Українські твори, які піднімають настрій.

 

Твори українських письменників –  дуже хороша можливість відпочити від буденності, збагатити свій словниковий запас та краще пізнати історію та культуру свого краю. А якщо вдало підібрати автора, можна ще й добряче посміятися. Ці твори,  для вас, які забезпечать кілька годин приємного і корисного відпочинку:

Котляревський Іван. Енеїда.

         Іван Котляревський не тільки відомий український письменник, а й особистість, навколо якої досі ходять різноманітні думки і суперечки. Автор вічної книги "Енеїда" саме завдяки своїй найвідомішій праці отримав не тільки славу, але й критику. У своєму головному творі письменник використовував українську мову, чого ніхто не робив до цього і це було ризикованим ходом, так як в XVIII столітті після епохи Гетьманства, всілякі спроби виділити українську культуру і мову придушувались. Використавши гумористичне забарвлення для своєї повісті, письменник зміг виправдати власні дії ніби він приймає на сміх український народ, - однак домігся свого і перша книга українською мовою була видана. Це перша масштабна пам’ятка нашого письменства. Не дивно, що українці так люблять гумор, у нас навіть література почалася з цього гумористичного твору!

“Енеїда” – українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Віргілія. Розповідає про пригоди троянського отамана Енея, який після зруйнування батьківщини ворогами, за кілька років поневірянь, разом зі своїм козацьким військом засновує омріяну державу в Римі, майбутню імперію.

Перечитати варто, щоб побачити справжню просту українську мову 18 століття. Такий переклад Вергілія справді унікальний та запальний.

Олександр Довженко. Зачарована Десна. 

Олександр Довженко (1894 - 1956) – український радянський кінорежисер, фундатор поетичного кіно, творець нового літературного жанру –  кіноповісті. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань.

Зачарована Десна – автобіографічний твір, спогади Олександра Петровича Довженка про дитинство, перші кроки пізнання життя, про “перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих...”, про діда і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають у авторські роздуми – про “тяжкі кайдани неписьменності і несвободи”, інші лиха й страждання трудових людей України і разом з тим — багатство їхніх душ, моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до “найвищого і тонкого”, про війну, спалене фашистами село, про ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: “Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої' пив колись воду...” і в якому висловлено знамениту формулу: “Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє”.

Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.

Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки.

         “Торе­а­дори з Васюківки” – перший український дитячий бестселер. Важко знайти в нашій літе­ра­турі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка. Цей твір внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для ді­тей. Всеволода Нестайка часто називають Гоголем сучасної української дитячої літератури. Недаремно “Тореадори з Васюківки” перекладено двадцятьма мовами. Це перше видання нової авторської редакції роману з новими надзвичайно веселими епізодами. Завдяки чудовому вмінню автора створювати гумористичні історії, серія веселих оповідань часом доводить читачів до нестримного сміху.

Вічна класика дитячої української літератури. Ніхто не витримається хоча б від посмішки під час читання, бо кумедна історія про хлопчаків із Васюківки варта набагато більшого. 

Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева Сім’я.

Іван Нечуй-Левицький — видатний український письменник-реаліст, перу якого належать оповідання і повісті з народного життя, що становлять найбільш вагому та класично  сторінку його творчості. Майстер слова мав на меті якомога глибше розробити «непочаті рудники» українського життя і створити правдиві образи людей з усіх верств суспільства. Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

“Кайдашева сім’я” – реалістична соціально-побутова повість класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. У творі описано події, що відбувалися у великій сільській родині Кайдашів. Конфлікти усередині сім’ї зображено з гумором, проте добре ставлення до сварливих Кайдашів не перешкоджає автору безжально критикувати суспільний лад, спосіб організації громади, поведінку. Автор розповідає про сім'ю, що живе на Київщині у великому селі. Ми читаємо про типове сільське життя, яке сповнено важкої роботи, про любов, проблеми взаємин батьків і дітей, свекрух з невістками, чоловіків з дружинами.

Колоритні постаті героїв, соковитий гумор та сміливе поєднання серйозного і навіть трагічного з комічним зробили твори Нечуя-Левицького справжніми перлинами української прози.

Михайло Старицький. За двома зайцями.

П’єса “За двома зайцями” українського поета, прозаїка, драматурга, театрального й культурного діяча Михайла Старицького (1840–1904), написана 1883 року, це комедійна історія про авантюриста Свирида Голохвостого. Легковажний цирульник вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище, сподіваючись на свою привабливу зовнішність. Голохвастов намагається одружитись із багатою міщанкою Пронею, і, водночас, залицяється до бідної красуні Галі. Але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

“За двома зайцями” - це книга, яка розповідає про те, що якщо хотіти всього і одразу можна не отримати нічого. У центрі подій молодий чоловік, який вирішив одружитися на не молодій та не красивій Проні, аби отримати гроші її батька. І все б у нього вийшло... Некрасива дівчина, якій давно уже час заміж, одразу уподобала собі симпатичного та харизматичного Свирида Петровича і без сумнівів погодилася стати його дружиною. Та Свирид Петрович хотів мати ще й красиву коханку – Галю. І сталося так, що мати Галі та Проні рідні сестри і обман, як би вправно його не приховували розкрився. Та книга розповідає не лише про походеньки брехливого Голохвастого та про те, що все таємне стає очевидним. Автор відкрито засуджує намагання Голохвастого та Проні слідкувати моді. Вони не мали вишуканих манер, але намагалися вдавати із себе велику рибу, забули про звичаї, не поважно ставилися до батьків і тому потрапили у таку кумедну ситуацію.

Остап Вишня. Мисливськi усмiшки та інші оповідання.

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — самобутній український сатирик і гуморист. Його творам властиві лаконізм, дотепність і образність мови. Здоровий гумор та нищівна сатира роблять його твори не лише цікавими, але й актуальними.

Герой цих оповідань – кумедний, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві - збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому – здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього – не трофей, а спілкування з природою. Отже, це збірка творів вітчизняного майстра художнього слова.

 Микола Куліш. Мина Мазайло.

Комедія “Мина Мазайло” відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами.

У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків – веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних.

“Мина Мазайло” - це книга, яка читається дуже легко. Головний герой - Мина Мазайло хоче зміните своє українське прізвище на російське, бо вважає, що саме через це в його житті відбувається все погане. Але його син, Мокій, категорично не хоче цього чути, бо пишається своїм українським походженням. На основі цього відбуваються подальші події твору. 

Василь Кожелянко. Дефіляда в Москві.

     Цей роман належить до жанру альтернативної історії, адже основою його сюжетної лінії стала перемога спільних німецько-українських сил над Росією та пишний парад союзників 7 листопада 1941 року на Красній площі в Москві.

Написаний вигадливо і з гумором, він нагадує про те, що творити історію, долати міфи та стереотипи ніколи не пізно. І звучить особливо актуально саме зараз, саме в цей час.

Яскраві образи українців, іронічний і якийсь принизливо-слабкий образ Вірного Сину Німецького Народу і Його Великого Фірера, Рятівника Світу від комунізму...Великого Імператора Третього Райху - Адольфа Гітлера. Автор взяв і подумав, а що було б, якби...? І як же цікаво читати його версію, і твір шестикласника, у якому аналізується роман, і фантазію про інопланетне майбутнє. Колоритно, смішно, інколи сумно, лаконічно, але надзвичайно образно!

 Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки.

     Повість “Старосвітські батюшки та матушки” І. Нечуя-Левицького – багатоплановий твір про світське життя священиків, написаний в гумористичному ключі. Життя і побут духовенства були добре відомі письменнику. Батько  Нечуя-Левицького був священиком і численна рідня теж була пов'язана з цим суспільним станом. Крім того, письменник здобув вищу духовну освіту.

У центрі повісті – історії життя двох попівських родин – Моссаківських і Балабух, які представляють два напрямки в українському духовенстві: традиційний та “новомодний”. Зображуючи існування-животіння обох духовно убогих пастирів, письменник ставиться до них із сумною поблажливістю, максимально використовуючи гумористичні можливості ситуацій, в які потрапляють герої. Іноді гумор переходить в сатиру, найчастіше у зображенні “новомодних” панотців. Але сміх у творі не злий, часто це “сміх крізь сльози”. В його основі лежить усвідомлення митцем недосконалості світу і людини в ньому.

Повість багата на широке використання народної пісенної творчості, колоритних пейзажів, інтер'єрів, екстер'єрів, вдалих метафор та порівнянь, засобів контрасту, гумористичних сцен й епізодів. У “Старосвітських батюшках та матушках” спостерігаємо вже новий тип гумору – модерний, інтелектуальний, більш віддалений від народної сміхової культури.

Олексій Чупа. Вишня і я.

Легка, приєна книга про дитину, яка вміє бути дорослою і дорослого, який вміє бути дитиною. Автор намагався писати максимально простою мовою без запозичених слів. Сюжет також без крутих поворотів, але незвичність ситуації спонукає дочитати до останньої сторінки.

Ярчик і не підозрює, що найважливішою людиною у його житті стане маленька дівчинка, яку він випадково зустрів у крамниці. Спочатку трохи сторожко і боязко, а чим далі - тим легше і невимушеніше вони повністю змінюють життя одне одного. Вишня дізнається, а Ярчик по-новому відкриває для себе, якою важкою і водночас потрібною ношею є відповідальність, що таке справжня турбота і наскільки цінним є здобути чиюсь беззастережну довіру.

Книга, над якою встигаєш і посміятися, і подумати про важливі речі.