Попередник сучасних стендаперів.

 

Остапа Вишню насправді звали Павло Губенко,  народився він на одному з хуторів біля села Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії в листопаді 1889 у багатодітній родині (у батьків було 17 дітей, і всі вони отримали гідну освіту). Остап Вишня жив у харківському будинку “Словоˮ і київському “РоЛітˮ для письменників. Гумористичний хист у нього був від мами Параски. Вона добре співала, була дотепною та сипала жартами-примовками.

Псевдонім “Остап Вишня” вперше з’явився в 1921 році. Є кілька версій того, чому письменник Павло Губенко вирішив обрати для себе такий “ягідний” псевдонім. Вибір імені письменником пояснюють любов’ю до творчості Миколи Гоголя, зокрема, захопленням романом “Тарас Бульбаˮ. Вибір прізвища пов’язують з банальною любов’ю до цих ягід. Згідно з іншою версією, вибір пояснюється звичайним приємним звучанням псевдоніма. Деякі експерти бачать у прізвищі захоплення творчістю Шевченка, в знаменитому творі якого фігурують ці дерева разом з хрущами.

Вишня був переконаний, що сміх має здатність зцілювати організм від недуг. Сам же він прожив недовго – 66 років.

Остап Вишня був не лише гумористом, а й працював у санітарних частинах Центральної Ради, мав прізвисько “король тиражівˮ за свою величезну популярність. До 1928 року з’явилося 25 збірок “Вишневих усмішокˮ, а згодом – чотиритомник його вибраних усмішок. До 1930 року загальний тираж його книжок досягав двох мільйонів – нечуваний результат на той час. Люди в селах буквально зупиняли роботу, аби прочитати свіжу публікацію Вишні. Його гуморески вчили українців позбутися комплексу меншовартості.

Свою літературну роботу Губенко (Остап Вишня) розпочав у Кам’янці на Поділлі влітку 1919 року. До міста він прибув у складі міністерства в зв’язку з військово-політичними подіями. Саме тут він покинув службу й зайнявся літературною справою. Гуморист опублікував на шпальтах газет Кам’янця-Подільського понад 40 творів. 17 лютого 1920 року змушений був виїхати до Києва.

Цікавим є й епізод, внаслідок якого йому якимось дивним чином вдалося уникнути розстрілу: коли приходить наказ про його розстріл, виконання затягується через погодні умови. А поки готують страту, керівника табору самого розстрілюють, а документи та наказ про покарання Остапа Вишні якимось дивним чином зникають. Не інакше, як доля захистила свого обранця.

Остап Вишня був найзапеклішим мисливцем і другом багатьох відомих письменників. Він заснував новий жанр – усмішка, а його твори мали величезний вплив на українську культуру.  Його "усмішки" й сьогодні надихають, дарують сміх і світле бачення життя.

 

Декілька книг із фондів нашої бібліотеки:

Вишня О. Вишневі усмішки / Вишня О.; Упоряд. В.О.Губенко-Маслюченко. – Київ : Дніпро, 1979. – 541 с.

Вишня О. Мисливські усмішки  / Вишня О.; Худож.-оформ. А.С.Ленчик. –  Харків : Фоліо, 2006. – 255 с.

Вишня О. Твори : в 4 т.. Т.1. : Усмішки. Фейлетони. Гуморески (1919-1925) / О. Вишня. – Київ : Дніпро, 1988. – 526 с.

Вишня О. Фейлетони, гуморески, усмішки, щоденникові записи              / О. Вишня. – Київ : Наукова думка, 1984. – 558 с.

Качеровська Н. Н. Великі, величні, незабутні : поділля в їх долі : худож.-публіцист. вид. / Н. Н. Качеровська. – Хмельницький : Стрихар А. М., 2021. – 101 с.