вівторок, 21 квітня 2020 р.


Книги з тонким описом природи, які варто прочитати.
Зазвичай, довгі та детальні описи природи у художніх творах, прийдуться до смаку не кожному. Це тому що описувати всю красу нашої планети — не так все й просто, як здається на перший погляд. Ми зібрали для вас  книги з описом природи, від яких точно не втомишся! Адже їх автори так тонко пишуть про неї, що ти й сам занурюєшся у хвилі океану, чи досліджуєш африканські пустелі.
 Альберто Васкес-Фігероа – «Океан»
Ця книга є першою частиною трилогії іспанського автора, у якій є все: гостросюжетні пригоди, соціальна нерівність, складні характери та постає проблема родинної честі У романі з неймовірною майстерністю автором описана морська стихія. Під час читання створюється враження, що стихія оживає на сторінках книги та читач переноситься на берег океану, де разом із героями споглядає його велич.
 Ернест Хемінгуей – «Старий і море»
Ця повість розповідає про то, як маленька людина зіштовхується з великим світом і як вона долає важкі випробування. Головним героям вдається навіть програвши, зберегти найважливіше, що в них є: честь та відвагу. Прекрасно описані у творі не тільки деталі сюжету, але й морська стихія. Цікавий сюжет розгорається біля моря, яке постає перед нами як ще один герой повісті.
 Поль Гоген – «Ноа Ноа», «Перш і потім»
Два романа видатного художника, які разом складають єдине ціле. В них описуєтеся те, як художник був заглиблений у розпач, тому втік з Парижу на Таїті. У творах розкривається складний внутрішній світ художника та яскраво описана природа островів. Ця природа нагадувала митцю Рай на Землі та дала відповіді на всі питання, які автор ставив собі протягом всього життя.
 Томас Майн Рід – Південноафриканський цикл
В цього видатного автора багато творів, у яких з неймовірним натхненням описується різноманітна природа та колорит Південної Африки. Такі твори, як «У нетрях Південної Африки, або Пригоди бура і його сім’ї», «Юні мисливці, або Повість про пригоди в Південній Африці», «Мисливці за жирафами» були написані автором у різний час, але всіх їх об’єднує одне місце розвитку сюжету та головні герої.
Джек Лондон – «Поклик пращурів»
Цей невеликий пригодницький роман описує події, що відбулися під час Золотої лихоманки у Юконі, Канада. Головним героєм роману є пес Бак, якого вкрали в його господаря та продали у якості їздової собаки на Аляску. На фоні вражаючих північних пейзажів відбуватиметься дорослішання головного героя, становлення його стосунків з іншими собаками та остаточне злиття зі його дикою природою.
 Фарлі Моует – «Не кричи: «Вовки!»
Цей твір канадського автора описує довгі спостереження за дикими вовками в Канаді. У книзі з непідробним реалізмом та дуже цікаво розкривається сувора канадська природа та поведінка вовків. Автор доходить вражаючих висновків про те, що вовки зовсім не є тими страшними хижаками, якими їх звикли вважати, і здебільшого полюють не на крупних ссавців, і не на людей, а на гризунів.
Шарлотта Бронте – «Джейн Ейр»
Відомий у всьому світі роман, як свого часу приніс письменниці миттєву славу. У найкращих традиціях англійської літератури описана історія дівчини на ім’я Джейн, її справжнього кохання, відданості, людської гідності та вміння йти до свого щастя попри всі перешкоди. Дуже яскраво та реалістично письменниця описує і навколишню природу, що придає твору особливий шарм.


середа, 8 квітня 2020 р.


Книжки-картинки: розвиваємо емоційний інтелект малечі


Багато хто вважає, що успішність залежить саме від рівня ІQ? А чи насправді це так? І чи замислювалися ви над рівнем ЕQ? Час поповнювати полиці книжками-картинками та розвивати ЕQ за допомогою спільних читань.
Протягом багатьох років всіх турбував рівень ІQ, вважаючи його запорукою успіху. Але, як показує практика, успішність людей не залежить від рівня інтелекту чи рівня освіти або життєвого досвіду. Так у чому ж тоді секрет успішності? Безперечно, високий рівень ІQ допоможе дитині вступити до вищого навчального закладу, але не допоможе ладнати із соціумом. До того ж, люди, які мають гарно розвинений емоційний інтелект, тобто ЕQ, більш щасливі та успішні.
Що ж потрібно розуміти під ЕQ? Усвідомленість та емпатичність. Саме завдяки емоційному інтелекту людина може прислухатися до себе, розуміти й відчувати себе та інших, підтримувати стосунки, жити повним, насиченим емоційним життям та правильно ставитися до проблем.

Як розвивати ЕQ та які книги використовувати?


Коли говорять про ІQ, то тут зрозуміло – потрібно використовувати різноманітні вправи-тренажери для прокачки мозку. А що ж використовувати для розвитку ЕQ? Книжки-картинки  - це найкращий тренажер для прокачки емоцій. Адже вони побудовані у форматі вербальної та візуальної інтерпретації, тобто малеча дивиться на ілюстрації та розповідає про емоції, які вона побачила. Також важливо, щоб і батьки приєднувалися до читання картинок: обговорювали, що бачить дитина, чому саме це, щоб вона відчула, якщо була б головним героєм. Не соромтеся говорити й про свої емоції. Адже це надихає малечу та дарує віру, що вона не одна зі своїми почуттями. 

         
  Для розвитку ЕQ обирайте книги з яскравими та емоційними картинками, разом з якими будуть гармонійно переплітатися невеличкі за обсягом тексти. Так, серія “Слухай серцем” (вид-во “Ранок”) має книги, що розповідають картинками про силу духу та безкорисливі шляхи любові та доброти (“Велике серце”), про те, як батьки та діти можуть бути близькими, не зважаючи на обставини та на відстань (“Мамонт”), про вулкан емоцій, який є у кожного з нас (“Титепетль”), про наполегливість на шляху до здійснення свого бажання та про те, як опановувати власні емоції (“Зелена Білка”). А серія “Зворушливі книжечки” розкаже через неймовірно барвисті ілюстрації про любов до мами з татом (“Їжачок та кленовий листок”) та любов тата до сина і його підтримку (“Найкращій татусь”).


Чому важливо розвивати ЕQ з дитинства?
Те, що батьки закладають в дитину до 6 років, з тим вона й піду у доросле життя. Тому, якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина з легкістю знаходила спільну мову з людьми, була відзивчивою та емоційно здоровою, розуміла себе, а також уміла пояснювати свої емоції, розвивайте ЕQ. У Європі вже давно використовують метод читання за картинками. Адже саме вона почала першою говорити про важливість розвитку емоційного інтелекту, який потрібно гармонійно поєднувати з ІQ для всебічного розвитку малечі, її успішного зростання та великих досягнень у майбутньому.

 Книжки-картинки, як ніщо краще, допоможуть дітям зрозуміти важливі емоції та різні переживання, чому вони виникають, як на них реагувати та як ними керувати. Адже у сучасному світі вміння керувати своїми емоціями стає пріоритетним навиком.




понеділок, 30 березня 2020 р.

Українські класичні твори, які не втрачають своєї актуальності.


Є твори, котрі гарно написані і безперечно залишають слід у серці читача. А є й такі, що окрім гарного стилю та емоцій, містять у собі такі важливі та змістовні теми, які роблять твори актуальними на довгі роки. Саме   такі твори пропунуєм вашій увазі
Сьогодні, цілком можливо, ви прочитаєте про ті речі, які турбують і вас, і все сучасне суспільство. Та зміните свою думку про класичну українську літературу:

Олександр Довженко. Україна в огні

У творі зображено український народ під час другої світової війни. Добре описані всі типи персонажів: герої, зрадники, окупанти і пристосуванці. І як ніколи актуальною тематика війни і участі в ній українців є сьогодні. Хтось пішов на фронт, хтось бореться на стороні ворога, а хтось наживається на чужому горі. У творі дуже добре описано, як легко українців розсварити і розкинути по різні сторони барикад, що ми не можемо не помічати в нашій сучасності.

Михайло Коцюбинський. Intermezzo

Актуальність цього твору не зникне, поки не зникне остання людина у цивілізованому світі. Адже поки існує розумна людина — існує і її відвічна боротьба з собою та навколишнім світом. А у великому місті кожному часом хочеться сховатись, або втекти куди подалі і залишити себе — собі. Облишити все, аби тебе оточували лише тиша, сонце і природа. А місто все тягне свої залізні руки по твою душу. Той, хто хоча б одного разу прочитає цей твір — безперечно захоче перечитати його знову.

Ольга Кобилянська. Людина

Тематика цього твору була у ті часи для України не властивою, але Ольга Кобилянська певно випереджала свій час, адже твір її лишається актуальним і донині. Він розкриває проблематику ставлення суспільства до жінки і її ролі у цьому суспільстві. Ідею необхідності відстоювання жінками своїх прав та свобод, прагнення до освіти і гідної праці та поваги до жінки як до особистості.
Людина — твір про молоду освічену жінку, яка не може миритись зі становищем у міщанському середовищі. Її погляди на життя та власне бачення на своє майбутнє сприймаються суспільством негативно і вороже. Та дівчина, котра сповідує ідеали взаємного кохання та поваги — не збирається відступати від своїй цінностей в угоду нав’язаним суспільством стереотипам. А шлюб без кохання вважає неприйнятним.
Попри те, що нині суспільство змінило певним чином своє ставлення до жінок, та все ж воно далеке від ідеалу і твір досі не втрачає своєї актуальності.

Михайло Коцюбинський. Цвіт Яблуні

Людське життя сповнене як прекрасних моментів, так і моментів втрат і розпачу. Інколи, вони навіть можуть переплітатись між собою, даруючи людині невідомі раніше почуття. Так сталось і з головним героєм твору — вбитий горем батько не міг нічого вдіяти, спостерігаючи, як вмирає його маленька донечка. Але при цьому він спостерігав, як цвітуть дерева, все навколо продовжує жити і його оточує неймовірна краса. Таким складним поєднанням почуттів, автор намагався донести до читача, що людина — істота куди складніша, ніж вона сама про себе думає.

Валер’ян Підмогильний. Місто

Відвічний потік селян у місто, в пошуках кращого життя, описаний у цьому романі зовсім з іншого боку. Твір написаний у форматі, зовсім не притаманному українській літературі того періоду, адже автор був одним із тих, хто випереджає час.
Герої твору — амбіційна селянська молодь, котра вирушає у великі міста, або здобувати освіту, розвиватись та реалізувати власні амбіції, на противагу поділу між селянами та жителями міста.

Михайло Старицький. Не судилося

Соціально-психологічний твір, котрий розкриває складність відносин між людьми з різним фінансовим становищем, та перепони, які можуть трапитись на шляху у кохання, коли гроші визначають твоє місце у житті. Також твір вдало розкриває конфлікт особистості, що йде наперекір громадськості. Безперечно, він вартий уваги у будь-який час.


Юрій Яновський. Вершники

Серед тоді ще радянської літератури, цей твір був справжньою знахідкою, адже між його рядками яскраво просвічувався головний заклик до українців — досить вбивати одне одного за чужі ідеали. Він був актуальним, коли українці знаходились в радянські окупації і на стороні ворога боролись проти іншого ворога. Він є актуальним і зараз, коли вороги внутрішні і вороги зовнішні розділили народ на дві частини і зіштовхнули у новій війні.

Марко Вовчок. Інститутка

Твір Інститутка описує волелюбність українців, які все ж рано чи пізно втомлюються від несправедливості та пробуджуються до протестів і боротьби. Але це також соціально-побутовий твір, більшість уваги в якому приділено різним соціальним верствам та конфліктам між ними, які є актуальними й досі.



вівторок, 25 лютого 2020 р.


Цікаві сторінки про життя і творчість Лесі Українки.

                                                                                                                 
У цей день, 25 лютого, 149 років тому народилася геніальна українська письменниця, фольклорист, перекладач, драматург, титан нашої літератури - Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Спробуємо трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати “Ucrainka incognita”.


    Якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.
А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.
    Попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою. Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – “Мишелосіє” через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: “Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає”.

 ●    Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова? Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім “Українка” з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде “Лариса” вона замінила на тендітне та ніжне “Леся”.


            Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як “напровесні” та “промінь”? І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову “промінь” аніж його історичному попереднику “луч“. А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову “мистецтво”. З її легкої руки в нашій мові прижилися також “переможець”, “палкий” та інші слова.

       Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист “Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами”, не відповідав Лесі взаємністю.
Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів “Ні…” Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему “Одержима”. І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.
      Деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.
Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема “хто січкою“. Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі “Блакитна троянда”, яка до слова, в першій редакції мала назву “Нічні метелики”.
    Збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство. Кілька цитат, які вражають:

“КОЖНА ЖІНКА, ЩО СЕБЕ ПОВАЖАЄ, НЕ ПИШЕ НІКОЛИ ЛИСТА ТОГО ДНЯ, КОЛИ ВОНА ОБІЦЯЛА”.
“ЯК ТІЛЬКИ ВІЗЬМУСЬ ДО ЯКОГО ЗАРІБКУ, ТО ЗАРАЗ УСІ ЖАХАЮТЬСЯ, ЩО Я “ПЕРЕТОМЛЮСЯ”, “ВИСНАЖУСЯ”, “ПОКЛАДУ ВСЮ СИЛУ”. ЧИ НЕ ЗНАЧИТЬ СЕ, ЩО МЕНЕ ВСІ МОЇ БЛИЗЬКІ ЩИРО ВВАЖАЮТЬ ЗА БЕЗНАДІЙНОГО ІНВАЛІДА, ЗАСУДЖЕНОГО НА ВЕСЬ ВІК НА ПАРАЗИТНЕ ЖИТТЯ? БО ТАК ВИХОДИТЬ ЯКЕСЬ “ВНУШЕНИЕ”, І Я СПРАВДІ МОЖУ ОПУСТИТИСЬ ТА СЕРЙОЗНО ПОЧАТИ ДУМАТИ, ЩО Я “НІ ДО ЧОГО”.
“УДРУЧАЄ В РОСІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ НАВІТЬ НЕ СТІЛЬКИ ПОРНОГРАФІЯ, СКІЛЬКИ СУМБУРНІСТЬ І БЕЗПОМІЧНІСТЬ ДУМКИ Й ФАНТАЗІЇ, БЕЗПОРАДНІСТЬ В РІШЕННІ НАВІТЬ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ. ТАК, НАЧЕ ЛЮДИ З ЗАВ’ЯЗАНИМИ ОЧИМА ПИШУТЬ”.
“ТРЕБА БУЛО В ЄГИПТІ РОДИТИСЬ, ТО, МОЖЕ, Й БУВ БИ ЛАД, АЛЕ Ж НАЙГІРША ПОМИЛКА МОГО ЖИТТЯ – СЕ ЩО Я ЗРОСЛА У ВОЛИНСЬКИХ ЛІСАХ. А ПРОТЕ Я НЕ ЗГАДУЮ ЛИХОМ ВОЛИНСЬКИХ ЛІСІВ. СЬОГО ЛІТА НА ЧЕСТЬ ЇМ НАПИСАЛА ДРАМУ-ФЕЄРІЮ. Я ДУЖЕ ЛЮБЛЮ КАЗКИ І МОЖУ ЇХ ВИДУМУВАТИ МІЛЬЙОНИ”.
“КОЛИ ВИБИРАТИ З ДВОХ, ТО Я ВЖЕ ВОЛЮ БУТИ ДОН-КІХОТОМ НІЖ САНЧО ПАНСА, БО ТАК МЕНІ БІЛЬШЕ ПО НАТУРІ, ТА Й НАВІТЬ ПО ФІГУРІ”.
“ЧАСТО, ЛЮБЛЯЧИ КОГОСЬ, Я ДУМАЮ: ЯКБИ ВІН БУВ ОТАКИЙ І ТАКИЙ, ВЧИНИВ ТЕ І ТЕ, ТО Я Б ЙОГО НЕ ЛЮБИЛА, АЛЕ ЯКБИ ХТО ІНШИЙ МАВ УСІ ТІ ДОБРІ ПРИКМЕТИ, ЩО СЕЙ, ТО ЧИ Я Б ТОГО ІНШОГО ЛЮБИЛА? НЕ ЗНАЮ… НАВРЯД. В КОЖНОМУ ПОЧУТТІ ЄСТЬ ІЩЕ ЩОСЬ НЕДОСЛІДИМЕ, І ТЕЄ “ЩОСЬ” ДАЄ БАРВУ ЦІЛОМУ ПОЧУТТЮ”.
      Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав “єдиним мужчиною в нашому письменстві”. Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.


      Існує астероїд, названий на честь поетеси. Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

       В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.



  

середа, 29 січня 2020 р.


Гаряче книжкове чтиво для найвибагливіших гурманів.

Не секрет, що книжкові новинки полюбляють усі відвідувачі бібліотеки. Адже саме у День нової книги можна першим захопити те, що ще навіть ніхто не гортав. Такі книги ще пахнуть фарбою, а ти станеш їх першим читачем. Отож, розмаїття цікавих та  яскравих  книг представили для читачів бібліотеки. Відвідувачі познайомилися з виданнями художньої літератури, відкрили для себе  імена письменників, які нещодавно з’явилися у сучасному просторі. Читачі зупинялися  біля Book локації “Гаджети? Посперечаємося”. Не залишився поза увагою підлітків й інформаційний колаж “Мотивація: до чого, для чого?”. Діти із задоволенням переглядали  книги, спілкувалися і обмінювалися враженнями. Психологічні тести, інтелектуальні вікторини допомогли підліткам краще пізнати себе та перевірити власні знання.
Працівники бібліотеки презентували юним читайликам книгу “Фонтан казок“. Це казки Сашка Дерманського, Івана Андрусяка, Зірки Мензатюк, Юрія Винничука, Лесі Воронини. Кожен, хто переступав поріг бібліотеки, був вражений книжковою вітриною “Приголомшливі пригоди просто поруч”, особливо книгами автора та ілюстратора, відомого на весь світ – Агостіна Траїні. Це серія книжок про пана Водицю, де головний герой доступно та кумедно знайомить малюків із навколишнім світом і процесами, що в ньому відбуваються.
Тож кожному читачеві знайшлася книга за його вподобанням. Особливо радує те, що багато читачів приходили до бібліотеки разом з матусями, бабусями, татусями. Дорослі також не залишилися поза увагою. Вони мали можливість обрати літературу на свій смак.







понеділок, 13 січня 2020 р.


Незвичайні пам’ятники в Україні.

В Україні є багато різноманітних пам’ятників, присвячених відомим особистостям чи історичним подіям. Іноді серед класичних статуй і монументів трапляються досить незвичні екземпляри. Найкращі з них, звичайно ж, не залишаються без уваги, викликаючи бажання відвідувати їх знову і знову. Сьогоднішня добірка пропонує познайомитися з найцікавішими пам’ятниками України. Ви зможете побачити, на що здатні руки і уява скульпторів. Звичайно ж, тут представлено далеко не всі монументи і скульптури, непересічність яких викликає інтерес у будь-якого перехожого.



Пам'ятник Ільфу і Петрову «12-тий стілець» Охочих подивитися на цей легендарний монумент завжди повно. Чудово, що пам'ятник зроблено у вигляді стільця, вам неодмінно захочеться присісти після того, як вистоїте в довгій черзі.

 вул. Дерибасівська, Одеса.

  
         

        Пам’ятник маленькій канатохідці Вуличний монумент юної акробатки не випадково встановлено в одному з висотних районів столиці. Цей пам’ятник покликаний бути прикладом, що нагадує про необхідність знайти баланс в   сучасному світі.


  вул. Струтинського, Київ.






Пам’ятник футбольному м’ячу Символ харківського футболу стоїть на тому місці, де раніше збиралися шанувальники спорту, щоб обговорити останні новини. У церемонії відкриття двотонного бронзового м'яча взяв участь сам Блохін, який забив свій 200-тий м'яч саме в першій столиці України.

 парк ім. Шевченка, Харків.






Пам’ятник винахідникам гасової лампи Часи гасових ламп уже давно пройшли. Однак, відвідавши Львів, можна познайомитися з винахідниками першого штучного освітлення. Тут біля кафе-музею «Гасова лампа» у бронзі увічнені їх фігури.

 вул. Вірменська, 20, Львів.




Пам’ятник галушці Страви з галушок заслужили особливу народну любов, не дарма ж Гоголь оспівував їх у своїх творах. Кажуть, що справжні галушки роблять тільки в Полтаві. Тут їх настільки сильно люблять, що присвятили цілий пам’ятник.

  пл. Соборна, Полтава.






Пам’ятник деруну. Галушки – не єдина улюблена страва українців. Наприклад, деруни є традиційним частуванням для Полісся. Тому в одному з міст Житомирської області вирішили встановити гранітний монумент, присвячений цій страві.

 парк ім. Островського, Коростень.







Скульптура «Колобки» Цей пам’ятникще називають «Закоханими колобками», хоч як такої назви він немає, так скульптуру нарекли місцеві жителі. Ці кумедні ковані фігурки дуже часто трапляються на весільних фотографіях.

  набережна у Дніпрі.








Пам'ятник «Друг» Пам’ятник, присвячений другу, оселився на одній із площ Кривого Рогу. Натхненням для створення бронзової композиції послужив мультфільм «Жив-був пес». Кажуть, якщо потерти вовку пузо і загадати бажання – воно неодмінно збудеться!

  пр. Поштовий, Кривий Ріг.




Скульптура «Їжачок у тумані» Ще один пам’ятник, присвячений старому радянському мультику, має назву «Конячка», хоча всі звикли називати його «Їжачок у тумані» і ніяк інакше. Кияни так сильно люблять цього персонажа, що взимку загортають його в непотрібний дитячий одяг. Напевно, не хочуть, щоб їжачок замерз, чекаючи на конячку.

  вул. Рейтарська, Київ.



Пам’ятник рюкзаку Це перший у світі пам'ятник, присвячений рюкзаку. Розміром майже з людину, він стоїть у дворі географічного факультету одного з львівських університетів. Згідно із задумом автора, цей наплічник служить символом єднання людей різних поколінь і національностей.

 вул. Дорошенка, Львів.





Пивний пуп Власник одного з львівських ресторанів увіковічнив, хто б міг подумати, пивний пут. Подія сталася у 2015 році та з того часу приваблює все більше туристів до міста Лева. Так от любов до мистецтва і пива.

  пл. Ринок 18, Львів.






Скульптури птахів у парку Київських інтелігентів Один із київських парків наповнено скульптурами різних птахів. Рибалочка, крук, сова і горобець втілюють в собі певний прошарок інтелігентів, яких, на думку автора, Костянтина Скритуцького, сьогодні фактично не залишилося.

 вул. Олеся Гончара,





Скульптура «Сажотрус» Львівський сажотрус сидить на димарі одного з місцевих ресторанів під назвою «Дім легенд». Під пахвою він тримає циліндр, і якщо закинути туди монету, то весь наступний рік вас буде супроводжувати пані Удача.

 вул. Староєврейська, Львів.







Пам’ятник сантехніку Бажання висловити подяку всім працівникам водоканалу надихнуло на створення цього пам'ятника. Тернопільський сантехнік – це збірний образ міського водопровідника і своєрідна данина важкій праці.

  вул. Кардинала Сліпого, Тернопіль.






Пам’ятник водопровідникові Пам’ятник, який завершує низку монументів, присвячених працівникам комунальних служб, у народі носить ім’я «дядя Вася». Це чавунна скульптура черкаського водопровідника. Він, до речі, єдиний професійний пам'ятник у цьому місті.

 вул. Ватутіна, Черкаси.





Пам’ятник каштанам Каштан – одвічний символ Києва. Тому, прогулюючись вулицями міста, не дивуйтеся, коли натрапите на бронзову копію цього дерева. Насправді, пам'ятник «каштанам, що розкрилися» символізує відродження, його присвячено всім мамам і їхнім дітям.

  вул. Михайла Грушевського, Київ.







Сад скульптур Харківський сад скульптур розташовано у самому центрі міста. Деталізовані композиції виконав відомий ізраїльський майстер Франко Мейслер. Ці фігури, безумовно, прийшлися до душі жителям Харкова і його гостям.

  вул. Сумська, Харків.







Монумент «Яйце життя» Незвичайна бетонна скульптура у формі яйця є під Києвом на виїзді з Іванкова. Цей монумент символізує життя і родючість землі, яка обов’язково відновиться після важкої «чорнобильської хвороби».

  вул. Поліська, Іванків.







Пам’ятник «Бичкові-годувальнику» Жителі Бердянська з особливим трепетом ставляться до азовського бичка. На цій рибі тримається економіка всього Приазов’я. Але вирішальну роль бичок зіграв під час голоду 30-тих років і в повоєнний час, врятувавши життя тисячі людей.

  пл. Приморська, Бердянськ.





Пам’ятник огірку Ніжинський огірок став першим пам’ятником овочу в усій Україні. Особливий посол, рецепт якого, за легендою, належав древнім грекам, прославив місто на довгі часи. Сама Катерина II вимагала до свого столу тільки ніжинські хрусткі огірки.

  вул. Шевченка, Ніжин.







Монумент «Слава помідору!» На вирощуванні помідорів спеціалізується весь Кам’янсько-Дніпровський район, що в Запорізькій області. Встановивши пам’ятник на центральній площі міста, жителі хотіли висловити свою подяку овочу-годувальнику.

  вул. Гоголя, Кам’янка-Дніпро







Пам’ятник заробітчанам Перший в Україні пам’ятник заробітчанам стоїть на одній з автобусних зупинок у Закарпатській області. Саме в цьому місці колочавці проводжають рідних і близьких, які прагнуть забезпечити нормальне існування своєї сім’ї.

  вул. Шевченка, Колочава.







Пам’ятник глядачеві Одеса – дивовижне місто. Так, один із міських музеїв вирішив присвятити пам’ятник своїм глядачам, розмістивши у дворі фігуру, яка символізує прагнення до духовних цінностей.

  вул. Софіївська,












На центральній площі Кам’янця-Подільського, поруч з міською ратушею, височіє оригінальна статуя – пам’ятник туристу. Скульптура, виконана із заліза, постала перед жителями та гостями міста на урочистому відкритті туристичного сезону. Нова пам’ятка добре вписалася в архітектурну композицію центру  на Ратушній площі.