СВЯТО ВИДАВЦІВ.              

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу травня.

Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, у якій у 1491 році з’явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні.

Чи знаєте ви, як створюється книжка чи журнал? Щоб вони з’явилися, потрібні фахівці різних професій – автори, перекладачі, редактори, літредактори, коректори, дизайнери, ілюстратори, автори шрифтів, верстальники, видавці, маркетологи тощо. Щорічно в останню суботу травня в Україні відзначається професійне свято – День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України.  Подія бере початок в 1999 році, з видання відповідного указу глави держави.

Це свято тих людей, хто за родом діяльності задіяний у створенні друкованої продукції — редактори, видавці, ілюстратори, директори видавництв, коректори, менеджери видавничого процесу, розповсюджувачі друкованої продукції. Видавнича справа — творчо-виробнича сфера, пов'язана з створенням і масовим поширенням інформаційних продуктів. До них відносять книги, газети і журнали, рекламні матеріали. Спеціаліст у цій галузі може працювати у видавництвах, редакціях засобів масової інформації, друкарнях, прес-службах, Інтернет-ЗМІ, рекламних агентствах.

Своєю першою друкарнею Україна зобов'язана Івану Федорову, львівському видавцеві XVI століття, що поклало початок всієї історії книгодрукування в країні. Першою виданою книгою на українських землях вважається «Апостол» (1574 рік). Головними центрами освіти та друкарської діяльності стали Київ, Львів та Острог. Книги також активно друкувалися при монастирях. Розповсюдженням видань займалися численні купці і крамарі.

Всього в Україні в 1574 - 1648 рр. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами.

Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою.

Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами в Галичині існувало близько 50 українських видавництв.

На даний час в Україні налічується більше 6000 підприємств видавничо-поліграфічної галузі, в яких працює без малого 50 тисяч фахівців: від реалізаторів книжкової продукції до провідних медіамагнатів.