Ті, кого приручили: 5 книг, які навчать дітей відповідальності

     Про те, що ми маємо бути відповідальними за тих, кого приручили, ще Лис розповідав Маленькому Принцу. Наслідки бездумного приручення бачимо на вулицях багатьох міст – сумні коти і песики-безхатьки марніють на холоді й голоді або силою вигризають свій шматочок їжі і клаптик тепла. Поступово наше суспільство таки рухається до того, щоб вибір домашнього улюбленця, не менш відповідальний, ніж народження малюка, був усвідомленим.

     Але що робити, коли дитина так довго випрошує собачку, що ось-ось не витерпить і принесе з вулиці першого-ліпшого? Найперше – поговорити про бажання і потреби чотирилапого друга, а також про те, як зміниться життя після його появи і чи готові ви до цього. А допоможуть з такою розмовою ці книги, у яких ви знайдете багато корисних і цікавих речей про відповідальність за «тих, кого приручили».

«Усміхаки» Лариса Денисенко («Видавництво Старого Лева»)

     Якщо  дитя мріє саме про песика, то почати найліпше з цієї нехудожньої новинки, яку написала досвідчена собачниця і чудова письменниця Лариса Денисенко. «Усміхаки» – це легка і цікава, кльово ілюстрована книжка-порадник, у якій можна знайти геть усе, що варто знати про песиків, – від годування й вигулювання до того, як реагувати на їхні пісюшки і подерті цуценятами шпалери.

     Поради Лариси Дениченко – надзвичайно практичні й корисні. Якщо дослухатися до них вже від етапу обирання песика (а письменниця радить зважати і на свою фізичну підготовку, і на спосіб життя, і на зайнятість – виходячи з цього, орієнтуватися або на жваві, рухливі породи, або на собачок-домосідів), то вбережеш і себе, і свого улюбленця від багатьох розчарувань. Є у книжці і про щеплення, і про їжу, і про забавки, і про те, як поводитися з чужими псами під час прогулянки.

    Книжка написана легко і доступно для дітей і з величезною симпатією до песиків усіх порід, мастей і побутових звичок. Вона налаштовує на порозуміння зі своїми улюбленцями – навіть тоді, коли вони роблять якусь шкоду. А ще Лариса (відома не лише як письменниця, а і як право захисниця) налаштовує маленьких читачів бути свідомими собачниками. А це значить – дбати не лише про свою тваринку, а й про довкілля та перехожих: прибирати собачі каки, вигулювати великих псів лише у намордниках і наглядати за ними весь час – аби і песику, і його господарю, і всім довкола було максимально комфортно.

«Ракета на чотирьох лапах», «Розшукується ракета на чотирьох лапах»
та «Нові пригоди ракети на чотирьох лапах», Джеремі Стронг («Видавництво Старого Лева»)

   Серед песиків, як і серед людей, є слухняні чемнюсики, а є енергійні бешкетники. Якщо ти щасливий власник собаки другого типу – вітаю: крім відповідальності за неї ти ще муситимеш розділити із нею відповідальність за все те, що вона натворила. А Треворова Стрілка – не просто непосида, а справжня ракета на чотирьох лапах, шалена і некерована. Прагнення до швидкості, смачної їжі і просто веселощів частенько приводять Стрілку у різні халепи, а її господаря – у відділок міліції. І хоч Тревора зі Стрілкою з буцегарні щоразу визволяють батьки, та братися за перевиховання собаки не поспішають: є у неї господар – хай займається.

    Упродовж трьох книг серії Тревор і його подруга Тіна не дуже успішно намагаються дресирувати Стрілку, а ще – з усіх сил захищають свою невиховану собаку від інших псів і людей. Адже неприязнь місцевого полісмена, сержанта Смага до збитошної тваринки досягає найвищого рівня і на неї оголошують полювання гицелі. Та Тревор готовий абсолютно на все, щоб порятувати свою неслухняну, але таку любиму псяку.

    Надзвичайно смішні книги, у яких безліч кумедних пригод і курйозів, вони не лише розважають читача, а й показують приклад того, як піклуватися про домашню улюбленицю навіть тоді, коли вона зовсім нестерпна. Не опускати руки, коли проти вас, здається, ополчилося все містечко, виводити на прогулянки, навіть якщо з них повертаєшся перемазаним багнюкою, винаходити мільйон способів дресирування, навіть коли на неї махнули рукою усі кінологи. Бо собака – це як маленька дитина: якщо ти вже маєш і любиш її, то мусиш бути терплячим і турботливим, що б вона не натворила.

«Маленький песик купить господаря» Ольга Добросовістна («Vivat»)

    Ця книжка познайомить маленьких читачів з життям чотирилапих безхатьків. А воно, як відомо, не найприємніше – холод, голод і відсутність любові. Щоправда, хвостатим героям цієї історії пощастило: у них є чарівний кіт котоФей, який трохи перевиховує своїх підопічних, рятує всю бездомну компанію від недоброзичливих двоногих і загалом дещо поліпшує їм життя. Але головне бажання у всіх цих дворових песиків і котів – відшукати доброго господаря. Або й купити, як на те пішло, бо ж якщо люди купують собі домашніх тварин, то чому не можна навпаки?

    Симпатичні персонажі – лабрадор Професор, маленька собачка Матильда, котоФей та інші – зворушують і завойовують серця читачів. Тож є велика ймовірність, що дитина, яка прочитає цю книжку, не підійме руку на беззахисну тваринку і вже точно не викине на вулицю свого домашнього улюбленця.

«Бігль-старший» Оксана Лущевська («Vivat»)

    Забрати з вулиці бездомного песика – значить ощасливити не тільки його, а й себе. Або й іще когось третього, як у цій історії. Хлопчик Колька-«Колючка» мріє про песика, найкраще – бігля. Але він згоден і на іншу тваринку, навіть черепашку. Однак батьки проти: «Виростеш – заводь собі хоч бегемота, а поки – ні!». Колька мучиться від нездійсненності мрії і водночас дивується, чому старий сусід дядь Рон, який живе самотою, не заводить песика собі – йому ж ніхто не забороняє! І коли одного дня хлопець зустрічає симпатичного старого собаку, дуже схожого на бігля, одразу складає план, як допомогти і песику, і сусіду… Ну і собі теж 

      Ця книжечка Оксани Лущевської – не лише про доброту і милосердя, а й також про відповідальність. Адже дядь Рон боїться брати собі пса не тому, що не любить собак, а тому, що зважає на свій поважний вік і думає про те, хто піклуватиметься про тваринку, якщо із ним щось станеться. Тож читачам буде цікаво дізнатися, чи вдасться Кольці переконати сусіда вирішити цю дилему на користь бігля.

«Айван, єдиний і неповторний» Кейт Еплгейт («КМ-Букс») 

    Ця книжка дещо вибивається із нашої добірки, адже її герой – не звичний нам песик чи котик, а… самець горили. Але історія, розказана ним – Айваном – якраз про те, що буває, коли люди приручають тваринку, роблять її членом своєї сім’ї, а коли зміняться обставини чи вона просто набридне, – кидають назад у клітку.

     Коли справжню сім’ю Айвана – батька-вожака, маму і сестер – вбили люди, він втратив усе. Але згодом його «всиновила» людська сім’я. До хлопчика-горили вони ставилися як до звичайного хлопчика: Айван носив людський одяг, пив полуничний шейк, їздив з «батьками»-людьми на бейсбол і в кіно і задував на день народження свічки на торті. Але коли дитятко-горила стало рости і приносити забагато клопоту, його вирішили використати в інший спосіб. І ось уже Айван сидить у клітці невеликого цирку-зоопарку, дивиться у старий телевізор і почувається самотнім, покинутим і нещасним.

    Тварини безмовні, тому не можуть нам розказати про свої почуття. Але волею авторки наділений даром мови Айван дуже просто і водночас емоційно сильно переповідає свою історію. І вона спонукає дітей подумати про те, що домашні тваринки – не неживі іграшки, які можна заховати, викинути або передати комусь іншому, коли набриднуть. Тварини прив’язуються до своїх господарів, по-своєму люблять їх і дуже страждають, коли стають непотрібними.