Міжнародний день рідної мови.

Міжнародний день рідної мови в Україні відзначають 21 рік поспіль. Це свято бере початок від трагічних подій 1952 року в Бангладеш.  Влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають в країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.

      Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та мови. Відзначається воно щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цікаві факти про українську мову:

Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%).

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один із яких – кличний.

Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість слів в ній розпочинається на літеру “П”, а найменш уживаною є буква “Ф”.

Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.

 

● Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

 

● За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська –84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім – російська (62%). “До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11”, — кажуть експерти.

● В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

● У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.

● Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва “руська мова”.

● В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.

● Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

● Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт“ має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

● Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

● Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово “вороги” може звучати як “вороженьки”.

З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.

 

 День Героїв Небесної Сотні.

 

        20 лютого в Україні вшановують День пам'яті Героїв Небесної Сотні. Саме цього дня у центрі столиці, на Майдані Незалежності, загинуло найбільше активістів Революції Гідності.

В кінці 2013-го - на початку 2014-го в Україні почалися масові протести. Громадяни виступили проти політики тодішньої влади та її відмови від європейської інтеграції. У результаті в країні відбулася зміна влади - тодішній президент Віктор Янукович та його соратники втекли за кордон. Кульмінацією тих подій, які отримали назву Революції Гідності, стало масове протистояння на Майдані Незалежності у Києві між протестувальниками та силовиками. Сталося це 18-20 лютого 2014 року - саме тоді загинуло найбільше людей. 

Список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року. Спочатку від вогнепальних поранень у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом знайшли тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року налічувалося вже 9 загиблих, і з цього дня на Майдані почалися масові розстріли. З 18 по 20 лютого загинуло найбільше людей - 78 осіб, після 20 лютого - ще 20. Майже одразу усіх загиблих назвали Небесною сотнею, хоча насправді їх було більше ста.

Указом президента України від 11 лютого 2015 року дату 20 лютого було встановлено як День Героїв Небесної Сотні.

Щороку у ці дні в Україні проходять заходи до пам'ятної дати - вшановують полеглих учасників Революції, які віддали своє життя за ідеали демократії та права і свободи українців. Цього року, під час повномасштабної війни, низка подій проходить під гаслом "Небесна Сотня - перші герої російсько-української війни".

18 лютого у центрі столиці відбулася пам’ятна хода до Алеї Героїв Небесної Сотні та панахида у Михайлівському Золотоверхому Соборі. В День Героїв Небесної Сотні люди несуть квіти та лампадки до Меморіалу, а в небо скеровують сотню променів, які символізують душі загиблих. По всій Україні проходять виставки, круглі столи, ходи пам’яті, інсталяції та панахиди. Офіційне число Небесної Сотні - 107 осіб. Це були люди різного віку, різної національності, різних професій та соціального статусу. Наймолодшим з них був Назарій Войтович - йому було всього 17. Найстаршому - Іванові Наконечному - було 82.

 

Історії для вас.

Сонячні й переповнені любов’ю та спогадами оповідання, короткі історії показують життя не з кращого боку, але без недомовок і прикрас. Це і  про війну, романтику, кохання, подорожі й думки про вічне – обирайте недовгі, але сильні твори. На короткі оповідання треба не так  і багато витратити часу, але знайомство з новим поглядом на сучасну реальність в Україні багато вартує.  Кожен знайде історію для себе…

Роман Малиновський “Солодке Життя”, 2021

Тринадцять історій різних людей, які поєднує настрій та роздуми про людську природу. Кожен герой познайомить вас зі своїм внутрішнім всесвітом та покличе в подорож. Оповідання автора схожі на кіно, й справді переносять читача у різні квартири, потяги, літаки, міста й континенти. Просто зануртеся у солодке й не зовсім життя та розгадуйте характери персонажів й свої власні загадки.

Тарас Прохасько  “Бо так є”, 2021

Масивна книга з дуже короткими нотатками й оповіданнями. Структура книги розроблена як водяний годинник клепсидра. Однак, як саме вимірювати час — вирішувати вам: по краплі відміряти воду чи відкрити кран на повну силу і жадібно здобувати нову їжу для мозку.

Галина Крук  “Хто завгодно, тільки не я”, 2021

Про карантин, втрати, переживання і розмаїття інших почуттів. Оповідання авторки незвичайні й правдиві. В деяких власних почуттях складно розібратися, важко сказати правду собі, а ця книга «ріже» по живому й показує досвід різних людей у непростих ситуаціях. «Хто завгодно, тільки не я» — це насправді про кожного з нас.

Надійка Гербіш  “Теплі історії до кави”,  2012

Світла книга про усі наші людські почуття, любов до дому, подорожі й терпку каву з солодким шоколадом. Герої оповідань складають маршрути, не забувають спинитися, щоб послухати вуличну музику, люблять свій дім та котів й завжди готові прийняти гостя. Світ тут майже ідеальний, але кому не завадить шматок натхнення й оптимізму?

“Вузлик на пам’ять. Історії та спогади про бабусю”, 2019

Наші близькі живуть в історіях, і, певно, немає кращого способу зберегти найтепліші та щемкі спогади, ніж у книзі. Цю збірку створили багато авторів та авторок, але в кожному оповіданні бабуся та сама, рідна. Любить пекти хліб чи пироги, обіймати внуків і створювати затишок. Кожен спогад хочеться перетворити на вузлик на пам’ять.

Олександр Михед  “Понтиїзм. Казки кінця світу”, 2015

25 оповідань про нескінченні понти та їх культ у країні, кінець світу в якій настав уже давно. Любов та зрада, шлюб, віртуальна війна під проводом командирів — усе це про цю книжку. Такі казки точно не прочитаєш дітям наніч, але ці події і так оточують нас щодня.

Любко Дереш “Пісні про любов і вічність”, 2014

В подорожі можна їхати з другом, можна рушати у коротку відпустку, але є ще один вид: подорож у пошуках себе й сенсу. Коли втрачати вже нічого, лишається стати мандрівним філософом та знайти власне «я».

Любко Дереш “Листи до Фроди”, 2021

Саме листи до богині кохання Фроди пишуть на фронті. На війні є місце для кохання та щирих почуттів, але так само і для зрад. Стосунки в цій збірці показані не ідеальні: люди зраджують та часто не цінують коханих, дружин та чоловіків, вигадують романтичні образи, спираючись на фейсбук, і готові з головою ринути в гріхи. Легше приймати ці події, коли про них пишуть закордонні автори, але тут рідний Київ, Харків і звичні нам декорації без жодних прикрас, тож обманути себе не вийде.

Ольга Саліпа “Теплі історії про справжнє: як бути щасливим попри все”,  2021

Коли чаша терпіння переповнена, все довкола втратило кольори й смак, ця книга може виручити. Кожне оповідання показує нам любов, дружбу та міцну родину. У деякі історії чи ідеальність важко повірити, але ці події точно мають місце у житті та наших мріях.

Міла Іванцова “Скринька з оповідками”, 2018

Хотіли би побачити себе в ролі героя книги? Спробуйте знайти щось рідне на сторінках цієї. Кожен з нас у певний час міг проживати любов, складні ситуації, моменти, коли треба рухатися вперед та зробити крок до щастя. Ключовими персонажами стали звичайні люди, яких ми щодня бачимо на зупинках і вулицях міста, та навіть котики.

“Декамерон”, 2010

Збірка об’єднала одразу десять оповідань популярних сучасних письменників: Софії Андрухович, Любка Дереша, Анатолія Дністрового, Сергія Жадана, Ірени Карпи, Світлани Пиркало, Світлани Поваляєва, Тараса Прохаська, Наталки Сняданко, Сашка Ушкалова. Кожен із них заслужив всенародну любов, а у збірці можна познайомитися з короткою прозою перших 10 років 20 століття загалом. Було б чудово випускати такі збірки постійно й одразу бачити, якою була література в той чи інший час.

“Бойфрендз. Історії про жінок та їхнє пристрасне, ніжне, безглузде й солодке кохання”, 2019

Тринадцять історій про жінок, їх всеосяжну любов, втрати та сміливість. З кожною героїнею треба сміятися, плакати й переживати разом. Насправді будь-яка жінка заслуговує на двотомний роман, але в частинку життя можна зануритися завдяки короткому, емоційному оповіданню.

Марк Лівін  “Зелена, 19”, 2020

У цій книзі дві повісті та два невеликих оповідання. Їх всі об’єднують роздуми дорослої людини, яка повертається в дім дитинства. Мабуть, багато хто переживав момент, коли на очі накочуються сльози, бо квіти біля дому так само пахнуть, речі лежать на тих же місцях. Однак, весь смуток за дитинством, спогади варто перетворити на щастя. Зрештою, всі ми виростаємо й уже ніколи не станемо тими ж безтурботними й маленькими.

Катерина Бабкіна “Мій дід танцював краще за всіх”, 2019

Шкільні знайомства можуть залишитися із нами на все життя. Не замислювалися, ким тепер став хлопчик з сусідньої парти чи старий приятель? Може здаватися, що ви давно це прожили й забули, але минуле завжди впливає на нас. В оповіданнях поєднані історії п’яти родин, усі вони змушують нас подумати про втрати, любов, можливості, які дає життя.

“25 есе про головне”, 2020

Короткі есеї з глибоким змістом: про життя авторів, творчість, Україну, життєві уроки та вміння в малому розкрити цілий Всесвіт. Загалом, кожен із 25 сучасних письменників висловив думку про те, що ж головне в житті. Один такий твір може врізатися в пам’ять, змусити переосмислити сенс буття й змінити ваші думки. Не обов’язково читати тисячу сторінок, іноді достатньо однієї. Серед авторів: Сергій Жадан, Олександр Бойченко, Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Лесь Белей, Петро Мідянка, Катерина Бабкіна, Оксана Забужко, Тарас Возняк.