Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік. 7 травня 1945 року командування Третього Рейху підписало акт про капітуляцію Німеччини у Франції. Наступного дня 8 травня його ратифікували в Берліні. Потім вночі 8 травня на вимогу Сталіна був підписаний ще один "Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини" - за московським часом це сталося 9 травня. 8 травня в більшості країн Європи відзначається як День Перемоги. В СРСР свято відзначали 9 травня через різницю часових поясів. 

Україна також довгий час святкувала День Перемоги 9 травня. Однак у 2015 році Верховна Рада України встановила День пам'яті і примирення і День Перемоги над нацизмом 8 травня. Символом дня став червоний мак, який уособлює кривавий слід від кулі. Світова традиція вшановувати пам’ять жертв війни саме квіткою маку з’явилася після Першої світової. Її появу пов’язують з іменами двох людей: канадського військового лікаря Джона Мак-Крея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Під враженням боїв у Бельгії в 1915 році Мак-Крей написав вірш “На полях Фландрії”, що починався словами:
У полі Фландрії поміж хрестами
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є… (переклад Наталії Безсонової)

У 1918 році викладачка Університету Джорджії Мойна Майкл під враженням від вірша Мак-Крея написала власний вірш "Ми збережемо віру", в якому заприсяглася завжди носити червоний мак на знак пам’яті за загиблими. Мойна Майкл опікувалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни і для того, щоб зібрати більше коштів, запропонувала виготовляти штучні маки з шовку і продавати їх. Вона ж уперше з’явилася на людях у чорному пальті, прикрашеному шовковим червоним маком.

У 1920 році Національний Американський легіон зробив червоний мак офіційним символом вшанування пам’яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. У 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. Пізніше цей символ поширився у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії. Після Другої світової мак став загальноприйнятим символом вшанування пам’яті жертв війни.

В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у кровопролитних світових війнах. Червоний мак із давніх-давен є могутнім талісманом українського роду, адже означає красу, молодість та їхню скороминущість. Із 2014 року Україна приєдналася до світової традиції. Харківський дизайнер Сергій Мішакін розробив символічне зображення маку у вигляді чотирьох кіл, що накладаються одне на одне.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних. 

На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-кого на планеті.

Після перемоги у російсько-українській війні наша держава та український народ отримають нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ. Нехай цей День пам'яті стане важливим символом нашої єдності та співчуття з тими, хто став жертвою війни та насильства. Нехай ми завжди пам'ятаємо про те, що лише разом ми можемо зберегти мир та свободу. Тримаймося українці, адже ворог не спить і щодня атакує нашу Батьківщину. Хочеться сказати словами кобзаря: "Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!". Ця сумна врочиста подія ще одна можливість пережити відчуття гордості за український народ, згадати його патріотичні подвиги у боротьбі з нацизмом.