Цікаві факти для книголюбів.

 

1. Агата Крісті - найзнаменитіша в світі письменниця. Її незвичайні детективи переведені на 44 мови світу, а загальний тираж складає більше двох мільярдів примірників. 

2. Перше місце за кількістю написаних творів займає Лопе де Вега. Іспанський драматург за все своє життя написав 1800 п'єс.

3. В даний час основними покупцями книг є люди, вік яких становить від 45 років і старше. Саме вони купують більше 50% книг із загального числа світових продажів літератури.

4. У придбанні книг лідируючу позицію займають жінки. Вони обганяють чоловіків, купуючи 68% книг.

5. Може бути, це здасться дивним, але в світі існує хвороба, іменована бібліоклептоманіей. Людям, страждаючим від цієї хвороби, подобається красти книги. Стівен Блумберг - найвідоміший бібліоклептоман. За своє життя він обікрав 268 бібліотеки, викравши більше 23 тисяч рідкісних книг, які в сумі оцінюються на 20 мільйонів доларів. Для поповнення своєї незвичайної колекції Блумберг йшов на величезний ризик і проникав в бібліотеки, використовуючи шахту ліфта та вентиляційні системи.

6. Серед біографій знаменитих особистостей також є свої рекордсмени. Біографія Вінстона Черчілля є найдовшою написаної історією життя, складовою 22 томи.

7. У книжковому світі існують і ліліпути. Важко уявити, що дванадцять крихітних книг світу можуть вміститися в їдальню ложку! Тим не менш, це можливо. До самим маленьким книжечок відносяться екземпляри Конституції Франції, Корану, англійського словника, що включає в себе більше 12 тисяч слів та інших книг.

8. У ваговій категорії перше місце займає географічний атлас. Він знаходиться в Британському музеї і його вага становить 320 кг.  Висота атласу - більш 1 метра.

9. Багато читачів доходять до 18 сторінки, а потім втрачають до книги інтерес.

10. Щоб написати хороший роман, автору потрібно приблизно 475 годин.

11. Люди, які постійно читають книги, беруть участь в благодійних та волонтерських роботах в 2,5 рази більше , а в спортивних заходах в 1,5 частіше, ніж ті, які відносяться до літератури нейтрально. 

Щоб стати казково багатим, не обов’язково щось красти чи стати голлівудською зіркою. Достатньо вміти цікаво писати. Найуспішніші письменники в історії.

 Агата Крісті.

Цао Сюецинь.

 Антуан де Сент-Екзюпері.

 Чарльз Діккенс.

 Джон Рональд Руел Толкін.

 Роберт Лоуренс Стайн.

 Джоан Роулінг.

 Що ми не знаєм про українські казки.

Самі собі принцеси.У казках усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших.Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і “Попелюшка”, і “Білосніжка”. Врода – головна риса героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та струнку талію.

На Заході бути “на світі всіх милішою та гарнішою” – це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, що прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.

В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна – тобто спадщина передавалася за материнською лінією і йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати. Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби. Що ж цінували в український жінці значно більше за вроду? Відповідь знову дадуть казки – головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість. Вміння обробляти землю та вести побут, створювати домашній затишок – от що було запорукою вдалого шлюбу в тому числі й для казкових героїнь. Саме завдяки цьому українська Попелюшка – Дідова дочка – завжди вигравала у злої мачухи та її ледачої дочки.

Ілля Муромець – наш. Найдавнішим жанром героїчного епосу українського народу були билини. На користь їхнього українського походження говорить, по-перше, час виникнення – в період становлення Київської Русі.

По-друге, місця, де в билинах відбуваються події, – це Київ, Чернігів, тощо.
Так, в билині богатир Ілля Муромець доїжджає з дому до Києва всього лиш “від заутрені до обідні”. І не дивно, адже його дім зовсім поруч – це містечко Муромськ, що на Чернігівщині (за іншими переказами – однойменний острівець неподалік від Києва).

А інший богатир, Кирило Кожум’яка, від початку мешкав у Києві. Як же сталося, що цих супергероїв ми переважно знаємо в контексті російських казок? Річ у тім, що в українців, попри розвинену усну народну творчість, не було традиції записувати тексти казок та легенд. Історії передавались з уст в уста – таким чином дійшли вони згодом і до північних сусідів, які охоче їх привласнили і перекроїли на власний лад.

І Кощій Безсмертний – також. В українській казці про Івана Вітра головним антигероєм є страшний змій Козьолок, подолати якого у двобої нікому не вдавалося. Зазнавши поразки, Іван Вітер вирішує діяти хитрістю: за допомогою жінки змія вивідує, де ж зберігається сила Козьолка. І виявляється, що вона – у чистому полі, де під великим каменем сховано скриню.

Проте, на користь його українського походження говорить той факт, що, за думкою дослідників, сюжет казки про Івана Вітра, яка у своєму сучасному вигляді має багато тематичних нашарувань різних епох, вперше виникла ще за часів архаїки, а отже, Козьолок значно старший за російського Кощія Безсмертного.

Герої, які є лише в українських казках. Сюжети казок в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі, котрі зустрічаються тільки в українських казках.

Це Дівка-семилітка – дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.

Пан Коцький – старий кіт, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.

Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба, матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова – вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж – з’їсти за лінощі.

Також автентичні українські герої – Івасик-Телесик, хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко, який розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави.

А ще цікавий персонаж – Видимо-Невидимо: невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловіку провчити жорстокого пана.

Казки-мандрівники. Деякі українські казки переїхали до інших країн.Так, наприклад, Котигорошко “перебрався” до сусідньої Білорусі, а казка “Про Вужа-Царевича та вірну жону” відома в Литві як “Егле – королева вужів”.

Українська казка “Про Івана Багатого” – це те саме, що й французька казка “Кіт у чоботях”. Але є приклади набагато ширшого “покриття”: так, українська “Кривенька качечка” відома в Японії під назвою “Журавка”, “Про багатого і бідного брата” – у В’єтнамі як “Карамблола”, а казка “Чому море солоне” з такою самою назвою і сюжетом існує на Філіппінах.

Вітчизняний “майстер Йода”. Українські казки дивовижним чином переплітаються не лише з казками інших народів світу, але й з поп-культурою.

Ось, наприклад Ох – персонаж з однойменної казки: маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою. До того ж – учитель, що бере собі в науку хлопця, з котрого за допомогою дуже жорстких (або ж навіть жорстоких) методів робить такого самого могутнього чарівника, як і він сам. Невідомо, чи, вигадуючи свого майстра Йоду, Джордж Лукас знав про українського Оха, але вийшло дуже схоже.

“Поганці” не на 100%. Що окремо вирізняє українські казки, так це відсутність стовідсотково негативних персонажів. Дослідники пояснюють цей факт прадавнім походженням більшості сюжетів казок, які виникли ще задовго до приходу християнства з його однозначним поділом на чорне й біле. Так, наприклад, найпопулярніший злотворець Змій у казках виявляє лицарське благородство: влаштовує частування герою, що прийшов його побороти, завжди питає “будемо битися чи миритися?”, передає супротивнику право першого удару тощо.

У давніх українських казках зло могло бути з одного боку грізним, а з другого – помічним. Наприклад, русалки – вони можуть залоскотати, якщо не відповісти на їхні загадки: тобто карають за відсутність розуму. Водяник може затягнути на дно того, хто купається під колесом млина, чого робити не можна.

Польовик насилає вічний сон на тих, хто працює в полі ополудні, коли сонце найбільше пече. Тобто казкові умовно злі герої слугують для регламентації поведінки.

Яскраво виражені негативні ознаки з’являються в подібних персонажів лише з плином часу. Наприклад, в українців побутував культ вовка: ще за архаїчних часів люди поклонялися йому як тотемному божеству. Вшановуючи його, чоловіки племені вдягали на себе шкіри (длаки) і намагалися уподібнитися вовчій зграї, вили на місяць. Із приходом християнства язичницькі боги та тотемні тварини були демонізовані, і таким чином вовкодлаки (люди у вовчих шкурах, що поклонялися божеству та не коїли чогось лихого) перетворилися на вовкулаків – однозначно негативних персонажів-убивць.

Українські “аватари”. Як відомо, слово “аватар” (або “аватара”) означає втілення божества в різних подобах. В індуїзмі цей термін найчастіше асоціюється з Вішну та його десятьма основними аватарами, найпопулярніші з яких Крішна та Рама. Аватари відображають різні риси та прояви одного божества, і в українських казках теж є дуже схожі істоти. Їх важко злічити: це такі персонажі, як Вернидуб, Вернигора, Той, що їсть і ніколи не наїсться, Пийвода, Холод, тощо. Усіх їх об’єднує спільна риса: вони, фактично, здатні виконувати лише одну специфічну функцію, яка потрібна головному герою, аби подолати якісь перешкоди.

Функції ці можуть бути які завгодно: від здатності поглинути будь-яку кількість рідини (як у Пийводи) до вміння грати на музичних інструментах так, що ніхто не може припинити танцювати (Музика). Але ці персонажі реалізують свої надздібності не заради себе, а заради головного супергероя: тобто фактично вони є його “руками й ногами” – аватарами.

Нестрашні страшні казки. У прадавні часи казки слугували іншим задачам, ніж зараз: вони не стільки розважали, скільки пояснювали світ в усіх його проявах – включаючи найтемніші та найсуворіші. Саме тому в казках за буденними речами приховано багато символів, що мають сакральне значення. Так, наприклад, звичайний ліс, в який іде головний герой безлічі казок, – це насправді символ потойбічного світу: адже саме у потойбіччі міфічні герої мають пройти свої ініціальні випробування. Рушник, котрий повсякчас з’являється в різних казках, – це символ дороги, а ще смерті: адже саме на рушниках опускали труну в могилу.

Навіть у звичайній хаті є потойбічні “портали” – це вікна та комин: саме через них – і тільки через них, – може потрапити в помешкання нечиста сила, адже двері для неї зачинені.

Змій і Мачуха: що спільного? Світ казки – це світ нескінченних перетворень і трансформацій, які відображають зміни у суспільстві та людському мисленні.

Особливо це помітно в українських казках на прикладі трансформацій головного злотворця. Найпершим з них, що з’явився ще в архаїчні часи, був Змій – у своїй хтонічній подобі. Але з плином часу він набув антропоморфних рис і, хоч так само називався Змієм, виглядав вже як людина – це відбивало процес поступового відходу суспільства від магічного мислення.

Із приходом християнства Змія з позицій “поганця №1” поступово витіснив Чорт. А вже ближче до наших часів, коли магічне мислення почало поступатися раціональному і героїко-чарівні казки стали менш популярними за суспільно-побутові, найчастіше згадуваним злотворцем стала зла Мачуха – персонаж, в якому вже не було нічого чарівного, але який, фактично, виконував ту саму функцію, що й давній Змій.

 

 

 Що потрібно розповісти дітям до школи.

Ось вже й діти пішли до школи, а для батьків, котрі багато працюють — це справжнє полегшення, адже про їх дітей протягом цього часу турбуватимуться вчителі. Та чи дійсно навчальний заклад це місце, де дитину навчать усьому? Однозначно ні. Є інформація, яку до дітей мають донести саме батьки. І бажано, до початку навчального року. Аби діти встигнули засвоїти і обміркувати інформацію та мати змогу використовувати її у шкільному житті. До вашої уваги 10 важливих пунктів, які потрібно обговорити з майбутніми школярами  аби підготувати їх до життя у навчальному закладі:

1. Дитина не повинна бути як всі. Це мабуть найважливіший і найбільш не очевидний для дитини пункт. У колективі з однолітками дуже важко не втратити свою ідентичність та не піддатись на копіювання поведінки, звичок, манери спілкування. І зазвичай проявляється це не в зовсім хорошому сенсі: прогуляти урок, тому що всі прогуляли, насміхатись над новим учнем, тому що він не сподобався іншим тощо.

Потрібно донести до дитини розуміння того, що вона повинна формувати свою власну особистість і тоді з неї всі будуть брати приклад. Лише в такому разі вона може бути сильною, у хорошому значенні цього слова. Адже сильний не той, хто веде за собою натовп, а той, хто вміє йому протистояти.

Проте, це стосується не лише поганих рис та вчинків. Дитина не повинна рівнятись на інших учнів, навіть якщо вони зразкові. “Вчись як Дмитрик”, “Одягайся як Олексій”, “Бігай як Антон” — всі ці порівняння лише породжують невпевненість та тривогу, що навколо усі роблять щось краще за нього. Дитина повинна прагнути стати кращою, а не стати кимось іншим.

2. Дитина може обирати, які позакласні заняття відвідувати. Всі навколо будуть агітувати вступити у новий гурток, записатись на танці, баскетбол, макраме та ще купу всього.  Погодитись оформлювати шкільну газету і приймати участь у граматичному конкурсі. Але записувати її на всі позашкільні заняття і нарікати “спробуй тільки покинути” це програшна тактика.

Спочатку дитина перенавантажить себе і не встигатиме робити домашні завдання і відвідувати всі гуртки, а потім почне ставитись до цього всього із роздратуванням та приходити для “галочки”. Тобто, втратить цікавість.

Потрібно пояснити дитині, що вона може приходити на пробні заняття і покидати почату справу на першому, третьому або десятому відвідуванні, якщо їй набридне. Ні, це не означає, що вона візьме за звичку покидати почате. Це означає, що вона не витрачатиме час на те, до чого не лягла душа і швидше знайде — що саме їй потрібно.

3. Дитина повинна знати, коли вирішувати питання самостійно, а коли звертатись до батьків. Часто батьки просто запевняють дитину, що потрібно негайно звертатись при проблемах/конфліктах/негараздах до вчителя чи родини. А однолітки у той же час стверджують, що доносити все старшим не можна і цькують тих хто так робить. Саме тому діти схильні йти до останньої крайності і не казати старшим нічого.

Для того, аби уникнути такого ставлення, постарайтесь не бути категоричним: поясніть, що дитина в праві сама вирішувати конфлікти та суперечки, постояти за себе, владнати ситуацію. Проте, може розраховувати на вашу допомогу і підтримку у разі потреби. Варто розповісти, чому саме потрібно повідомляти батькам, якщо виникли проблеми, хтось хоче завдати шкоди або ж ситуація не вирішується попри зусилля.
Так у дитини буде більш довірливе ставлення до батьків, але при цьому вона буде вчитись самостійності і навчиться відрізняти ситуації буденні від тих, виришіення яких потребує допомоги старших.

4. Вчитель — не завжди правий. Це пояснювати вкрай потрібно. Перш за все, аби закріпити довірливі стосунки та створити атмосферу, про яку йшла мова вище, коли дитина може розповісти все батькам. Як повідомити, що вчитель зробив щось не так, якщо у свою відповідь почуєш лише звинувачення?

Потрібно пояснити, що до старших, а особливо до викладачів, треба ставитись із повагою. Адже вони наставники для школярів. Проте вчитель може бути не правий: несправедливо звинуватити у списуванні чи у іншому поганому вчинку, образити словесно чи нав’язувати свою думку, котру дитина не зобов’язана поділяти. В такому випадку школяр завжди повинен вміяти відстояти свою позицію, або ж повідомити батькам про несправедливість.

5. Безпека по дорозі додому. Важливий пункт, для батьків, які відправляють дитину до школи без нагляду. Нічого страшного у цьому немає, якщо пояснити дитині правила поведінки. Не тільки про те, чого не можна робити, але й про те, що потрібно робити у різних ситуаціях.

6. У навчанні головне знання, а не оцінка. Батьки часто вимагають від дітей хороших оцінок, як і всі викладачі. Але кожен має різні здібності і у вашої дитни можуть бути відмінні оцінки з гуманітарних наук, проте низькі з математичних. Страх отримати погані оцінки не поглибить знання, а приведе до списування, підроблення оцінок, хитрощів. Це неправильний підхід до навчання, який може стати звичкою у подальшому житті. Головне не схвальна оцінка, а реальні знання, котрі людина може застосувати у майбутньому.

7. Можна самостійно обирати, на яких предметах акцентувати увагу. В тему до попереднього пунку повинен бути і цей. Адже кожен викладач запевняє, що саме його предмет життєво необхідний, батьки стверджують, що такими є всі предмети, а дитина тим часом забуває подумати про те, що потрібно саме їй. Якщо дати школяру трохи свободи та дозволити зосередитись на цікавих предметах — він зможе глибше їх вивчати і робити це з цікавістю. Такий підхід допоможе у професійному зростанні в майбутньому набагато більше, ніж високий середній бал і такі ж “середні” знання з усіх предметів.

8. Не можна ображати інших. Всі думають про те, щоб їх дитину ніхто не ображав, але слід й подумати про те, чи вона не чинить шкоди іншим. Тут слова зайві, кожен сам знає, як краще до дитини донести негативне значення цькування однолітків, але зробити це неодмінно потрібно.

9. Потрібно захищати слабших та допомагати, співпереживати іншим. Не чинити шкоди — це звісно добре. Але як бути у випадку, коли ти став свідком подібної ситуації? “Не лізь не у свою справу”, “Не вляпуйся у неприємності”, “Оминай конфлікти” — батьки дають своїм дітям такі хибні настанови з добрим наміром, аби захистити. Та натомість ризикують виховати байдужу особистість. Звичка захищати слабших та допомагати іншим безкорисно, допоможе дитині вирости небайдужою, соціально активною людиною. Котра не закриватиме очі на насильство чи злочини.

10. Про те, навіщо взагалі люди ходять у школу в цілому. Не потрібно зводити все до простого ланцюга: отримати хороші оцінки, щоб потрапити у хороший університет, щоб знайти хорошу роботу. Особливо враховуючи, що дитині ці перспектив поки не зрозумілі. Набагато краще акцентувати увагу на цікавих знаннях, формуванні особистості, а також приємних дрібницях: змога познайомитись із новими друзями, займатись у творчих гуртках, тощо. Це допоможе не лише підготувати дитину до походу у школу, але і розвинути цікавість до навчання.

А що думаєте з цього приводу ви? Чи потрібно пояснювати усі ці речі дітям перед 1 вересня?

 31 липня свій день народження святкує англійська письменниця, сценаристка та кінопродюсерка Джоан Роулінг. Примітно, що у її персонажа, - головного книжкового героя 20 століття, який став справжнім феноменом літератури, - Гаррі Поттера сьогодні теж день народження.

До слова, книги про чарівний світ є найбільш продаваними за всю історію Великобританії, а світовий тираж саги склав рекордні 600 мільйонів екземплярів. До дня народження "мами Ро", як частенько фанати полюбляють називати письменницю, ми зібрали деякі  факти про Джоан Роулінг.

        Свою творчу діяльність Роулінг почала ще в ранньому дитинстві. Свою першу розповідь вона написала в 6 років: це була історія про кролика, який раптово захворів на кір. Але довести її до кінця вона так і не змогла. "Щоб навчитися писати, треба багато читати - тільки це і допомагає", - часто повторювала письменниця.

        У 80-ті роки Роулінг захоплювалася музикою - її улюбленим гуртом була The Smiths. Також майбутня письменниця слухала панк-гурт The Clash.

 Джоан Роулінг вигадала дементорів, коли у 25 років стала матір'ю-одиначкою після короткого "катастрофічного" шлюбу. Вона була в страшній депресії, а дементори - це найстрашніше, що може бути, адже залишити людину без позитивних емоцій, сил і щастя може не кожен. До речі, магли бачити їх не могли, але це зовсім не заважало дементорам нападати на них.

        В одному зі своїх інтерв'ю Роулінг розповіла, що її улюблений герой це Альбус Дамблдор, який до слова, їй часто сниться. До речі, у імені Дамблдор є своя передісторія - староанглійською воно означає "бджола", і автор вибрала його тому, що "уявляла, як професор наспівує собі під ніс".

"Дописавши книги про Гаррі, я зрозуміла, що персонаж, з яким мені хотілося б повечеряти, - це Дамблдор. Нам є що обговорити, і я була б рада його порадам. Думаю, кожному в житті хотілося б зустріти Дамблдора", - наголошувала Роулінг.

У 14 видавництвах не наважувались друкувати Гаррі Поттера. Головним мінусом було те, що Джоан - жінка, адже 11-річні хлопчики читати такого не будуть. А ось на 15-й раз видавництво "Блумсбері" погодилося на друк книги. Але тоді Джоан Роулінг попередили, що якщо продадуть хоча б три тисячі книг - це буде величезний успіх. До слова, понад 500 мільйонів екземплярів книги продано по всьому світу.

        Батьки Роулінг познайомилися в 1964 році на лондонському вокзалі Кінгс-Кросс в поїзді. Саме тому письменниця вирішила зробити платформу однією з найголовніших деталей оповідання, що стало даниною особистому сімейному "фольклору" письменниці. "Для мене Кінгс-Крос-дуже-дуже романтичне місце, найромантичніший вокзал виключно тому, що мої батьки тут вперше зустрілися. Я хотіла, щоб Гаррі добирався до Хогвартса поїздом, і, звичайно, він повинен був відправлятися з Кінгс-Крос", - пригадувала Джоан Роулінг.

        Зазвичай на створення персонажа надихають реальні люди, але як тільки вони виявляються у тебе в голові, вони перетворюються на щось інше. Професор Снейп і Гілдер Локхарт "почалися" як перебільшені версії знайомих письменниці людей. А ось Герміона - це проекція Роулінг. Саме тому патронус Герміони - улюблена тварина Роулінг - видра.

 Квідич - це одна з головних родзинок книги про юного чарівника. Виявляється, Роулінг придумала його також в момент душевних переживань. Вона посварилася з хлопцем, через що сильно переживала - пізніше вона говорила, що її стан можна було порівняти з тим, що відчуває чоловік, коли дивиться баскетбольний матч. І це допомогло їй придумати нову гру - письменниця накидала в записну книжку правила нової гри, діаграми, графіки, а також назви м'ячів: вона зупинила свій вибір на квоффлі, бладжері та снітчі.

Загадкові місця, які показують на скільки наша планета унікальна

Мандрівники з досвідом складають свій список місць, які хотіли би побачити в майбутньому, і справ, які б хотіли там зробити. Це вдала ідея, адже, потрапляючи у нову локацію стільки нового відкривається, що забуваєш про що думав раніше. Щоб зекономити час на ваші наступні мандрівки в незвичайні місця, ми вирішили скласти список дивовижних місць на планеті, які варто побачити хоча б раз у житті. Ці місця унікальні. Феномен деяких з них не розкритий й досі. Матінка природа зробила все, аби жителі Землі пишалися красою своєї планети.

Кривий ліс, Польща

У лісі, який знаходиться у Грифінському повіті, ростуть біля 400 деформованих сосен. Дерева були висаджені ще у 1930 році, але що вплинуло на їх вигляд наразі не відомо. Сьогодні ж цей ліс досить популярний серед туристів. Хоч його й називають «кривий», офіційна назва Krzywy Las in Polish.

Солона рівнина, Болівія

Справжнє солоне диво знаходиться в Болівії. Солончак Салар-Де-Уюні не тільки найбільший у світі, але й відомий, як місце, де небо та земля зливаються в єдине ціле й утворюють неймовірний пейзаж. Щороку сюди приїжджають сотні туристів, аби помилуватися простором, який сяє на сонці й змінює фарби щогодини, зупинитися у соляних готелях, та побачити рожевих фламінго.

Озеро медуз, Палау

Загадкове озеро збирає навколо себе людей, які люблять дайвинг. Тут це незвичайна пригода. В озері живе велика кількість медуз, які через маленькі розміри безпечні для людей. Тому, дайвери можуть не тільки насолодитися плаванням з цими створіннями, а ще й доторкнутися до них.

Для всіх відвідувачів озера діють суворі правила: ніякого піску на одязі та засобів для засмаги на шкірі. Все, щоб не нашкодити екосистемі, в якій живуть медузи. Через популярність місця та вплив людей кількість медуз скоротилася з 5 мільйонів до 630 тисяч всього за 11 років.

Національний парк Банф, Канада

Один з найстаріших парків та справжня перлина Північної Америки. Національний парк Банф прославився незвичайними формами каменів, фантастичними озерами, гірськими й наземними льодовиками та хвойним лісом. Тут зберігалась недоторкана природа. Щоб зменшити ефект від втручання людини в природу, там були побудовані 24 величезних переходи й тунелі, що забезпечило збереження середовища існування та захистило від автомобілістів.

Каппадокія, Туреччина

Сповнений історичними пам’ятками один з найстаріших регіонів Туреччини – Каппадокія. Це місце прославилось своєрідними геологічними формуваннями, які унікальні для цього регіону. Пейзажі тут повстають, наче з казок, бо переповнені чудернацькими формами каменів у безкрайніх долинах. Вони утворились мільйони років тому після виверження вулкану.

Найкращий спосіб пізнати Каппадокію – відправитись у подорож на повітряній кулі. Родзинка такої подорожі ще й в тому, що одночасно над долиною підіймаються вгору десятки таких повітряних куль.

Келімуту, Індонезія

Вулкан, у якому приховано три загадкових озера, знаходиться в Індонезії. Дивним є те, що вода в цих озерах різного кольору. Водойми розташовані не далеко один від одного. Вони змінюють забарвлення від блакитного до зеленого, червоного, коричневого та чорного. Колір залежить від температури повітря в різні пори року. Так, тільки у 2016 році, озера змінювали відтінки 6 разів з січня по листопад. Вгадати коли і як озера мінятиму колір неможливо.

Велика блакитна діра, Беліз

Майже ідеально кругла карстова воронка утворилася в центрі Лахтайського рифу. Вперше її відкрила експедиція Жака-Ів Кусто. Науковець вніс це диво природи у список найкращих місць для дайвингу. Глибина Великої блакитної діри 124 метри й під водою розташовані великі сталактити. Виявляється, що раніше це була ціла система вапнякових печер, які обвалилися через збільшення рівня води в океані. Завдяки цьому й утворилося таке диво природи.

Троллтунга, Норвегія

Назва перекладається, як «язик троля». Він розташований на висоті 1100 метрів над рівнем моря і навіть зараз зачаровує розуми багатьох туристів. Існує легенда, що це не просто стрімчак, а справжній троль, який висунув язик поки сяяло сонце. Так цей язик стирчить й сьогодні.

Шлях до Троллтунга не гірший, ніж саме загадкове місце. Любителів природи зустрічають камені незвичайної форми, водоспади, засніжені долини, гарні ущелини, підйоми та спуски.

Печера Очеретяної Флейти, Китай

Печеру на заході від Гуйліня вважають однією з найкрасивіших у світі. ЇЇ назва пішла від очерету, який росте недалеко від печери. Раніше його використовували, аби майструвати музичні інструменти. За переказами, один селянин під час роботи провалився під землю і йому відкрився загадковий та яскравий світ незвичайної печери.

Довгі сталактити та сталагміти, відзеркалюючись у воді підземних джерел, створюють чудові картини. Китайці деяким з них дали спеціальні назви. Тут є й «Фруктова гора», «Недоторканий ліс», «Пагода дракона» й «Кришталевий замок короля драконів». До речі, перші туристи побували у Печері Очеретяної Флейти 1300 років тому.

 

 

16.06.2020

День Інформації "Здорова планета - здоровий ти"

Друзі!

Ви ж, напевно, погоджуєтеся з думкою про те, що збереження прекрасного і загадкового навколишнього світу уже давно не модний тренд, а необхідність та обов'язок кожного з нас. Тоді це відео для Вас! А ще ми сподіваємося, що зможемо переконати і тих, хто має іншу думку з цього приводу.

Історія свята: 9 червня – Міжнародний день друзів.

Традиція відзначати День друзів зародилася у США ще в 1935 році. Тоді Конгрес Сполучених Штатів оголосив першу неділю серпня Національним Днем Дружби, і відтоді він відзначається щорічно. Проте неофіційний міжнародний День друзів святкують і сьогодні, 9 червня. З роками свято отримало величезну популярність, і сьогодні його відзначають у багатьох країнах, також, і в Україні.

Дружба завжди була великою цінністю у житті людини, адже відшукати по-справжньому вірного друга вважається удачею. Дружбу можна легко втратити, але хто шукає — знаходить, адже дружба ні до чого не зобов’язує і зобов’язує до всього. Дружба між людьми буває різною і зовсім не обов’язково підтримувати щоденний контакт, це і не потрібно. А потрібна звичайна увага, якою ми можемо з легкістю поділитися зі своїм другом.

Напевно у кожної людини знайдеться хоча б один друг, який є надійною опорою в різних життєвих ситуаціях. Таку людину обов’язково слід привітати з Міжнародним днем друзів, щоб висловити найтепліші почуття та подяку.

Кажуть, що хороших друзів не буває занадто багато. Їх завжди декілька або навіть один. Але, напевно, душа не може поділятися на нескінченну кількість частин. Тому дружбу двох можна назвати ідеальною — самою міцною, вірною та тривалою.

Привітайте і ви свого друга, в Міжнародний день друзів, з цим чудовим святом!