Міжнародний день жінок: як з'явилося свято, яке сьогодні припадає на 8 березня.

8 березня в Україні донедавна пов’язували з тюльпанами та весною. Нині все більше жінок погоджуються, що Міжнародний день боротьби за права жінок – це нагода заявити про рівноправ’я.

Однак суперечки навколо цієї дати не вщухають.

З середини 19 століття жінки почали організовувати мітинги, метою яких було досягнення рівних прав. Саме ці заходи зумовили появу свята 8 Березня. У цей день у 1857 році робітниці Нью-Йоркських фабрик влаштували демонстрацію. Жінки хотіли отримувати таку ж зарплатню, як і чоловіки. Крім того, активістки привернули суспільну увагу до питання освіти, права голосувати на виборах та поліпшення трудових умов. Так у світі почали виникати жіночі профспілки.

На початку 20 століття, знов у Нью-Йорку, 15 тисяч жінок вийшли на мітинг. Згодом у Данії пройшла друга Міжнародна коференція працюючих жінок. На ній активістка Роза Люксембург та очільниця групи соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін запропонували ідею започаткувати Міжнарожний жіночий день. Свято створювалося з метою боротьби за жіночі права.

Ідея свята знайшла велику підтримку серед країн соціалістичного табору. Однак спочатку його відзначали у лютому. Відзначати 8 березня Міжнародний жіночий день або День боротьби за права жінок вирішили в ООН у 1975 році. 

    Традиційно в Україні Міжнародний жіночий день асоціюється не із боротьбою за права, а із квітами та подарунками. Справжня причина, чому замість демонстрацій з’явилася банальна букетна традиція невідома. Є думка, що у радянському союзі свідомо прийшли до викорінення боротьби за права жінок. Поступово у країні совєтів зникали жіночі відділи, котрі займалися агітацією та освітою. Справжню тематику свята замінили на оспівування весни та материнства.

В Україні справжній сенс свята став останнім часом відроджуватися. Цьому посприяли різні громадські та міжнародні організації. Цього року 8 Березня припадає на середу, день мав би бути державним вихідним, однак ситуацію змінив військовий стан. Хоча офіційно свято ніхто не відмінив, українці не відпочиватимуть, а вийдуть на роботу. 

Під час повномасштабної вторгнення дискусія навколо 8 березня загострилась. 13 лютого 2023 року на розгляд Верховної Ради подали законопроєкт, який пропонує скасувати 8 березня, 1 травня та 9 травня, а замість них започаткувати три нові свята:

• 25 лютого "День української жінки" (дата народження найвідомішої української письменниці та громадської діячки – Лесі Українки);
• 9 березня – день народження Тараса Шевченка;
• друга неділя травня – "День матері".

У відповідь омбудсмен з прав людини Дмитро Лубінець став на захист 8 березня, а на сайті президента з’явилися одразу кілька петицій проти скасування вихідного. "8 березня – це Міжнародний день жінок, який святкується по всьому світу, у тому числі й у Європейському Союзі! Абсолютно не має значення, що свято було введене при СРСР – воно міжнародне", – вважає ініціаторка одного зі звернень. Водночас існує петиція з вимогою створити два вихідних на День матері та День батька замість 8 березня. Жодне з цих звернень не набрало необхідної кількості голосів.

У 2023 році українці голосували у "Дії" за скасування або збереження вихідного дня 8 березня. Більшість проголосували "за" вихідний, а у Раді обіцяли врахувати ці дані перед ухваленням законопроєкту щодо скасування свята. 

 

Наталена Королева - нетрадиційна постать у нашій  українській літературі.

Сьогодні 135 років від дня народження Наталени Андріївни Королеви (1888-1966), прозаїка українського зарубіжжя. Наталена Королева - українська письменниця, актриса, мистецтвознавець. Наталена Андріанівна Королева знайшла в українській літературі свій індивідуальний художній світ, для якого характерний симбіоз східної і західної культур, язичництва і християнства, синтез романського, арабського, греко-римського, візантійського і слов'янського стилів.

Наталена з’явилася на світ 3 березня 1888 року неподалік міста Бургос у Кастилії – історичному регіоні Іспанії. При народженні отримала ім’я Кармен Фернанда Альфонса Естрелла Наталена Дунін-Борковська. Мати походила зі старовинного іспанського дворянського роду де Ласерда (Лячерда) і померла під час пологів. Батько, Адріан-Юрій Дунін-Борковський, був польським шляхтичем з Волині. Його родина була змушена емігрувати після невдачі антиросійського повстання 1863–1864 років. У дитинстві Наталена виховувалася у монастирі Нотр-Дам-де-Сіон у Франції. Коли батько одружився вдруге, за наполяганням мачухи вона виїхала на навчання до Києва.

Коли восени 1904 року 16-річна дівчина вперше приїхала до Києва вона вражала всіх, хто її знав, своїми знаннями з історії, археології, філософії, медицини, теорії музики; до того ж вона вже володіла, окрім французької, ще й польською, іспанською, арабською, італійською мовами - а українську, за власним визнанням, “трохи пам'ятала ще з дитинства”. Далі було навчання в Київському інституті шляхетних дівчат. Згодом - рішуча відмова від вигідного шлюбу, навчання в імперській столиці Петербурзі, захоплення театром (сценічна кар'єра не була успішною через слабке здоров'я), перебування у Західній Європі (Іспанія, Франція, Італія) та країнах Близького Сходу, участь в археологічних розкопках у Помпеях та Єгипті. Перші художні твори, написані французькою мовою, почали з'являтися в паризьких журналах у 1909 році.

З часом Наталена оселилась і працювала вчителькою у Празі. Тут вона зустріла давнього знайомого ще по Києву - Василя Королева-Старого, письменника, видавця, культурного та громадського діяча, і одружилася з ним. Їхній шлюб виявився міцним і довгим. Особливо важливим є те, що саме Василь Королів-Старий надихнув свою молоду дружину до написання художніх творів українською мовою. Перший такий твір, оповідання “Гріх (3 пам'ятні книжки)”, був надрукований в українському тижневику “Воля” (виходив у Відні) в січні 1921 р. Більше Наталена Королева не розлучалася з українською мовою до кінця життя.

Наталена Королева своєю творчістю привнесла в українську культуру новий елемент “європейськості”, інтелектуалізму та філософської глибини. Про що, власне, говорили кращі її твори.

Повість “Сон тіні” (1938, видана у Львові, ґрунтовно перероблена автором для видання, випущеного в Пряшеві, Словаччина, 1966 рік) – про життя античної греко-римської цивілізації. “Повість з середньовіччя. 1313” (Львів, 1934-1935 рр., Журнал “Дзвони”) - про кризу середньовічної замкнутої фанатичної свідомості, про перші духовнї паростки Відродження. Тут є й цікава сюжетна фабула відкриття пороху, приписуване легендарному ченцеві XIV ст. Бертольду Шварцу. Повість “Предок” (журнал “Дзвони”, Львів. 1937-1938 рр.) також твір з життя середньовічної, задавленої інквізиторами Іспанії (до речі, там письменниця яскраво відтворює трагічні сторінки з історії багатьох представників своїх предків по матері - роду Лачерда).

На жаль, в сучасній Україні творчість Наталени Королевої майже невідома широкому загалу. Тільки останнім часом роботи Королевої почали знаходити свого читача. Наприклад, 2007 року в Дрогобичі вийшла велика за обсягом (672 сторінки) збірка “Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas?”. 2009 року у Львові надруковано збірку автобіографічних творів, а 2011-го у столиці перевидано “Легенди старокиївські”.

Останній період життя Наталени Королевої був тяжким. У грудні 1941 року вона втратила чоловіка, який помер від розриву серця після допитів у гестапо. Коли у Чехо-Словаччині встановився прорадянський режим, її позбавили пенсії, припинили друкувати, тож доводилося заробляти приватними уроками іноземних мов і музики, а часом як прибиральниця. Наталени Королевої не стало 1 липня 1966 року в Мельнику. Вона похована на цвинтарі Святого Вацлава поруч із чоловіком.

 

 

 

Міжнародний день рідної мови.

Міжнародний день рідної мови в Україні відзначають 21 рік поспіль. Це свято бере початок від трагічних подій 1952 року в Бангладеш.  Влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають в країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.

      Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та мови. Відзначається воно щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цікаві факти про українську мову:

Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%).

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один із яких – кличний.

Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість слів в ній розпочинається на літеру “П”, а найменш уживаною є буква “Ф”.

Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.

 

● Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

 

● За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська –84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім – російська (62%). “До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11”, — кажуть експерти.

● В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

● У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова “мед” і “страва”. Це була перша згадка українських слів.

● Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва “руська мова”.

● В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”.

● Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.

● Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт“ має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

● Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

● Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово “вороги” може звучати як “вороженьки”.

З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.

 

 День Героїв Небесної Сотні.

 

        20 лютого в Україні вшановують День пам'яті Героїв Небесної Сотні. Саме цього дня у центрі столиці, на Майдані Незалежності, загинуло найбільше активістів Революції Гідності.

В кінці 2013-го - на початку 2014-го в Україні почалися масові протести. Громадяни виступили проти політики тодішньої влади та її відмови від європейської інтеграції. У результаті в країні відбулася зміна влади - тодішній президент Віктор Янукович та його соратники втекли за кордон. Кульмінацією тих подій, які отримали назву Революції Гідності, стало масове протистояння на Майдані Незалежності у Києві між протестувальниками та силовиками. Сталося це 18-20 лютого 2014 року - саме тоді загинуло найбільше людей. 

Список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року. Спочатку від вогнепальних поранень у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом знайшли тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року налічувалося вже 9 загиблих, і з цього дня на Майдані почалися масові розстріли. З 18 по 20 лютого загинуло найбільше людей - 78 осіб, після 20 лютого - ще 20. Майже одразу усіх загиблих назвали Небесною сотнею, хоча насправді їх було більше ста.

Указом президента України від 11 лютого 2015 року дату 20 лютого було встановлено як День Героїв Небесної Сотні.

Щороку у ці дні в Україні проходять заходи до пам'ятної дати - вшановують полеглих учасників Революції, які віддали своє життя за ідеали демократії та права і свободи українців. Цього року, під час повномасштабної війни, низка подій проходить під гаслом "Небесна Сотня - перші герої російсько-української війни".

18 лютого у центрі столиці відбулася пам’ятна хода до Алеї Героїв Небесної Сотні та панахида у Михайлівському Золотоверхому Соборі. В День Героїв Небесної Сотні люди несуть квіти та лампадки до Меморіалу, а в небо скеровують сотню променів, які символізують душі загиблих. По всій Україні проходять виставки, круглі столи, ходи пам’яті, інсталяції та панахиди. Офіційне число Небесної Сотні - 107 осіб. Це були люди різного віку, різної національності, різних професій та соціального статусу. Наймолодшим з них був Назарій Войтович - йому було всього 17. Найстаршому - Іванові Наконечному - було 82.

 

Історії для вас.

Сонячні й переповнені любов’ю та спогадами оповідання, короткі історії показують життя не з кращого боку, але без недомовок і прикрас. Це і  про війну, романтику, кохання, подорожі й думки про вічне – обирайте недовгі, але сильні твори. На короткі оповідання треба не так  і багато витратити часу, але знайомство з новим поглядом на сучасну реальність в Україні багато вартує.  Кожен знайде історію для себе…

Роман Малиновський “Солодке Життя”, 2021

Тринадцять історій різних людей, які поєднує настрій та роздуми про людську природу. Кожен герой познайомить вас зі своїм внутрішнім всесвітом та покличе в подорож. Оповідання автора схожі на кіно, й справді переносять читача у різні квартири, потяги, літаки, міста й континенти. Просто зануртеся у солодке й не зовсім життя та розгадуйте характери персонажів й свої власні загадки.

Тарас Прохасько  “Бо так є”, 2021

Масивна книга з дуже короткими нотатками й оповіданнями. Структура книги розроблена як водяний годинник клепсидра. Однак, як саме вимірювати час — вирішувати вам: по краплі відміряти воду чи відкрити кран на повну силу і жадібно здобувати нову їжу для мозку.

Галина Крук  “Хто завгодно, тільки не я”, 2021

Про карантин, втрати, переживання і розмаїття інших почуттів. Оповідання авторки незвичайні й правдиві. В деяких власних почуттях складно розібратися, важко сказати правду собі, а ця книга «ріже» по живому й показує досвід різних людей у непростих ситуаціях. «Хто завгодно, тільки не я» — це насправді про кожного з нас.

Надійка Гербіш  “Теплі історії до кави”,  2012

Світла книга про усі наші людські почуття, любов до дому, подорожі й терпку каву з солодким шоколадом. Герої оповідань складають маршрути, не забувають спинитися, щоб послухати вуличну музику, люблять свій дім та котів й завжди готові прийняти гостя. Світ тут майже ідеальний, але кому не завадить шматок натхнення й оптимізму?

“Вузлик на пам’ять. Історії та спогади про бабусю”, 2019

Наші близькі живуть в історіях, і, певно, немає кращого способу зберегти найтепліші та щемкі спогади, ніж у книзі. Цю збірку створили багато авторів та авторок, але в кожному оповіданні бабуся та сама, рідна. Любить пекти хліб чи пироги, обіймати внуків і створювати затишок. Кожен спогад хочеться перетворити на вузлик на пам’ять.

Олександр Михед  “Понтиїзм. Казки кінця світу”, 2015

25 оповідань про нескінченні понти та їх культ у країні, кінець світу в якій настав уже давно. Любов та зрада, шлюб, віртуальна війна під проводом командирів — усе це про цю книжку. Такі казки точно не прочитаєш дітям наніч, але ці події і так оточують нас щодня.

Любко Дереш “Пісні про любов і вічність”, 2014

В подорожі можна їхати з другом, можна рушати у коротку відпустку, але є ще один вид: подорож у пошуках себе й сенсу. Коли втрачати вже нічого, лишається стати мандрівним філософом та знайти власне «я».

Любко Дереш “Листи до Фроди”, 2021

Саме листи до богині кохання Фроди пишуть на фронті. На війні є місце для кохання та щирих почуттів, але так само і для зрад. Стосунки в цій збірці показані не ідеальні: люди зраджують та часто не цінують коханих, дружин та чоловіків, вигадують романтичні образи, спираючись на фейсбук, і готові з головою ринути в гріхи. Легше приймати ці події, коли про них пишуть закордонні автори, але тут рідний Київ, Харків і звичні нам декорації без жодних прикрас, тож обманути себе не вийде.

Ольга Саліпа “Теплі історії про справжнє: як бути щасливим попри все”,  2021

Коли чаша терпіння переповнена, все довкола втратило кольори й смак, ця книга може виручити. Кожне оповідання показує нам любов, дружбу та міцну родину. У деякі історії чи ідеальність важко повірити, але ці події точно мають місце у житті та наших мріях.

Міла Іванцова “Скринька з оповідками”, 2018

Хотіли би побачити себе в ролі героя книги? Спробуйте знайти щось рідне на сторінках цієї. Кожен з нас у певний час міг проживати любов, складні ситуації, моменти, коли треба рухатися вперед та зробити крок до щастя. Ключовими персонажами стали звичайні люди, яких ми щодня бачимо на зупинках і вулицях міста, та навіть котики.

“Декамерон”, 2010

Збірка об’єднала одразу десять оповідань популярних сучасних письменників: Софії Андрухович, Любка Дереша, Анатолія Дністрового, Сергія Жадана, Ірени Карпи, Світлани Пиркало, Світлани Поваляєва, Тараса Прохаська, Наталки Сняданко, Сашка Ушкалова. Кожен із них заслужив всенародну любов, а у збірці можна познайомитися з короткою прозою перших 10 років 20 століття загалом. Було б чудово випускати такі збірки постійно й одразу бачити, якою була література в той чи інший час.

“Бойфрендз. Історії про жінок та їхнє пристрасне, ніжне, безглузде й солодке кохання”, 2019

Тринадцять історій про жінок, їх всеосяжну любов, втрати та сміливість. З кожною героїнею треба сміятися, плакати й переживати разом. Насправді будь-яка жінка заслуговує на двотомний роман, але в частинку життя можна зануритися завдяки короткому, емоційному оповіданню.

Марк Лівін  “Зелена, 19”, 2020

У цій книзі дві повісті та два невеликих оповідання. Їх всі об’єднують роздуми дорослої людини, яка повертається в дім дитинства. Мабуть, багато хто переживав момент, коли на очі накочуються сльози, бо квіти біля дому так само пахнуть, речі лежать на тих же місцях. Однак, весь смуток за дитинством, спогади варто перетворити на щастя. Зрештою, всі ми виростаємо й уже ніколи не станемо тими ж безтурботними й маленькими.

Катерина Бабкіна “Мій дід танцював краще за всіх”, 2019

Шкільні знайомства можуть залишитися із нами на все життя. Не замислювалися, ким тепер став хлопчик з сусідньої парти чи старий приятель? Може здаватися, що ви давно це прожили й забули, але минуле завжди впливає на нас. В оповіданнях поєднані історії п’яти родин, усі вони змушують нас подумати про втрати, любов, можливості, які дає життя.

“25 есе про головне”, 2020

Короткі есеї з глибоким змістом: про життя авторів, творчість, Україну, життєві уроки та вміння в малому розкрити цілий Всесвіт. Загалом, кожен із 25 сучасних письменників висловив думку про те, що ж головне в житті. Один такий твір може врізатися в пам’ять, змусити переосмислити сенс буття й змінити ваші думки. Не обов’язково читати тисячу сторінок, іноді достатньо однієї. Серед авторів: Сергій Жадан, Олександр Бойченко, Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Лесь Белей, Петро Мідянка, Катерина Бабкіна, Оксана Забужко, Тарас Возняк.

 

Корисні книги, почитавши які, станеш ерудитом

 

Настав час   для  нових знань, цілей та пошуку себе. Ми підібрали нові книги у жанрі науково-популярної прози, аби нагодувати свій мозок, опанувати корисні знання та звички і дізнатись щось нове про наш дивовижний світ.

Найл Кіштайні.  Коротка історія економіки.

Захоплюючий вступ до науки, яка часто бентежить новачків. Одна книжка, що допоможе розібратися в економіці та відрізняти між собою різні економічні ідеї. Найл Кіштайні дає гарний фундамент для розуміння цієї цікавої науки і пропонує свіжий та яскравий погляд на тему завдяки привабливим графікам і діаграмам, у які ви можете зануритися. Ви дізнаєтесь, як формувалася сучасна економічна думка та як економіка впливає на наше життя. Про торгівлю та глобальну фінансову кризу, ринки, основні поняття то 100 найкращий ідей в економіці. Читачі отримають усе необхідне для того, аби бути обізнаними в економіці в буденному житті.

Роберт Твіґґер. Мікромайстерність.

У своїй книжці Роберт пропонує зосередитись на вивченні та опануванні невеликих завдань, які він називає мікромайстерністю. Ця ідея дуже схоже на те, як навчаються діти. Опанування цих мікровміннь, які на думку автора, є прихованим кроком до щастя.  Давно бажали навчитись готувати?  Почніть із приготування ідеального омлету. Хочете навчитися танцювати — почніть із ходи на танго. Книжка мандрівника та письменника Роберта Твіґґера є сучасним унікальним  міксом  нейронауки,  позитивної психології, самодопомоги, цікавих фактів та зрозумілих ілюстрацій. Роберт розкриває  читачам шляхи до того, як стати більш креативним, розумним, щасливим і вчитись швидко та легко маленькими кроками

Джон Ейкафф. Завершуй.

Якщо прокастинація – ваш вірний супутник, то ця книжка саме для вас. Джон Ейкафф розповість, як перестати відкладати усі справи на потім і почати діяти, не чекаючи понеділка. Записатись у спортзал, опанувати нову мову, навчитись готувати, дов’язати светр, отримати підвищення та досягти більших результатів від яких отримуєш задоволення. Джон Ейкафф  написав керівництво до життя, у якому ми завершуємо те, що почали. Не варто бути надто суворим до себе у досягненні цілей. Стратегії, описані в цій книзі, суперечать здоровому глузду і можуть здатися шахрайством. Але вони ґрунтуються на дослідженнях, проведених університетським дослідником із сотнями учасників і точно матимуть результат.

Джим Аль-Халілі. Світ очима фізика

Книжка Джим Аль-Халілі, британського фізика і популяризатора науки містить особисті думки науковця про те, що робить цю неймовірну наукуособливою і що означає бути фізиком для самого науковця. Автор напрочуд захопливо відповідає на найпопулярніші та найцікавіші питання, наприклад, з чого“зроблений” Всесвіт? Як ми його розуміємо? Що про це думають фізики та чи можна взагалі їм довіряти? Джим Аль-Халілі використовує яскраві приклади і робить доступними навіть найзагадковіші наукові ідеї. Ентузіазм письменника нікого не залишать байдужими, а, можливо, й вас закохає у цю неймовірну науку.

Ґреґорі  Бернз.  Як це - бути собакою та інші пригоди в галузі нейробіології тварин.

Одного разу нейронауковець  Ґреґорі  Бернз задумав “собачий проєкт”. Він навчив свою непосидючу собаку Каллі не боятися сканера МРТ і почав досліджувати її мозок. Згодом до них долучилися й інші кудлаті друзі. Ґреґорі досліджував, як чотирилапі реагують на своїх господарів,на їжу і похвалу, чи відчувають вони щось подібне на любов до людини та інші емоції. Та що більше дослідник дізнавався про мозок тварин, то більше він переконувався у тому, що у нас із собаками чимало спільного. Усю історію свого неймовірного дослідження та несподівані висновки про мозок тваринок Бернз виклав на сторінках цієї книжки.

Сергій Шаменков. Людина війни: Зовнішність та озброєння воїнів на території України від енеоліту до сьогодення.

У книжці історик, художник та реконструктор одягу Сергій Шаменков пише і показує, який вигляд мали воїни від давнини до сучасності, воїни, що несли службу на території України. Це реконструкції воїнів мідно-кам’яної, бронзової та залізної доби, воїнів античних держав Північного Причорномор’я і кочових вершників українських степів, давніх германців і слов’ян, лицарів Великого князівства Литовського, кримських татар і турків-османів, вояків Речі Посполитої й українських козаків, солдатів українських збройних формувань ХХ ст., а також воїнів, що нині захищають Україну від зовнішньої агресії. Видання широко ілюстроване і містить  художні реконструкції зовнішності воїнів, засновані на джерелах і новітніх працях дослідників матеріального світу давніх епох.

Поліна Башкіна. 12 місяців рік сенсу.

Хто з нас не зазнавав вигоряння на роботі? І що ми після цього зробили? «Відпочину — і все минеться»,— думаємо ми, але підсвідомо вже знаємо, що не минеться, тільки посилиться. Така тривога — здоровий механізм психіки, який говорить про те, що час міняти своє життя. Але як міняти? І що робити? Поліна Башкіна звільнилася з високооплачуваної офісної роботи і присвятила цілий рік пошуку покликання: за 12 місяців змінила 12 професій. А ще знайшла 12 Героїв — людей, які не побоялися життєвих труднощів, залишили стару професію і взялися робити те, що припало їм до душі. У цій книзі Поліна розповідає про свій досвід, про покликання, яке таки знайшла, а також дає невеликий тренінг: як визначити, чи варто звільнятися, і як знайти свою місію навіть без настільки тривалої подорожі.