Всесвітній день поезії.

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

У середині 30-х років, американська поетеса Тесу Уебб виступила з ініціативою установи свята. Спочатку вона запропонувала відзначати Всесвітній день поезії 15 жовтня, в день народження великого мислителя, філософа і поета Вергілія. США і країни Європи охоче підтримали цю ідею. Щорічно, до 1999 року, люди по всьому світу влаштовували маленькі неофіційні урочистості, оскільки 15 жовтня не було зафіксовано у календарі пам’ятних днів.

Усе змінилося 15 листопада 1999 року. ЮНЕСКО на 30-й конференції вирішило прийняти резолюцію про заснування дати 21 березня як Міжнародного дня поезії. Його головною ідеєю було нагадувати людям про найбільшу місію і безцінний внесок літературної творчості у культурне життя людства. Вже у наступному році Всесвітній день поезії вперше, вже офіційно, святкували у Парижі. Сьогодні це свято відзначають в усіх куточках планети: поети об’єднуються, влаштовують літературні вечори, декламують вірші на вулицях міст і з гордістю заявляють про себе.

Рішення про встановлення даного свята було прийнято в зв’язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, переважно, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Прийнято говорити, що поезія – це загущеність думки й почуття….. Іван Франко назвав поезію “кристалізацією” життя; Ліна Костенко пише “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”…

Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже “крилатість” – одна з важливих її якостей.