Китайський Новий рік.

      Китайський Новий рік за традицією - Чунь цзе, що значить Свято весни, є для китайців самим головним святом, його відзначають вже більше двох тисяч років. Воно приходиться на перший новий місяць першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. З введенням григоріанського календаря це свято почали називати „святом весни”, щоб відділити його від Нового року за західним стилем. У побуті Чунь цзе називається „Нянь” (нянь - значить "рік").

За легендою Нянь – це страшне люте чудовисько з рогами на голові, що жило у древньому Китаї. Цілий рік він знаходився і глибині моря, і тільки в канун нового року виповзало з води, вривався в поселення, поїдав там худобу і губив людей. Тому селяни дуже боялися його і щорічно перед настанням Нового року цілими сім’ями полишали села і утікали в гори, щоб сховатися від страшного звіра Няня.

Одного разу перед Новим роком, коли селяни Тао хуа („квітки персика”), підтримуючи старих, з дітьми на руках залишали село, туди прийшов старий жебрак зі срібного кольору вусами. В одній руці він тримаю тростину, в іншій – торбу. В цей час деякі селяни закривали вікна і запирали дім, інші збирали речі в дорогу, треті вели худобу, іншими словами, всі були зайняті і всі були в стурбовані, тому ніхто не звернув особливої уваги на цього старика. Тільки одна жінка дала йому трохи їжі і почала умовляти його скоріше залишити селище, щоб уникнути зустрічі з Нянем. Однак цей дідусь, усміхаючись, відповів: ”Дозвольте мені залишитися у вашому домі на ніч, і я вигоню Няня з села.”

Жінка з подивом подивилася на старого і помітила, що цей сивий чоловік з моложавим обличчям виглядає бадьорим та міцним, але все ж умовляла його сховатися з усіма від хижого Няня. Однак старий стояв на своєму, і жінці довелось піти одній.

Близько опівночі Нянь увірвався до селища. Цього разу він помітив, що у селі щось не так, як було раніше. З жахом помітив Нянь, що в одному домі горить вогонь, а двері пофарбовані червоною фарбою. А коли він добрався до входу у будинок, у дворі почувся тріск бамбукових хлопавок. Він не насмілився увійти у двір. Виявляється, Нянь боїться червоного кольору, яскравого полум’я і гучного шуму. В цей момент ворота відчинились, з них вийшов старий у червоному халаті і голосно засміявся. Нянь сильно перелякався і втік.

На другий день селяни повернулися. Побачивши, що в їх домівках все уіле, вони дуже здивувались. Лише жінка зрозуміла, у чому справа, і розповіла односельчанам про обіцянку старця. Почувши цю розповідь, всі дуже зраділи, вдяглися у нові святкові одежі, поздоровляючи один одного з настанням спокою, щастя і благополуччя. Ця історія швидко поширилася у сусідні села, і всі узнали, як виганяти Няня.

  З того часу щорічно в канун Нового року люди наклеюють на двері червоні парні надписи, запускають хлопавки, в домах горять вогні, люди не вкладаються спати всю ніч, що називається "шоу суй" – „оберігати рік”.

Ніч на Новий рік китайці називають „ніччю зустрічі після розставання”. Для них це сама важлива мить року. Вся родина збирається за святковим столом, який вирізняється багатством і різноманіттям страв. Це вихідні дні. Новорічна вечеря не обходиться без страв з курячого м’яса, риби і (доуфу) - соєвого творогу, який ми називаємо (тофу), тому що в китайській мові назви цих продуктів співзвучні зі словами, що означають „щастя” і „достаток”.

На півночі Китаю на Новий рік прийнято їсти пельмені (цзяоцзи), а на півдні - (няньгао), шматочки, виготовлені з клейкого рису). Мешканці півночі віддають перевагу пельменям, бо слово (цзяоцзи) у китайській співзвучно зі словами „проводи старого і зустріч нового”. Крім того пельмені за своєю формою нагадують злитки золота срібла і символізують побажання багатства. З тієї ж причини мешканці півдня їдять «няньгао», що символізують поліпшення життя з кожним роком.

Перші п’ять днів нового року призначені для зустрічей. Рідні, друзі, однокласники, співробітники навідують один одного і вітають з Новим роком. Традиція дарування подарунків не дуже поширена в Китаї. На Чунь цзе традиційним подарунком є Я-суй цянь – кишенькові гроші у спеціальних червоних конвертах, які прийнято дарувати дітям. Дотримуючись давніх звичаїв, гроші дарують кожній дитині, що прийшла до будинку в перші 15 дней нового року. Якщо червоного конверту під рукою не знайдеться, нічого страшного, можна обійтися і без нього.

На Свято весни кілька днів підряд проводиться гучні народні забави і ярмарки, де виконуються танки лева і драконів, танці „суходільних човнів”, номери на ходулях. Новорічні святкування закінчуються після Свята ліхтарів, на 15 день першого місяця нового року за місячним календарем.

В 2022 році Китайський Новий рік припадає на 1 лютого.

 День відкриття Антарктиди

 

Слово “Антарктика” означає “навпроти ведмедя”. Чому? Стародавні греки назвали крижаний північ “Арктікос” на честь сузір’я Великої Ведмедиці, розташованого на Північному полюсі, але тут не живуть білі ведмеді - для них тут дуже холодно. Антарктида з грецької перекладається як “протилежність Арктиці”.

28 січня 1820 року учасники першої російської антарктичної експедиції (1819-1821) на човнах "Восток" і "Мирный" під командуванням Ф. Ф. Беллінсгаузена и М. П. Лазарєва офіційно відкрили цю загадкову Антарктиду - шостий і останній відкритий материк, але аж до цього дня територія Антарктиди не належить жодній країні світу, а її площа становить 13 мільйонів 661 тисяч кілометрів (континентально близько 52 млн км). Взимку материк Антарктиди значно додає в розмірах.

Цікаво, що Антарктида - єдиний континент без своєї зони часу. Це не тільки найхолодніше місце Землі, але і саме сухе. Середня кількість опадів в Антарктиці становить лише 10 сантиметрів, незважаючи на це, Антарктика містить до 70% від запасів всієї прісної води на планеті.

Клімат і поверхня цієї місцевості так нагадують умови на Марсі, що NASA проводили тут випробування космічної програми “Вікінг”. Тут же знаходяться точки самого сильного і тривалого вітру, найпотужнішої сонячної радіації. Найнижча в світі температура, яка була зафіксована в Антарктиді офіційно - 91,2 нижче нуля за Цельсієм. Влітку - мінус 30-50 градусів.

Тут росте лише два види рослин, причому квіткових - Антарктичний Луговик і Колобантускіто. Вони ростуть в найтепліших зонах материка, в районах двох діючих вулканів. Крім пінгвінів, в Антарктиді немає інших наземних диких тварин. Континент є міжнародною заповідною зоною.

Зараз в Антарктиді позмінно проживає не більше 5 тисяч чоловік.

 

 

 

Голодна кутя або Другий Святвечір: традиції та прикмети

Напередодні Водохреща, 18 січня, українці традиційно святкують другий Святий вечір. Який ще називають “Голодна кутя”.

Весь тиждень до Святвечора дотримуються суворого посту, а з першою вечірньою зорею сідають за святкову вечерю.

За традицією на Другий Святвечір подаються ті ж страви, що і в Навечір'я Різдва, 6 січня, тільки в більш скромній кількості. Якщо в Різдвяний святвечір на столі повинно бути 12 обов'язкових страв, то в Водохресний їх повинно бути менше, проте кількість страв має бути непарною.

 Починають вечерю зі святої води. Потім їдять кутю, запиваючи узваром.

 На Другий Святвечір готують “голодну кутю” - з пшениці з горіхами, медом, без додавання масла або вершків.

 На стіл 18 січня подають пісні страви: вареники з капустою, пісний борщ, смажену рибу, гречані млинці, овочі, кутю та узвар.

 У багатьох регіонах України пекли спеціальний обрядовий хліб (або три хліба). З цим хлібом (хлібами) господар будинку і молодший син обходив будинок і кропив його свяченою водою. Згідно з народними віруваннями таким чином він проганяв з господарства біди і нещастя.

Саме у цей день, після усіх новорічних свят, виносили з хати дідуха, котрий був головним різдвяним символом до ялинки. Виносять його на вулицю і спалюють, аби закликати теплий дух та накликати ранню і теплу весну. Попіл із дідуха розвіюють на городі, щоб був добрий врожай.

Перед вечерею господар молиться разом з усією родиною, першим сідає за стіл та запрошує усіх інших. А після вечері — залишки куті віддають курям, щоб добре неслися.

Не обходиться у цей вечір і без ворожінь — дівчата полюбляють у цей день гадати на своє майбутнє. А дітям подекуди дозволяють ще прогулятись по вулиці зі щедрівками.

Чому другий Святвечір називають “Голодною кутею”?

Тому що увесь день до вечері люди взагалі нічого не їли, постились. А вечеря була набагато скромнішою і не налічувала так багато страв, як на перший Святвечір. Але так само починалась із першою зорею, з ложки куті.

Під час Водохреща, на вулиці зазвичай господарювали найлютіші за всю зиму морози. Тож у цей вечір їх намагались всіляко задобрити. Наприклад, відкривав господар вікно, підносив ложку куті та промовляв: “Морозе-морозе, іди до нас кутя їсти!”.

Також одна з основних традицій у цей день — ходити до церкви посвятити воду, а потім окропити нею всю оселю.

Що не можна робити в Навечір'я Хрещення

 Проведіть цей день в спокої і гармонії, не сваріться і не лайтеся, вважається, що пролиті сльози можуть накликати біду на весь рік.

 У свято не прийнято згадувати померлих.

 Народні прикмети 18 січня

 Щоб зберегти красу і молодість шкіри, у Водохресний святвечір дівчата вмиваються снігом.

 Щоб виконати заповітне бажання, під час вечері поставте на стіл миску з водою і спостерігайте, як тільки вода в мисці ворухнеться (це відбувається приблизно опівночі), виходьте на вулицю і просіть небеса про виконання бажання.

 Якщо в святвечір мете заметіль і дме сильний вітер - буде дощове і холодне літо.

 А ось якщо вдарять сильні морози - то рік буде дуже врожайним і успішним.

 

Якщо в цей день хрестити дитину - то її чекає щасливе і вдале життя.

 У святвечір сняться віщі сни, тому обов'язково запам'ятайте, що вам снилося.

Як і на кожне значиме свято, на “Другу кутю” є ряд прикмет, пов’язаних із прогнозами погоди та врожаєм в наступному році:

·         Якщо на Водохресний вечір сніг іде – чекай доброго врожаю зернових культур.

·         Яка є погода у цей день, такою вона буде і на масницю.

·         Сильна хуртовина цього дня віщує гарний врожай.

·         Якщо на деревах мало снігу, то і ягід зовсім не буде. Якщо ж сніг, навпаки, вже погнув гілки на деревах, то чекайте багатого врожаю.

·         Повний місяць у цей день віщує розлив річок навесні.

·         Якщо зірки на небі з 18 на 19 січня яскраві, то ягнята будуть добре плодитися.

·         Якщо випав сніг у Водохресний святвечір, то весь рік буде врожайним.

·         Якщо на деревах багато снігу, то буде багатий урожай плодів і меду.

·         Якщо у Водохресний Святвечір скупатися в лазні, це дозволить отримати здоров’я і красу.

·         Сніг у цей вечір кидали в колодязь, щоб вода в ньому не зіпсувалася.

 

 

 

 

 

     До обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка надійшло ряд цікавих та актуальних книг, вартих вашої уваги. Вони стануть у нагоді при висвітленні окремих тем шкільної програми: історії, інформатики, правознавства, біології...

 

♦ Мельниченко Н. Українські землі до українців : як жили давні слов’яни / Н.Мельниченко ; іл. О.Продан. – Київ : Портал, 2020. – 128 с. : іл.

         Що ми знаємо про давніх слов’ян і що про них знають науковці? Звідки вони прийшли на ці землі, як воювали, чи бували рабами і чи самі мали рабів. Як будували своє житло, видовбували човни з дубів, чому їли майже саму кашу, що ховали в скарбах і які їхні сліди можна знайти. Про все це і не тільки доступно і цікаво розповідає у своїй книжці авторка.

 

♦ Янішевський Б. Політика. Те, про що тобі не розкажуть дорослі / Б.Янішевський ; іл. М.Скорвідер ; пер. з пол. К.Чикунова. – Київ : Моя книжкова полиця, 2019. – 152 с. : іл.

         Політика. Навіщо ця справа дітям, адже ми вбачаємо у ній лише брудну справу, яку подекуди вершать наші управлінці. Проте, ця книга має бути прочитана кожним маленьким громадянином, розвіяти міфи та увести у таємничий світ політики. В цій книзі ви не знайдете сухих нецікавостей про політику. Завдяки свіжим, живим прикладам, гумору, сміливим яскравим ілюстраціям автор пояснює суть політики та відображає механізми, які керують політикою. Чи влада тільки державна? Чи є демократія найкращим способом управління? Для чого потрібна держава? Звідки держава отримує гроші? Що захищає Конституція і чому вона настільки важлива? Це питання, які виникають дуже часто, а в книзі ви знайдете на них відповіді. Адже ця книжка – про владу. Про те, звідки вона взялася, навіщо існує та як працює.

 

♦ Павловськи С. Професії : оптимальний довідник для планування майбутнього / С.Павловськи. – Київ : Брайт Букс, 2020. – 320 с.    

         У даному виданні зібрана інформація про понад 400 сучасних професій – від таких популярних, як учитель, адвокат, лікар, до тих, про які мало хто знає: менеджер-геріатр, рекламний менеджер, актуарій, трейдер. Ця книжка містить детальний опис кожної професії – обов’язки, кар’єрне зростання, перелік необхідних знань і вмінь, загальний аналіз галузі, пов’язані професії та багато іншого.

♦ Дьякова А. Діти та батьки в Інтернеті: путівник для безпечної подорожі / А.Дьякова, А.Касілова. – Харків : Юнісофт, 2021. – 256 с.

         Сучасні дорослі та діти не уявляють світ без Інтернету, соціальних мереж та онлайн-ігор. Онлайн-простір формує світогляд, допомагає навчатися, розвиває уяву, водночас впливає на родинні почуття, дружбу, романтичні стосунки сучасних дітей та багато іншого. Сьогодні кожна друга людина на планеті має доступ в Інтернет і сторінку в соціальних мережах. Це вплинуло на всі сфери нашого життя: економічну, політичну, наукову тощо.

         Як же зробити час дитини в Інтернеті безпечним? Що таке кібербулінг? Як захиститися від злочинців у мережі? Батькам та дітям допоможе в цьому дана книга. Вона стане для своїх читачів цікавим путівником у світ новітніх технологій, допоможе зробити ваш час в Інтернеті безпечним.

 

♦ Сердюк М. Білл Гейтс / М.Сердюк. – Київ : Агенція “ІРІО”, 2020. – 112 с. – (Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей).

         Герой цієї книжки мріяв, щоб на столі кожної людини був комп’ютер. Біографія наймолодшого мільярдера в історії людства має стати прикладом для кожного. Адже він досяг надзвичайних результатів у житті завдяки наполегливій праці та невичерпній вірі у власні сили. Білл народився у небідній родині, природа нагородила його метким розумом та неабиякими здібностями. В даній книзі йдеться саме про те, як досягти успіху, обираючи правильний шлях у житті. Книга написана цікаво, доступно, легко читається.

 

♦ Вони змінили світ. Лікарі й біологи. – Харків : Юнісофт, 2021. – 120 с. : іл.

         Як подолати всі хвороби світу? Чи можна знайти ліки, що дають зцілення від усіх недугів? Відповіді на ці питання шукали з найдавніших часів. Книга знайомить з легендарними вченими – від Гіппократа до Флемінга. Ви дізнаєтесь про геніальні відкриття, ризиковані наукові експедиції, шукачів доісторичних істот, безстрашних мисливців на мікробів… Це розповідь про людей, безмежно закоханих у свою справу, і про те, як важливо попри все зберігати вірність своїм мріям.

 

♦ Кемп Р. Хороші хлопці : 50 героїв, що змінили світ добротою / Р.Кемп, П.Блоу. – Київ : Книголав, 2020. – 120 с.

         У хлопцях та чоловіках звикли найперше цінувати силу, успішність і харизматичність, та аж ніяк не доброту, щедрість чи вміння дружити. Але дана книга кидає виклик застарілій системі цінностей і знайомить своїх читачів з 50 героями, які показали, що змінити світ можна без меча і власного літака. Тут є спортсмени і політики, винахідники та бізнесмени. Усі вони – видатні люди, які допомогли зробити цей світ кращим та добрішим. Серед них – Луї Брайль, Авраам Лінкольн, Микола Пирогов, Сергій Жадан, В’ячеслав Чорновіл, Барак Обама, Нельсон Мандела… Ця книга відзначає важливі вчинки справжніх героїв і простих чоловіків і доводить, бути добрим справді круто.

 

 

 

16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості. В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.

Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

Толерантність – це насамперед  чесність… Це термін, який означає, що ви терпите думки інших, навіть якщо ви не погоджуєтесь. Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу.  

Водночас  толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.

У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш терпимих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал.

Отже, толерантність – це миролюбність, терпимість до етичних, релігійних, політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншого». 

Спрощене сприйняття толерантності включає одночасно всі види, коли толерантність має місце і у висловлюваннях, і у відносинах, і в діях. 

Своє практичне вираження вона знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час терпіти несприятливі впливи. І на кінець – варто відмітити, що  толерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт». 

Сподівання на те, що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушує Ваші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, не справджуються. 

Тому будьмо добрішими! Будьмо терпимими! Будьмо толерантними один до одного! І буде всім нам щастя.

І у цьому питані допоможуть книги для дітей, які є в нашій бібліотеці

 

Пригоди допоможуть не сумувати.

Осінні дні такі короткі, але пригоди можна продовжити вечорами, коли стемніє, тому обирайте одну з десятка класичних книг, перевірених часом і читайте.  Класика в багатьох людей асоціюється лиш зі шкільною програмою. Насправді ж класичні книги варто читати в будь-якому віці та не обмежуватися написаною програмою, а шукати щось своє.

Рей Бредбері. Напередодні Дня всіх святих / Дерево Геловіну  (The Halloween Tree), 1972 р.

Роман, який дуже добре передає осінню атмосферу. Ви підете з містером Смерчем в чудесну мандрівку до дерева з гарбузами всіх форм, кольорів та розмірів. Там ви дізнаєтеся про День всіх святих, обдумаєте життя та смерть, згадаєте предків. Насправді ж книга ще й розповідає про справжню дружбу та самопожертву.

Чарльз Дікенс . Пригоди Олівера Твіста (Oliver Twist, or The Parish Boy’s Progress), 1839 р.

Добра та натхненна книга про юного хлопчика-сироту вже понад 50 років і перевидається, і отримує нові екранізації. Олівер попри складне життя зберіг у собі найкращі людські якості. Цей персонаж може повернути віру в людей та добро, розчулити серце. Роман став одним з найвідоміших творів Чарльза Дікенса, описи Лондона з боку «низів» суспільства знайомлять з містом зовсім з іншого боку.

Марк Твен. Жанна д’Арк (Personal Recollections of Joan of Arc, by the Sieur Louis de Conte), 1896 р.

Жанна д’Арк — дівчина, яка стала символом Франції та боротьби. Роман нарешті доступний українською мовою. Сам Марк Твен готувався до написання твору довгих 13 років, і дуже серйозно поставився до висвітлення історії Орлеанської діви. Це був останній його завершений роман. Через славу гумористичного письменника, автор видав твір за переклад спогадів пажа Жанни д’Арк.

Артур Конан-Дойл. Етюд у багряних тонах (A Study in Scarlet), 1887 р.

Перший вихід Доктора Ватсона та Шерлока Холмса у світ. Холмс не втрачає своєї популярності багато років, чому свідченням є успіх нових екранізацій історії. Та радимо таки спочатку почитати оригінал. Лондон — місто, яке наче постійно має осінній настрій, дощі, тумани. У цьому його шарм, як і в неймовірних розслідуваннях Холмса.

Джек Лондон.  Мартін Іден (Martin Eden), 1909 р.

Постійні пригоди й випробування з юного віку зробили з Джека Лондона геніального письменника. Цей твір є частково автобіографічним: звичайний моряк Мартін Іден закохався в дівчину з багатої сім’ї та хоче ціною будь-яких зусиль добитися прихильності. Заради мрії про кохану Мартін змінює життя та стає письменником, але навряд ця стежка принесе йому істинне щастя. Роман про творчість, кохання і пошук свого місця в цьому світі.

 

Ґабріель Ґарсіа Маркес.  Осінь патріарха (El otoño del patriarca), 1975 р.

Це історія невеликої країни на березі Карибського моря та збірного образу правителя з різних диктаторів світу. Диктатор вже 100 років при владі після воєнного перевороту. Він вже й забув, коли почалося правління. У Диктатора є безмежна влада, з якою нічого не можна зробити. Завдяки книзі можна розширити кругозір, відчути, як живеться в інших країнах при диктатурі. Може, вам навіть вдасться співпереживати Диктатору, який водночас має все і нічого.

 

Емілі Бронте.  Буремний перевал (Wuthering Heights), 1847 р.

Любов і ненависть, моральні дилеми й важкі рішення наповнюють цей роман. Любов сироти Хіткліфа та дочки господаря «Буремного перевалу» Кетрін притягує та зачаровує. Книгу називають найромантичнішим романом, еталоном англійської класичної літератури. Свого часу твір перевернув літературний світ, адже кохання тут зображено з іншого боку. Диявольська пристрасть, почуття можуть перетворити життя на пекло. Чи вартує це коротких митей щастя?

Річард Бах. Чайка Джонатан Лівінгстон (Jonathan Livingston Seagull), 1970 р.

На що ви готові піти на шляху до мрії? Якою б вона не була, натхнення десь брати треба, і цей філософський твір допоможе. Чайки не літають, мов соколи. Все життя вони рибалять і живуть лише зграєю. Тільки якщо це не наш чайка Джонатан. Він мріє про польоти, швидкість і висоту, до повної втоми вчиться літати та робити маневри в небі. Зовсім сам, без будь-якого розуміння від родичів, які постійно розповідають, як треба жити. Навіть маленька чайка змогла повірити в себе, зробити зусилля та стати мрійником і новатором попри тиск «чайкової спільноти». Вийде і у вас!

Ернест Гемінґвей. Свято, яке завжди з тобою (A Moveable Feast), 1964 р.

Ідеальна книга, щоб відчути атмосферу Парижа, яким він був на початку XX століття. Це книга спогадів самого Гемінґвея про тодішнє життя, перші проби пера та життя з дружиною Хедлі. З книги можна дізнатися не лише про автора та місто, а й побачити портрети інших популярних письменників: Алістера Кроулі, Френсіса Скотта Фіцджеральда, Гертруди Стайн. Сама книга з’явилася із записок письменника в блокноті й видана була вже після його смерті.

Луїза Мей Олкотт.  Маленькі жінки (Little Women), 1868 р.

Роман по чотирьох сестер та їх непрості долі. Усі сестри різні за характерами та шляхом, просто маленькі жінки. Під час читання можна співпереживати кожній, захоплюватися простими американськими дівчатами, які живуть у непростий воєнний час. Водночас можна і подумати про життєві цінності: благородність, вірність, кохання.