з серії про Джуді Муді на вас чекає знайомство з цією кумедною дівчинкою, у якої частенько змінюється настрій. Він буває хороший, поганий, передшкільний, шкільний – який завгодно. А ще у неї є молодший братик Стінк, найкращий друг Рокі та “заклятий” друг Френк Перл. Вони потрапляють у різноманітні пригоди, вчаться тішитися маленьким і великим радощам. А головне – вони неодмінно подарують усім читачам усмішку.

 

 День української писемності та мови.

Це свято було встановлено Указом президента України від 6-го листопаду 1997-го № 1241/97 і відзначалося щороку на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Згідно з Указом Президента України №455/2023 від 28 липня 2023 року, День української писемності та мови тепер відзначається 27 жовтня.

Кожна людина може знати декілька мов, цікавитися іншими культурами, але тільки рідна мова торкається глибини душі. Вона спроможна надати відчуття єдності з своїми нащадками, своєю родиною, національністю.

Так важливо у житті відчувати себе приналежним до нації, відчувати ту силу й натхнення на неймовірні здобуття. Вшановуючи та розповсюджуючи мову, українці відстоюють не тільки свої власні інтереси, а й інтереси власної держави. Мова є, була і буде для українців символом свободи. Рідна мова є своєрідним психокодом. Розмовляючи українською ми запускаємо у підсвідомості етнокоди, що надихають та вказують вірний шлях.

Важливим фактором залишається “чистота” мови. Мова не є сталою, а розвивається разом із народом, тому, звичайно, потрібно забезпечувати молоде покоління лише перевіреними новинами з лінгвістичного світу. Сучасні газети, журнали, теленовини та радіо мають неабиякий вплив на людей, тому важливо, щоб вони транслювали правильну українську мову.

ЯК ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ?

З 2000-го року було заведено писати всеукраїнський диктант. Написати його та перевірити свої знання може кожен охочий. На радіо щороку на честь Дня української писемності та мови зачитується диктант. До цього дійства можна залучити всю сім’ю та друзів.

Також в цей день стартує конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, де найкращі учні можуть позмагатися щодо знання рідної мови. Переможці не тільки отримують Цього дня можна покласти квіти до пам’ятника Нестора-Літописця, аби вшанувати пам’ять і попросити успіхів у навчанні, похвальні листи та грамоти, а й фінансове винагородження.

У всіх куточках країни проходить нагородження всіх, хто займається популяризацією української мови.

ЦІКАВІ ФАКТИ.

Щороку до цієї дати стартує конкурс ім. Петра Яцика, у якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість складає приблизно 5 млн. чоловік.

Рекордсменом серед переведених творів є “Заповіт” Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його перекладали на різні мови 147 разів.

До недавнього часу українська мова нараховувала приблизно 276 тисяч слів. Але стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.

Українська мова вважається найбагатшою на зменшувальні форми. Навіть у сучасному гімні країни зустрічається слово “воріженьки”. Хоча слід зазначити, що у версіях 1862 та 1865 року ще вживалося “вороги”.

Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 роком. Баладна пісня “Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?” була включена у граматику Яна Богослова. Але через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим “Букварем” вважається підручник Івана Федорова, який зараз знаходиться у бібліотеці Гарварду. 

За час свого існування українська пережила не менше пів тисячі циркулярів та указів, постанов і ухвал, розпоряджень та наказів про заборону. Але вона вистояла! І сьогодні, маючи безпрецендентну підтримку за всі роки новітньої історії незалежності, пішла у свій вирішальний контрнаступ. Кожен, говорячи українською, наближає Перемогу!